5. Планування галузі охорони здоров’я.

У процесі планування розвитку мережі установ охорони здо­ров'я орієнтуються на диференційовані для регіонів нормативи потреб населення у лікарняній, амбулаторно-поліклінічній і санаторно-курортній допомозі, а також в установах соціального забезпечення і фізичної культури.

Основою для обґрунтування завдань з розвитку мережі поліклінік і лікарень є дані аналізу стану здоров’я населення, що відображають такі показники:

- середня тривалість життя люди­ни,

- смертність дорослого населення,

- материнська та дитяча смертність,

- тимчасова втрата працездатності (людино-днів на 100 працівників) у зв'язку з захворюваністю.

Такий аналіз дає змогу визначити й оцінити потребу населення у медичній допомозі.

На макроекономічному рівні розробляють невелику кількість показників з розвитку мережі установ охорони здоров'я, що мають загальнодержавне значення:

1. Введення в дію лікарень (тис. Ліжок). У тому числі за рахунок централізованих капіталовкладень;

2. Введення в дію амбулаторно-поліклінічних закладів (тис. Відвідувань за зміну), у тому числі за рахунок централізованих капіталовкладень;

3. Введення в дію будинків-інтернатів для людей похилого віку та інвалідів (тис. Місць), у тому числі за рахунок централізованих ка­піталовкладень.

Решту показників визначено у планах розвитку охорони здоров'я, які формує Міністерство охорони здоров'я, і в програмах економічного і соціального розвитку регіонів.

Головни­ми показниками розвитку охорони здоров'я, фізичної культури і спорту, які розробляють на регіональному рівні, є такі:

- загальна захворюваність населення;

- тимчасова втрата працездатності, з них лікування у стаціонарах;

- нормативна і фактична забезпеченість ліжками;

- потужність амбулаторно-поліклінічних закладів;

- забезпеченість амбулаторно-поліклінічними закладами;

- кількість лікарів на 10 тис. Осіб;

- кількість середнього медичного персоналу на 10 тис. Осіб;

- кількість місць у санаторіях і пансіонатах з лікуванням;

- кількість місць у пансіонатах і будинках відпочинку;

- кількість місць у профілакторіях;

- кількість і потужність спортивних споруд;

- обсяг капіталовкладень на розвиток охорони здоров'я, фізич­ної культури і спорту за рахунок усіх джерел фінансування, в тому числі за рахунок коштів державного бюджету;

- введення в дію об'єктів охорони здоров'я, фізичної культури і спорту за рахунок усіх джерел фінансування, в тому числі за рахунок коштів державного бюджету.

Головною умовою розвитку охорони здоров'я у період фор­мування ринку є перехід на нову систему економічних відносин, які дають змогу поставити фінансовий стан установ галузі у за­лежність від стану здоров'я населення, а також оплати підприєм­ствами й організаціями медичних послуг наданих їхнім праців­никам. Головними формами державного регулювання розвитку охорони здоров'я за таких умов стають планування та фінансово-бюджетне регулювання.

УЗАГАЛЬНЕННЯ

1. Особливістю розвитку сфери обслуговування є збільшення питомої ваги послуг, надають населенню за плату, а також розвиток комерційного сектора.

2. Сфера послуг має низку особливостей, тому її регулювання здійснюють на чотирьох рінях: міждержавному, державному, регіональному, місцевому. Характерною є тенденція зміщення центру державного регулювання на регіональний та місцевий рівні.

3. Головним показником програми розвитку сфери обслуговування населення є обсяг платних послуг населенню, який визначають на підставі прогнозних розрахунків потреби населення у споживання платних послуг.

4. Метою державного регулювання некомерційного сектора сфери обслуговування є захист населення від зникнення з ринку соціально потрібних послуг.

5. Особливістю державного регулювання некомерційного сектора сфери обслуговування є перехід до планування і фінансування галузей соціальної сфери за стабільними нормативами в розрахунку на одного мешканця.

6. Основними показниками плану розвитку народної освіти є показники контингенту учнів загальноосвітніх шкіл, вихованців дитячих будинків, дітей, що перебувають у дитячих дошкільних закладах; студентів вищих навчальних та професійно-технічних закладів; показники, що характеризують наявність та стан матеріально-технічної бази закладів освіти; потребу у викладацькому складі; фінансування галузі.

7. Розвиток та державне регулювання сфери культури спрямовується на збереження і примноження культурно-освітньої спадщини, стимулювання творчих пошуків, уникнення суто комерційного підходу. Для розрахунку прогнозно-планових показників розвитку культури, мистецтва та засобів масової інформації використовують чинні нормативи потреб населення у послугах, дані статистичної звітності, структури вільного часу населення.

8. В процесі планування системи охорони здоров’я населення розробляється система показників, що характеризують стан охорони здоров’я, матеріально-технічну базу галузі та джерела її фінансування.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. В чому полягають особливості розвитку сфери платних послуг та державне регулювання цієї сфери?

2. Які функції виконують центральні економічні органи щодо регулювання сфери платних послуг?

3. Які показники характеризують розвиток сфери платних послуг? Методика визначення обсягів різних видів платних послуг.

4. Як визначається потреба населення в платних послугах?

5. Які показники розвитку народної освіти розробляються в державних планах?

6. В чому полягає основне завдання плану розвитку галузей культури? Назвіть основні показники, що характеризують розвиток цієї сфери на макро- та регіональному рівнях.

7. Які показники характеризують рівень та розвиток охорони здоров’я населення?