3.Склад та зміст програми розвитку науки та техніки.

Програма (план) державного регулювання розвитку науки та техніки включає низку підрозділів. Завдання та зміст головних з них полягають в наступному.

1. Визначення державних пріоритетів.

Приоритетні напрями розвитку науки і техніки визначає Верховна Рада України за поданням Кабінету Міністрів на підставі комплексного прогнозу соціально-економічного та науково-технічного розвитку держави.

Прогнозування забезпечують державні інституції: головні інститути міністерств і відомств разом з інститутами НАН України.

Державні органи та наукові організації розробляють відповідну концепцію з визначенням цілей, очікуваних економічних і соціальних результатів, структурних змін у виробництві та обґрунтовують потрібні для цього ресурси. Концепцію розглядає Кабінет Міністрів України, схвалена концепція є основою для формування державних науково-технічних програм наукових досліджень, створення та освоєння нових видів техніки і технології.

2. Формування і реалізація національних (загальнодержавних), державних (міжвідомчих), галузевих (багатогалузевих) та регіональних (територіальних) науково-технічних програм.

Державні науково-технічні програми є головними засобами реалізації національних програм та пріоритетних напрямків розвитку науки і техніки. Їх формують і реалізують на підставі цільових проектів і розробок, відібраних на конкурсних засадах. Щодо кожної з державних науково-технічних програм уряд України визначає орган управління, відповідальний за розвиток і реалізацію програми, призначає керівників програми, надає їм потрібні повноваження, зокрема право розпоряджатися ресурсами.

3. Формування і розміщення державного замовлення.

Для вирішення важливих завдань в галузі науково-технічної діяльності введене державне замовлення, яке забезпечують фінансуванням та підтримують матеріально-технічними ресурсами.

Державне замовлення – це засіб прямого державного регулювання господарських зв’язків між державою - замовником і підприємством - виконавцем, спосіб реалізації суспільних і державних потреб, концентрації та ефективного витрачання державних ресурсів, форма співробітництва держави і підприємств під час вирішення стратегічних завдань особливої важливості. Державне замовлення полягає у формуванні на контрактній (договірній) основі складу та обсягів продукції, необхідної для державних потреб; розміщенні державних контрактів на її поставку (закупівлю) серед підприємств, організацій та інших суб’єктів господарської діяльності всіх форм власності.

4. Бюджетне фінансування певних видів науково-технічної діяльності.

Держава визначає загальний обсяг витрат на науково-дослідні роботи за пріоритетними напрямками науково-технічної діяльності та джерела фінансування цих робіт.

5. Проведення державної науково-технічної експертизи.

Невід`ємним елементом державного регулювання науково-технічної діяльності є державна науково-технічна експертиза, яку проводять з метою забезпечення наукової обґрунтованості структури та змісту пріоритетних напрямків розвитку науки і техніки, відповідних науково-технічних програм та проектів, визначення соціально-економічних та екологічних наслідків науково-технічної діяльності, аналізу ефективності використання науково-технічного потенціалу.

6. Створення системи науково-технічної інформації.

Важливою формою державного регулювання розвитку науки і техніки є створення і функціонування системи науково-технічної інформації, в яку входять територіальні мережі центрів первинного збору й опрацювання усіх видів науково-технічних даних, державні науково-технічні центри, наукові бібліотеки.

7. Ведення патентно-ліцензійної діяльності.

Патентно-ліцензійна діяльність забезпечує регулювання всього комплексу правових і економічних відносин, пов`язаних зі створенням, захистом і використанням інтелектуальної власності.

8. Проведення метрології, стандартизації та сертифікації продукції у науково-технічній сфері.

Держава також регулює науково-технічну діяльність шляхом впровадження державного нагляду за дотриманням стандартів, норм і правил. Цю функцію виконує Державний комітет України зі стандартизації, метрології та сертифікації (Держстандарт України) та його територіальний органи.

Метрологія - прикладна наукова дисципліна, що займається встановленням одиниць виміру, створенням еталонів одиниць та розробкою методик точних вимірів.

9. Формування та заохочення науково-технічних кадрів.

Держава проводить певну політику у формуванні та заохоченні науково-технічних кадрів, зокрема забезпечує їхню підготовку і перепідготовку, в тому числі, за межами України, запроваджує систему атестації кадрів, державні та іменні премії у галузі науки і техніки тощо.

УЗАГАЛЬНЕННЯ

1.      Розвиток науки і техніки є визначальним чинником прогресу суспільства та підвищення добробуту населення.

2.      Науково-технічна діяльність охоплює фундаментальні і прикладні наукові дослідження , а також доведення її наслідків до стадії практичного використання.

3.      Головними завданнями державного регулювання розвитку науки і техніки є прискорення темпів НТП, підвищення ефективності та вдосконалення планування розвитку науки і техніки.

4.      Планування науково-технічних заходів супроводжується розрахунками показників, що характеризують економічний ефект від їх впровадження.

5.      Нова техніка повинна забезпечувати отримання як економічного, так і соціального ефекту.

6.      Головним узагальнюючим показником впровадження нової техніки є річний економічний ефект, для визначення якого використовують методику зведених витрат.

7.      Програма державного регулювання розвитку науки і техніки містить 9 підрозділів, що охоплюють різні напрямки розвитку науково-технічної діяльності..

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1.      Охарактеризуйте основні завдання державного регулювання розвитку науки і техніки та напрямки його здійснення.

2.      В чому полягає економічний та соціальний ефект від впровадження нової техніки?

3.      Як обчислюється економічний ефект вів провадження нової техніки?

4.      З яких розділів складається програма розвитку науки і техніки? Охарактеризуйте їх.