3.Методи і моделі прогнозування, їх класифікація.

Методи прогнозування – це сукупність прийомів, способів, які дають змогу на підставі аналізу колишніх (ретроспективних) внутрішніх і зовнішніх зв’язків (даних) зробити висновки про можливий розвиток економіки у майбутньому. Нині кількість відомих методів і прийомів прогнозування перевищує 150. Вибір методів прогнозування здійснюється відповідно до характеру об’єкта та вимог, які висуваються до інформаційного забезпечення прогнозів.

Досвід, накопичений сучасною прогностикою, показує, що за всієї

Прогностика (грец). – це наука, що розробляє теоретичні основи та методи прогнозування.

В залежності від ступеня формалізації), методи прогнозування можна об’єднати в три групи:

- фактографічні (формалізовані);

- експертні (інтуїтивні);

- комбіновані.

Фактографічні методи прогнозування ґрунтуються на достатньому інформаційному матеріалі про об’єкт прогнозування та його минулий розвиток. До них належить група методів прогнозної екстраполяції та моделювання.

Методи екстраполяції базуються на припущенні того, що закономірність (тенденція) розвитку об’єкта в минулому буде незмінною протягом певного часу і в майбутньому. Залежно від особливостей змін рівнів у динамічних рядах екстраполяції можуть бути простими і складними.

 Методи простої екстраполяції базуються на припущенні відносної стійкості в майбутньому абсолютних значень рівнів, середнього рівня ряду, середнього абсолютного приросту, середнього темпу зростання.

 Методи складної екстраполяції базуються на визначенні основної тенденції, тобто використанні статистичних формул, які описують тренд. Тренд – це відображення певною функцією тенденції ряду динаміки .Його зображують у вигляді гладкої кривої (траєкторії). Тренд характеризує головну закономірність руху об’єкта в часі. Складні методи екстраполяції поділяються на два типи: адаптивні і аналітичні. До адаптивних методів прогнозування належать методи ковзної та експотенціальної середніх, метод гармонійних ваг, авторегресія. До аналітичних методів прогнозування (кривих зростання) відноситься метод найменших квадратів.

Методам багатофакторного моделювання належить особливе місце в сучасному прогнозуванні. Це методи логічного, інформаційного та статистичного моделювання.

До логічного моделювання належать методи прогнозування за історичною аналогією, побудови сценарію, дерева цілей і т.д.

Методи інформаційного моделювання є специфічною галуззю прогнозування і будуються на підставі вивчення джерел масової інформації, які містять певні необхідні, логічно впорядковані гіпотези.

 Методи статистичного моделювання є найбільш поширеними в прогнозуванні. Вони поділяються на дві групи:

- методи прогнозування на підставі одиничних рівнянь регресії;

- методи прогнозування на підставі системи рівнянь взаємозв’язаних рядів динаміки.

Інтуїтивні (експертні) методи базуються на використанні експертної інформації. Ними користуються тоді, коли прогнозуються процеси, які не мають історичних аналогів, коли іншими методами прогнозування неможливо формалізувати оцінку впливу на розвиток об’єкта багатьох чинників. Розрізняють індивідуальні та колективні експертні оцінки.

Сутність методів індивідуальних експертних оцінок полягає в тому, що кожен експерт дає оцінку незалежно від інших, а потім, за допомогою певних прийомів ці оцінки об’єднуються і узагальнюються. Найпоширенішими серед методів індивідуальної експертної оцінки є:

- метод “інтерв’ю” – експерт безпосередньо опитує спеціалістів;

- метод “аналітичних записок” – передбачає всебічний аналіз прогнозованого економічного явища або процесу з підготовкою відповідної доповідної записки;

- метод “написання сценарію” – ґрунтується на визначенні логіки розвитку прогнозованого об’єкта за різних умов.

Колективні (групові) експертні оцінки як методи прогнозування ґрунтуються на спільній праці експертів і передбачають визначення колективом спеціалістів сумарної оцінки стану об’єкта в майбутньому. Найбільш поширеними методами колективної експертної оцінки є метод мозкової атаки, метод комісій, метод “Дельфі”, матричний метод та інші способи колективної генерації ідей. Серед колективних методів експертних оцінок доцільно виділити методи :

1.Метод колективної експертної комісії – група укладачів прогнозу уточнює головні напрями розвитку об’єкта, будує матрицю, у якій відображена генеральна мета, підцілі та засоби їх досягнення, і розробляє перелік питань для експертів.

2.Метод колективної генерації – активізує творчий потенціал експертів у разі шукання виходу з проблемної ситуації. Використання методу передбачає зіткнення протилежних напрямів думок і рекомендацій щодо вирішення конкретної проблеми: генерацію ідей і наступне руйнування (через критику).

3.Метод Дельфі – використовують для визначення й оцінки ймовірності настання тих або інших подій. Він дає змогу узагальнити думки окремих експертів в узгоджену групову думку. Особливість методу Дельфі полягає в тому, що він передбачає анонімність експертів, використання результатів попереднього туру опитування , статистичну характеристику групової відповіді.

Комбіновані методи прогнозування об’єднують експертні і фактографічні методи. Прикладом може бути метод ПАТТЕРН, при якому експерти формулюють колективні судження на основі використання принципу “дерева цілей”. Англ. Слово Раttern означає “шаблон”, “модель”, “схема” і перекладається за першими літерами як”допомога плануванню за допомогою відносних показників технічної оцінки”.

Моделі математичного прогнозування дають змогу прогнозувати розміщення виробництва, темпи розвитку галузі, асортимент і обсяг випуску продукції, попит споживачів, використання ресурсів в галузі і потребу в матеріально-технічних ресурсах.

Економіко-математичні моделі можна поділити на три групи:

· чинникові;

· структурні;

· комбіновані.

Чинникові моделі відображують залежність рівня і динаміки того чи іншого показника від рівня і динаміки економічних показників-аргументів. Залежно від виду чинників (зовнішніх або внутрішніх) чинникові моделі поділяють на екзогенні (зовнішні ) та ендогенні (внутрішні); а залежно від кількості чинників-часових параметрів- на одно- та багаточинникові.

Структурні моделі описують співвідношення та зв’язки між окремими елементами, які утворюють єдине ціле. Такі моделі мають матричну форму і їх застосовують для аналізу та прогнозування міжгалузевих і міжрегіональних зв’язків. Найпоширенішою формою структурно-балансової моделі є міжгалузевий баланс виробництва і розподілу продукції.

У ситуації, коли відомі математичні методи і моделі виявляються надто спрощеними і не можуть адекватно відобразити економічну реальність, використовують також методи імітаційного моделювання. Імітаційна модель є формалізованим описом виробничої системи через її елементи та залежності між ними, вона відображає порядок розрахунку показників, які характеризують ці елементи і залежності.

Складати прогнози можна також методами, що не є безпосередньо методами прогнозування. До них можна віднести варіаційне обчислення, теорію катастроф, описування розвитку системи за допомогою диференціальних рівнянь, сплайн-функцій.

УЗАГАЛЬНЕННЯ

1.      Прогнозування є одним з визначальних чинників формування стратегії і тактики економічної політики держави.

2.      Метою прогнозування є визначення напрямків і тенденцій розвитку будь-якого процесу, ймовірних термінів появи тих або інших подій, обсягів необхідних робіт.

3.      Для визначення цілей подальшого розвитку держави використовують три системи прогнозів: соціально-економічні, зовнішньо-економічні, оборонно-стратегічні.

4.      Предметом економічного прогнозування є розвиток у майбутньому продуктивних сил в їх взаємозв’язку і взаємозалежності.

5.      Соціально-економічне прогнозування виконує такі функції: науковий аналіз процесів і тенденцій, дослідження об’єктивних зв’язків соціально-економічних явищ, оцінка об’єкта прогнозування, виявлення альтернатив розвитку.

6.      Виділяють наступні принципи соціально-економічного прогнозування: цілеспрямованість, системність,. Наукова обґрунтованість, адекватність, альтернативність.

7.      Різноманітні методи прогнозування можна об’єднати в три групи: фактографічні, експертні, комбіновані.

8.      Економіко-математичні моделі прогнозування об’єднують у три групи: чинникові, структурні, комбіновані.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1.      Дайте визначення термінів прогноз, прогнозування, гіпотеза, план.

2.      В чому полягають теоретичні засади методології, мета та предмет макроекономічного прогнозування.

3.      Перерахуйте функції макроекономічного прогнозування та охарактеризуйте їх.

4.      Назвіть і поясніть суть принципів макроекономічного прогнозування.

5.      Наведіть класифікацію методів макроекономічного прогнозування.

6.      Охарактеризуйте фактографічні методи прогнозування.

7.      В яких випадках використовуються і на чому базуються інтуїтивні методи прогнозування.

8.      Дайте характеристику комбінованих методів та моделей математичного прогнозування.