2. Система показників плану промислового виробництва і її подальше вдосконалення.

Прогноз промислового виробництва являє собою комплексне завдання з обсягу (тобто кількості), номенклатури, якості промислової продукції та термінів поставки. Ці показники розробляються в таких розрізах:

1) в цілому по промисловості;

2) по групах “А” і “Б”;

3) по промислових комплексах;

4) по спеціалізованих галузях;

5) по міністерствах і відомствах;

6) по регіонах країни та підприємствах.

Основою плану промислового виробництва є показники по випуску продукції в натуральних вимірниках. На їх базі встановлюються пропорції між ресурсами даного виду продукції і потребами в ній. За їх допомогою визначають обсяги промислової продукції в вартісному вигляді та інші показники цього розділу плану.

В натуральних вимірниках прогнозуються (встановлюються) завдання з випуску найважливіших видів промислової продукції, що контролює держава, а саме:

1) продукція, виробництво якої визначає головні напрямки, темпи і пропорції розвитку національної економіки;

2) найважливіші види предметів споживання, що визначають рівень життя населення;

3) продукція, виробництва і використання якої сприяють прискоренню НТП та забезпечують економію витрат суспільної праці;

4) продукція, яка має велике значення для зовнішньої торгівлі;

5) продукція, виробництво якої забезпечує спеціальні потреби (ліквідація наслідків стихійних катастроф).

Багато з цих завдань доводяться Міністерством економіки у вигляді державного замовлення міністерствам і відомствам, а ті, в свою чергу, підприємствам.

Важливими складовими плану є виробництво і поставка продукції згідно з державним замовленням (державним контрактом). Система державного замовлення (державного контракту) в промисловості покликана задовольнити потреби держави у виробництві продукції виробничо-технічного призначення, товарах народного споживання, а також надати державну підтримку найважливішим галузям народного господарства та забезпечити виконання міждержавних угод.

Підприємства розраховують план виробництва по розгорнутій номенклатурі і асортименту, виходячи із замовлень конкретних споживачів, можливостей виробництва, максимального використання виробничих потужностей і досягнення найвищого рівня ефективності виробництва.

Номенклатура – це упорядкований перелік виробів за певними групами і підгрупами. Щодо кожного виду продукції наводять його назву, одиницю вимірювання (шт., т, млн. Квт.год, Гкал, млн.грн. Тощо), код для механізованого опрацювання. Фізичні одиниці вимірювання застосовують згідно з міжнародними стандартами.

Асортимент конкретизує номенклатуру продукції.

В цілому по промисловості і її галузях виробництво промислової продукції в натуральних вимірниках неможливо прорахувати, тому що ці показники не є співставними. Тому загальний обсяг виробництва промислової продукції визначається у вартісних показниках.

До вартісних показників обсягів промислового виробництва відносяться чиста, товарна, валова та реалізована продукція.

Показник чистої продукції характеризує заново створену вартість, тобто тільки ту частину вартості продукції, яка створюється в даний період часу робітниками даного підприємства. В цілому по національній економіці сума чистої продукції по всіх галузях народного господарства складає національний дохід країни.

Для визначення динаміки обсягів виробництва, продуктивності праці використовується показник нормативно-чистої продукції. Сутність нормативного методу визначення чистої продукції полягає в тому, що на кожен вид продукції поряд з оптовою ціною встановлюється норматив чистої продукції, який включає в себе тільки ті витрати, які здійснюються на даному підприємстві (основна і допоміжна зарплата, нарахування на зарплату, витрати на ремонт та отримання обладнання, цехові витрати, прибуток), не включаючи витрати на сировину, паливо.

Перемноживши випуск кожного виду продукції в натуральному вимірнику на встановлений для нього норматив чистої продукції, визначають обсяг нормативно-чистої продукції.

Обсяг товарної продукції – це вартість вироблених та призначених до реалізації на сторону готових виробів, напівфабрикатів і робіт промислового характеру.

Товарна продукція планується в діючих та в співставних оптових цінах підприємства. Застосування єдиних для ряду років (співставних) цін дає можливість характеризувати динаміку показників, а з допомогою діючих цін є можливим співставлення обсягу товарної продукції і витрат на її виробництво для визначення прибутку.

Валова продукція характеризує загальний обсяг виробництва промислової продукції. Вона відрізняється від товарної продукції на величину вартості сировини та матеріалів замовника, залишків напівфабрикатів власного виробництва та обсягів незавершеного виробництва.

Валову і товарну продукцію визначають на основі запланованого обсягу виробництва промислової продукції в натуральному виразі і оптових цін підприємств методом прямого розрахунку.

Реалізована продукція визначається за схемою:

Товарна продукція за поточний період часу + залишки нереалізованої продукції на початок планового періоду – залишки нереалізованої продукції на кінець планового періоду.

Взагалі реалізованою вважається продукція, кошти за яку поступили на розрахунковий рахунок або в касу підприємства. При розробці плану реалізованою вважається продукція, на яку є угоди на реалізацію, тобто сформований портфель замовлень.

Якість промислової продукції характеризується системою показників, які відображають її найважливіші властивості і параметри.

До найважливіших показників якості промислової продукції відносяться наступні:

1) показники, що характеризують техніко-експлуатаційні якості промислової продукції (потужність, вантажопідйомність);

2) сортність продукції;

3) технологічні показники (трудомісткість, матеріаломісткість);

4) естетичні показники (комфортність, зовнішня обробка);

5) показники надійності та довговічності (моторесурс двигуна).

Державне регулювання якості продукції здійснюють за допомогою системи стандартизації та сертифікації.

Державна система стандартизації спрямована на забезпечення якості продукції відповідно до розвитку науки і техніки, потреб населення і народного господарства. Її гарантує Державний комітет України зі стандартизації, метрології та сертифікації. Державні стандарти України розробляють на вироби загально машинобудівного застосування (підшипники, інструмент, деталі, кріплення тощо), продукцію міжгалузевого призначення, продукцію для населення. На промислову продукцію, на яку нема державних стандартів України, розробляють галузеві стандарти; на продукцію, яку використовують лише на конкретному підприємстві, - стандарти підприємств.

Сертифікацію продукції в Україні поділяють на обов`язкову та добровільну.

Обов`язкова сертифікація передбачає перевірку та випробування продукції для визначення її характеристик і подальший технічний нагляд за нею. У разі позитивного вирішення органу з сертифікації заявникові видають сертифікат на право маркувати продукцію спеціальним знаком відповідності.

Перелік продукції, яка підлягає обов`язковій сертифікації, визначає Держстандарт України. З 1 липня 1994 р. Обов`язковій сертифікації підлягають такі вироби, як побутове устаткування і комплектуючі вироби до нього, світлотехнічна продукція і вироби до неї, ручні електромеханічні машини та переносні верстати, радіоелектронна побутова апаратура, відео-, телевізійна та дисплейна техніка, будівельно-монтажні електрифіковані інструменти, технологічне, устаткування для харчової, м`ясо-молочної промисловості, іграшки, миючі засоби, а з 1 січня 1995 р. – медична техніка.

Завдання з розвитку спеціалізації промислового виробництва відображається у державних планах за допомогою таких показників:

1) кількість підприємств, зайнятих виготовленням даного виду продукції;

2) питома вага спеціалізованої галузі у загальному обсязі випуску даного виду продукції;

3) питома вага виробництва основної (профілюючої) продукції у загальному обсязі випуску галузі;

4) кількість технологічно однорідних груп, видів або типів виробів, що виробляє підприємство (галузь).

Завдання з розвитку кооперування промислового виробництва відображається за допомогою таких показників:

1) розміри внутрішньо-районних та міжрайонних поставок з кооперації у загальному обсязі всіх поставок з кооперації;

2) кількість комплектуючих виробів та напівфабрикатів, що надходять за поставками з кооперації у загальному обсязі продукції, що випускається.

Рівень комбінування промислового виробництва визначається питомою вагою сировини або напівфабрикатів, що переробляються у наступний продукт на місці їх отримання, у загальній кількості тієї ж сировини або напівфабрикатів, вироблених на даному підприємстві.