ТЕМА 4. ОРГАНІЗАЦІЯ МАКРОЕКОНОМІЧНОГО ПЛАНУВАННЯ.

1.      Організаційні форми і функції органів державного планування.

2.      Порядок формування державних планів.

3.      Структура макроекономічного плану.

4.      Система показників плану економічного і соціального розвитку.

Основні терміни теми: планові органи, загальнопланові, галузеві, виробничі органи планування; структура макроекономічного плану, система показників соціально-економічного розвитку, кількісні і якісні показники, показник виробленої чистої продукції, валовий внутрішній продукт(номінальний та реальний), дефляція, державна контрактна система, державний контракт.

1.Організаційні форми і функції органів державного планування

Вся багаторівнева система планування отримала загальну на - “планові органи “. В країнах з ринковою економікою та індикативним плануванням у більшості конкретних випадків є особливі планові органи. Наприклад, у Франції – Генеральний комісаріат планування, у Нідерландах – Центральне планове бюро, в інших країнах ці завдання доручені міністерствам економіки або міністерствам фінансів.

Планові органи у вузькому розумінні цього слова відповідають по суті за розробку плану й, частково або повністю, за розробку прогнозів. Під час розробки прогнозів і планів ці органи співробітничають з науково-дослідними інститутами, консультативними радами (комісіями). У ряді країн це спеціальні органи, які діють на всіх рівнях системи управління економікою, яка займається розробкою планів і контролем за їх виконання. У цих країнах планові органи становлять єдину, побудовану за ієрархічним, функціональним, галузевим чи територіальним принципом систему.

Система органів макроекономічного планування в Україні має наступну структуру:

1. Загально-планові органи (Міністерство економіки, комітети економіки при обласних державних адміністраціях, міські та районі планові комісії);

2. Галузеві – їх утворюють планово – економічні управління (відділи) міністерств та відомств;

3. Виробничі – планові відділи підприємств, організацій та установ.

В Україні центром і виконавчим органом з питань розробки та здійснення економічної політики є Міністерство економіки. Основні його функції – методологічне й організаційне забезпечення економічної політики держави, викладеної в законах України, а також в інших нормативних актах законодавчих органів влади.

Міністерство економіки України разом з іншими міністерствами і відомствами, науково-дослідними організаціями не тільки формують засади економічної політики, а й розробляють стратегію і тактику її реалізації. При цьому основна увага зосереджується на розробці цілей, пріоритетів і орієнтирів як на близьку, так і на віддалену перспективу. Визначаються також економічні, правові й адміністративні важелі для виконання наміченого. Це здійснюється в першу чергу разом з відповідними міністерствами і відомствами: Міністерством фінансів України – з бюджетно-фінансового та податкового регулювання; Національним банком України – з грошового кредитного регулювання, Антимонопольним Комітетом – з питань регулювання діяльності підприємств монополістів, Міністерством зовнішніх зв’язків і торгівлі України – з питань застосування квот, ліцензій та ін.; Державним митним комітетом України – з питань митного регулювання; Міністерством праці та соціальної політики України – з питань регулювання доходів та зайнятості населення, поліпшення функціонування ринку праці та ін. Питання цінового й тарифного регулювання та контрактів – прерогатива Міністерства економіки України.

Для досягнення поставленої мети Міністерство економіки України в процесі обгрунтування економічної політики, прогнозів і планів координує свої дії з відповідними міністерствами й територіями (регіонами), проводить дослідження стану економіки. Для забезпечення усієї роботи такі урядові структури, як Міністерство фінансів України, Міністерство економіки України, Державний комітет статистики України та ін. Систематично аналізують стан справ і складають відповідні економічні звіти. Вказані звіти базуються на статистичній інформації, узагальненнях громадської думки та інформації з різних економічних кіл. Таким чином в уряді формується єдина думка (або кілька думок) стосовно напрямів, у яких рухається економіка на сучасному етапі. Для того, щоб спеціалісти міністерств і відомств виробили єдину позицію, їх представники з певною періодичністю збираються на спільні спеціальні засідання, семінари чи конференції. У таких заходах беруть участь також представники Національного банку України, Верховної Ради України та Адміністрації Президента України.

Міністерство економіки займається оцінкою економічної ситуації, прогнозуванням її на перспективу та розробкою заходів впливу на розвиток економіки в цілому. Завданнями Міністерства економіки є:

· наукова розробка довгострокових , середньо - та короткострокових соціально – економічних прогнозів;

· розробка прогнозів розвитку та розташування продуктивних сил, розвитку ринку товарів та послуг, стану природних ресурсів та навколишнього середовища;

· розробка на основі прогнозів концепції економічного та соціального розвитку країни на довгостроковий період, формування цілей, пріоритетів та основних параметрів розвитку народного господарства;

· підготовка пропозицій щодо конкретизації соціально-економічної політики держави;

· розробка економічних , науково технічних , соціальних , екологічних , та інших програм і заходів щодо їх реалізації.

Планове керівництво господарством областей здійснюють комітети економіки при облдержадміністраціях, які керують діяльністю галузей , що підпорядковані виконкомам (місцева промисловість та будівництво, промисловість будівельних матеріалів, автотранспорт, сільське господарство, соціальна сфера), а також координують діяльність всіх підприємств, організацій та установ , що розташовані на території області.

Планування міського господарства та районів здійснюють відповідні планові комісії міських та районних рад народних депутатів.

До галузевих планових органів відносяться планово-економічні управління міністерств та відомств, які розробляють плани розвитку відповідних галузей та здійснюють контроль за їх виконанням.

До третьої групи планових органів відносяться планові відділи підприємств , організацій , установ, які розробляють перспективні та поточні плани підприємств , організацій, установ.