ТЕМА 2. ПРОГНОЗУВАННЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ.

1.Наукові основи методології соціально-економічного прогнозування.

2.Функції та головні принципи соціально-економічного прогнозування

3.Методи і моделі прогнозування, їх класифікація.

Основні терміни теми: прогноз, прогнозування, передбачення, гіпотеза, система, мета прогнозування, системи прогнозів, предмет економічного прогнозування, функції соціально-економічного прогнозування, принципи прогнозування, прогностика методи прогнозування, фактографічні методи прогнозування, інтуїтивні(експертні) методи прогнозування, комбіновані методи прогнозування, моделі математичного прогнозування, методи імітаційного моделювання..

1. Наукові основи методології соціально-економічного прогнозування

Життя сучасного суспільства є неможливим без передбачення майбутнього, без визначення перспектив його розвитку. Прогнозування є одним з вирішальних чинників формування стратегії і тактики економічної політики держави: чим вищий рівень соціально-економічного прогнозування, тим вища ефективність цілеспрямованого впливу держави на хід соціально-економічних процесів.

Прогноз (грец.- prognosis, лат.- forecast, означає передбачення) – це науково обґрунтоване судження про можливий стан об’єкта в майбутньому, а також про альтернативні шляхи і терміни досягнення такого стану. Процес розробки прогнозів називається прогнозуванням.

Прогнозування – це наукове дослідження, що включає в себе всебічний аналіз і вивчення тенденцій розвитку розглянутого процесу в умовах дії об’єктивних законів.

Прогнозування є складовою ширшого поняття – передбачення, як випереджувального відображення дійсності. Залежно від ступеня конкретизації процесів, що досліджуються, розрізняють три форми передбачення: гіпотезу, прогноз і план (програму).

Гіпотеза характеризує наукове передбачення на рівні загальної теорії. На цьому рівні об’єкти описують за допомогою якісних характеристик.

Прогноз має більшу визначеність і достовірність, ніж гіпотеза, оскільки базується не тільки на якісних, а й на кількісних параметрах.

 План (програма) – це комплекс конкретних заходів, спрямованих на досягнення певних цілей.

Найтісніше пов’язані прогнозування та планування, оскільки прогнозування створює умови для наукового обґрунтованого планування (процесу прийняття управлінських рішень).

Методологія економічного прогнозування пов’язана з великими керованими системами. На хід розвитку великої системи впливають різноманітні чинники. Сама система являє собою структурно організований комплекс об’єктів, які мають певні якості та відповідний набір зв’язків.. Прикладом великих систем є:

- економіка країни, регіону та великого міста;

- галузь, мережа міського транспорту та ін.

Система (грец. – ціле, складене з частин) має такі основні ознаки:

· система складається з підсистем (елементів);

· кожна підсистема (елемент) має всі ознаки системи;

· кожна підсистема (елемент), в свою чергу, теж складається з 

Підсистем нижчого рівня;

· всі підсистеми (елементи) тісно взаємопов’язані.

Процес прогнозування передбачає, як правило, постановку мети.

Метою прогнозування є визначення напрямів і тенденцій розвитку будь - якого процесу, ймовірних термінів появи тих або інших подій, обсягів необхідних робіт. Мета визначає напрями наступних дій, тобто етапи розробки прогнозу, а саме:

1) отримання необхідної інформації;

2) її обробка, оцінка і аналіз;

3) визначення перспектив та ймовірність реалізації прогнозу. Всі етапи розробки прогнозу мають бути узгоджені з поставленими цілями і завданнями, в процесі прогнозування визначаються також його предмети.

Для визначення цілей подальшого розвитку великої системи – країни, використовують три взаємопов’язані системи прогнозів:

- соціально-економічні прогнози;

- зовнішньоекономічні;

- оборонно-стратегічні прогнози.

Одним з найважливіших напрямків прогнозування є соціально-економічне прогнозування.

Соціально-економічна система прогнозування включає такі прогнози:

– соціальні;

– економічні;

– демографічні;

– змін природних ресурсів;

– розвитку науково-технічного прогресу.

Всі ці прогнози мають комплексній характер, бо неможливо розробити жоден з них, не залучивши даних суміжних прогнозів.

Предметом економічного прогнозування є розвиток у майбутньому продуктивних сил в їх взаємозв’язку і взаємозалежності, тобто йдеться про розвиток національної економіки в цілому, окремих галузей, областей, районів окремих підприємств..

За методологією в прогнозуванні розрізняють два аспекти :

1) теоретичний аспект, який полягає в тому , що за допомогою прогнозування здійснюється аналіз реальних фактів та причинно-наслідкових зв’язків, оцінка й опис можливих і бажаних перспектив розвитку об’єкта;

2) управлінський аспект, коли формуються рекомендації щодо державного регулювання економіки на відповідну перспективу.