3. Прогнозування потреби народного господарства в засобах виробництва та предметах споживання.

Основою для планування обсягу, темпів росту та пропорцій промислового виробництва є потреби народного господарства. Під потребою народного господарства у промисловому виробництві розуміють сукупність потреб галузей виробничої та невиробничої сфер, потреб населення та оборони країни. При визначенні потреби враховуються реальні можливості її задоволення та необхідність дотримання певної пропорційності у розвитку галузей національної економіки та промисловості.

Потреби народного господарства у найважливіших видах промислової продукції визначаються шляхом розробки матеріальних балансів та використання прогресивних техніко-економічних норм. При розробці державних планів використовуються матеріальні баланси засобів виробництва та матеріальні баланси предметів споживання.

Розробка державного плану починається з розрахунків потреби у головних видах засобів виробництва, для чого складаються відповідні баланси. У кожному такому матеріальному балансі є свої специфічні статті, але є й загальні статті, що дозволило розробити принципову схему матеріального балансу засобів виробництва (схема 1).

СХЕМА 1. Схема матеріального балансу засобів виробництва.

 Виробничо-експлуатаційні потреби показують потребу у сировині, матеріалах, паливі, напівфабрикатах, запасних частинах, що потрібні для виконання плану виробництва продукції у різних галузях народного господарства (промисловості, сільського господарства), для ремонтно-експлуатаційних потреб та науково-дослідних робіт. Основним методом розрахунку цієї статті є метод прямого розрахунку, сутність якого полягає у тому, що потреба у даному виді засобів виробництва визначається на основі виробничої програми та норм витрат окремих видів засобів виробництва на одиницю випускаємої продукції.

Потреби капітального будівництва в усіх видах засобів виробництва (обладнання, будівельні матеріали, метал та інші) визначаються, виходячи з планових обсягів будівельно-монтажних робіт та середніх норм витрат матеріалів на одну тисячу гривень їх вартості.

Ринковий фонд включає вироби, призначені для продажу через державну та кооперативну торговельну мережу. У більшості засобів виробництва ринковий фонд складає незначну величину. Потреба в ньому визначається по заявках торгівельних організацій виходячи із обсягу продажу у минулі роки.

Експорт – це продукція, призначена для продажу за кордон. Потреба у продукції для експорту визначається у відповідності до зовнішньоторговельних угод.

Державні резерви призначені на випадок різного роду несподіванок (стихійне лихо, війна). Розмір державного резерву залежить від закладки продукції у попередні роки та термінів її зберігання.

Поточні резерви призначені для ліквідації диспропорцій внаслідок нерівномірного виробництва продукції. Вони використовуються за розпорядженням КМУ в тому році, в якому створюються. Розміри цих запасів визначаються, виходячи із досвіду минулих років.

Залишки у постачальників на кінець планового періоду утворюються із продукції, яка виготовлена у останні дні планового періоду і не відправлена споживачу. Величина залишків визначається, виходячи із даних минулого періоду з коригуванням на зміну обсягу виробництва продукції та термінів відправки продукції.

Загальна потреба у засобах виробництва встановлюється шляхом додавання статей балансу.

Баланси предметів споживання складають за найважливішими видами продовольчих та непродовольчих товарів (баланси муки, м`яса, цукру, тканин, взуття, меблів та інше).

Основним завданням при розробці балансів промислового споживання є найбільш повне задоволення потреб населення з урахуванням науково-обгрунтованих норм харчування та раціональних норм споживання непродовольчих товарів.

По основних продовольчих товарах баланси складаються у натуральних показниках, а по тканинах, взуттю, та інших непродовольчих товарах, як у натуральних, так і у вартісних показниках.

У зв`язку з розбіжностями в призначенні продукції схема балансу предметів споживання відрізняється від схеми балансу засобів виробництва (схема №2).

Схема 2. Схема матеріального балансу виробництва предметів споживання.

Ринковий фонд у балансах предметів промислового споживання є головною статтею потреб. Потреба у окремих предметах споживання для продажу через торгівельну мережу визначається по різних товарах різними методами. Головним є метод визначення потреб на основі науково-обгрунтованих норм споживання та численності населення, що купує даний товар у торгівельній мережі.

У фонді промислової переробки враховуються товари, які є основною сировиною для різних галузей промисловості. Тобто, внаслідок промислової переробки отримують інший предмет споживання. Наприклад, до фонду промислової переробки відносяться: борошно, цукор для кондитерської промисловості, тканини для швейної промисловості. Визначається потреба в товарах для промислової переробки методом прямого розрахунку.

До позаринкового фонду відносяться товари, які надходять у споживання поза торговельної мережі. Він включає:

- фонд промислового споживання; у якому враховуються товари, що є допоміжними матеріалами для галузей промисловості (тканини, які використовуються у меблевій, взуттєвій та інших галузях промисловості). Потреба в товарах для промислового споживання визначається, виходячи із планового обсягу виробництва продукції (методом прямого розрахунку);

- фонд спецодягу та спецвзуття визначається для забезпечення спеціальними видами одягу та взуття робітників окремих галузей народного господарства, що користуються правом на отримання їх безкоштовно за встановленими нормами. Потреба в спецодязі і взутті визначається виходячи з діючих норм видачі, які встановлені окремо для різних професій з урахуванням умов їх роботи;

- фонд державних бюджетних організацій включає товари для лікувально-оздоровчих, дитячих та інших закладів. Потреби у не продовольчих товарах (білизна, посуд, меблі) по фонду державних бюджетних організацій визначаються приблизно так само, як і фонд спецвзуття і спецодягу.

Наступні статті балансу промислового споживання (державний резерв, експорт, залишки на кінець року) аналогічні відповідним статтям балансу засобів виробництва і методи їх обчислення такі ж.

Одночасно з розрахунками потреби у матеріальних балансах визначаються розмір та джерела надходження ресурсів у плановому періоді. Вони включають:

1) Залишки продукції на початок планового періоду, які визначаються як очікувані на основі даних про можливі обсяги виробництва.

2) Виробництво продукції – це головна стаття, що складає 90-95% всіх ресурсів. Плановий обсяг виробництва необхідно обчислити.

3) Імпорт, який визначається виходячи із зовнішньоторговельних довгострокових угод.

4) Інші надходження, що утворилися за рахунок повторного використання металу, палива, лісових матеріалів тощо.

Сумарна потреба у продукції є основою для визначення необхідного обсягу її виробництва у плановому періоду. Щоб його встановити, необхідно від сумарної потреби відняти наявні ресурси (залишки продукції на початок року, імпорт та інші надходження).