2. Планування обсягів платних послуг населенню.
У прогнозі та Державній програмі економічного і соціального розвитку України є показник обсягу реалізації платних послуг населенню. Його визначають на підставі прогнозних розрахунків потреби населення у споживанні платних послуг і пропозицій областей. Показник обсягу реалізації платних послуг населенню підприємствами і організаціями охоплює: послуги, які надають власне підприємства і організації; послуги, надані профспілками на базі культурно-освітніх, спортивних, позашкільних закладів; послуги кооперативів, колгоспів (селянських спілок). У загальному обсязі реалізації платних послуг населенню не враховують: виторг від продажу будівельних матеріалів, інструменту, інженерного і санітарно-технічного обладнання, труб, стандартних дерев'яних будинків, добрив, насіння, посадкового матеріалу, молодняку тварин і птиці, кормів, продовольчих товарів, друкованих видань та іншої продукції, яка входить до обсягу роздрібного товарообігу; послуги, які виконують на замовлення підприємств і організацій. За сучасною методологією до обсягів реалізації платних послуг населенню належать послуги, що надають населенню усі підприємства й організації, розташовані на території України, у тім числі послуги з перевезення пасажирів залізничним та морським транспортом, цивільною авіацією, послуги туристичних організацій (вартість путівок).
Обсяг платних послуг (за видами та асортиментом) визначають за показниками розвитку цих послуг у натуральному вираженні (кількістю наданих послуг І контингентом обслуговуваних) та цінами послуг.
Обсяг реалізації послуг зв'язку розраховують як суму надходжень від населення за пересилання листів, бандеролей, посилок, грошових переказів, телеграм, за міжміські переговори, встановлення і користування квартирними телефонами, радіотрансляційними точками. Доходи поштового і телеграфного зв'язку визначають на підставі розрахунків вартості поштово-телеграфних послуг на одного жителя (скоригованих на індексні ціни) та кількості населення; послуги телефонного зв’язку і радіофікації-за кількістю апаратів і динамікою зростання тарифів на ці послуги.
Обсяг реалізації послуг пасажирського транспорту визначають як суму доходів від перевезень пасажирів залізничним, морським, річковим, повітряним, електро- й автомобільним транспортом, зважаючи на обсяги перевезень пасажирів, платного пробігу і середніх транспортних тарифів. До обсягу послуг залізниць також входять доходи від перевезення багажу і діяльності контор з обслуговування пасажирів.
Обсяг житлово-комунальних послуг розраховують як суму обсягів реалізації послуг громадянам, які проживають у житлових будинках, гуртожитках, готелях, а також послуг, які надають бюро з обміну житлової площі.
Обсяг реалізації послуг дитячих дошкільних закладів є сумою внесків населення за утримання дітей. Його обчислюють за кількістю дітей і середнім розміром плати за одну дитину в рік.
Обсяг послуг культури визначають як валовий збір коштів від кінозалів, театрів, концертних організацій, цирків, музеїв і виставок, музичних, художніх і хореографічних шкіл, парків культури і відпочинку, клубних закладів, бібліотек. Розрахунок ведуть, за кількістю відвідувачів і середньою ціною квитка, а також кількістю учнів і середнім розміром оплати.
Обсяг туристсько-екскурсійних послуг є сумою доходів від продажу путівок на туристичні маршрути, туристського й екскурсійного обслуговування. Він залежить від кількості путівок і ціни однієї путівки.
Послуги фізичної культури і спорту визначають як суму зборів від продажу квитків (абонементів) і обчислюють шляхом множення кількості відвідувачів на середню вартість квитків.
Обсяг санаторно-курортних послуг розраховують за сумою виторгу від реалізації путівок у санаторії, профілакторії, будинки і бази відпочинку; пансіонати, в дитячі табори і на курортно-санаторне лікування, з огляду на кількість путівок та їхню середню вартість (за повною вартістю).
Платні послуги охорони здоров'я визначають як суму оплати населенням різних видів медичної допомоги, яку надають госпрозрахункові та бюджетні заклади охорони здоров'я на підставі середньої вартості послуг та їхнього обсягу, передбаченого показниками, прийнятими для цього виду закладів (кількість осіб, забезпечених зубопротезуванням. Косметологічна допомога тощо).
Обсяг реалізації послуг правового характеру є сумою державного мита, яке стягують під час виконання нотаріальних операцій, надходжень від населення за надання юридичної допомоги.
Обсяг реалізації послуг фінансових установ визначають у вигляді комісійної винагороди, яку виплачує цим установам населення за операції переказу вкладів, видачу чеків банку, трудових заощаджень і акредитивів, прийому на зберігання цінних паперів, а також за користування індивідуальними сейфами. Цей показник обчислюють за кількістю звертань громадян стосовно відповідної послуги і середнім тарифом.
Обсяг побутових послуг розраховують на підставі перспективної кількості населення, нормативів споживання послуг на одного жителя в рік і з прейскурантних цін.
Для прогнозування потреби населення у платних послугах можна використовувати ще й такі методи: екстраполяції; орієнтовані на досягнення раціональних нормативів споживання послуг; економічної статистики, зокрема кореляційного аналізу. Міністерство економіки України застосовує комплексну модель прогнозування обсягів платних послуг, яка складається з трьох блоків розрахунків: І - нормативи забезпечення населення послугами, співвідношення між споживанням послуг сільським і міським населенням, ресурсні обмеження: II - засоби опрацювання показників, які характеризують динаміку зміни обсягів споживання послуг; III - диференціація нормативів забезпечення населення послугами на підставі прогнозу індексів рівня економічного І соціального розвитку регіонів. Модель дає змогу коригувати прогноз з метою виходу на заданий балансовий показник (обсяг послуг в цілому по Україні) і є інструментом для прийняття рішень у класі задач з визначення пріоритетів у розвитку галузей і регіонів. Вона розрахована на довготерміновий період.
Внаслідок нестабільності і складності економічної ситуації в Україні перевагу надають короткотерміновому прогнозу послуг. З цією метою Міністерство економіки застосовує методику прогнозу, побудовану на групуванні населення за рівнем середніх доходів на особу і типології споживання послуг.
На підставі прогнозів та індикативних планів виробляють регулятори діяльності товаровиробників послуг. У перехідному до ринку періоді ними можуть бути: державне замовлення (в основному регіональне), ціни і тарифи, податки і податкові пільги, фінансові допомоги.
Цінове регулювання щодо розвитку комплексу сфери послуг застосовують диференційовано. На послуги, оплата яких має форму обов'язкових платежів, ціни і тарифи визначають місцеві органи. Тарифи і ціни на послуги загальнодержавного значення (послуги залізничного транспорту, повітряного транспорту, зв'язку) є прерогативою держави. На решту видів платних послуг ціни регулює попит і пропозиція.
Метою державного регулювання і підтримки некомерційного сектора сфери обслуговування є захист населення від такого явища, як зникнення з ринку соціально-потрібних послуг. Регулювальні функції держава виконує за допомогою таких заходів:
- створення нового механізму використання коштів державного і місцевого бюджету через систему програм розвитку галузей освіти, охорони здоров'я, спорту, культури, мистецтва;
- формування страхових медичних фондів та фондів підтримки сфери обслуговування.
Особливістю державного регулювання розвитку об'єктів некомерційного сектора сфери обслуговування є перехід до планування і фінансування галузей соціальної сфери за стабільними нормативами в розрахунку на одного жителя.
В індикативних планах розробляють показники розвитку мережі культурно-освітніх установ та закладів охорони здоров'я, а також програми розвитку освіти, культури, охорони здоров'я. У Державній програмі економічного і соціального розвитку України - показники розвитку об'єктів освіти, охорони здоров'я, культури, які належать до загальнодержавної власності.
Показники розвитку матеріально-технічної бази об'єктів цих галузей, що належать до комунальної власності, передбачені у Програмах економічного і соціального розвитку регіонів.
25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 Наверх ↑