Словник

Державна економічна політика — цілеспрямований вплив на еко­номічні процеси на макро-і мікрорівні, створення та вдосконалення умов економічного розвитку відповідно до певного суспільного устрою.

Державне регулювання економіки — 1. Різновид чистого суспіль­ного товару. 2. Система знань про сутність, закономірності дії та пра­вила застосування типових методів та засобів впливу держави на хід соціально-економічного розвитку, спрямованих на досягнення цілей державної економічної політики. 3. Сфера діяльності держави щодо ці­леспрямованого впливу на поведінку суб'єктів господарювання.

Державне управління економікою — організуючий і регулюваль­ний вплив держави на економічну діяльність суб'єктів ринку з метою впорядкування її та підвищення результативності.

Економічна функція держави — створення передумов, необхідних для ефективної економічної діяльності суспільства.

Ефективний за Парето розподіл ресурсів — розподіл ресурсів, за якого стан суб'єктів ринку або поліпшується або не змінюється.

Змішана економіка — економічна система, в якій розподіл еконо­мічних ресурсів здійснюється на основі поєднання механізмів ринково­го саморегулювання та державного регулювання.

Змішані суспільні товари — товари, яким у помірному ступені притаманні властивості суспільних товарів.

Командна економіка — економічна система, в якій розподіл еконо­мічних ресурсів здійснюється централізовано.

Межа виробничих можливостей — графік, що ілюструє макси­мальну здатність економіки виробляти товари за умов повного викори­стання економічних ресурсів.

Методи ДРЕ — способи впливу держави на сферу підприємництва, інфраструктуру ринку, некомерційний сектор економіки з метою ство­рення умов для ефективного функціонування їх відповідно до напрямів державної економічної політики.

Мотивація у ДРЕ — процес спонукання суб'єктів ринку до діяльності в напрямі державних пріоритетів.

Негативні екстерналії— ситуації, коли в результаті дій суб'єкта ринку частка власних витрат перекладається на інших суб'єктів.

Неповний ринок — ринок, що не забезпечує потреби споживачів у товарах, навіть якщо ціни перевищують витрати на виробництво їх.

Позитивні екстерналії— ситуації, коли суб'єкт ринку бере на себе витрати для реалізації інтересів інших суб'єктів ринку.

Правове регулювання — діяльність держави щодо встановлення обов'язкових для виконання юридичних норм (правил) поведінки суб'єктів права.

Приватні товари — товари, яким не притаманні властивості суспільних товарів.

Ринкова економіка — економічна система, в якій розподіл економічних ресурсів здійснюється через механізм ринкового саморегулювання.

Суспільні товари — товари, що мають дві властивості: несуперництво у споживанні та загальнодоступність.

Чисті суспільні товари — товари, яким у вищий мірі притаманні властивості суспільних товарів. Балансовий метод планово-економічних розрахунків — метод розрахунків, що уможливлює узгодження між потребами та засобами для їх забезпечення.

Гіпотеза (прогностична) — наукове передбачення на рівні загаль­ної теорії.

Державна програма економічного і соціального розвитку України — документ, в якому визначаються цілі та пріоритети економічного і соціального розвитку, засоби та шляхи досягнення їх, формується вза­ємоузгодження і комплексна система заходів органів законодавчої і ви­конавчої влади, органів місцевого самоврядування, спрямованих на ефективне розв'язання проблем економічного і соціального розвитку, досягнення стабільного економічного зростання, а також характеризу­ються очікувані зміни у стані економіки та соціальної сфери.

Державне прогнозування економічного і соціального розвитку — науково обгрунтоване передбачення напрямів розвитку країни, окремих галузей економіки або окремих адміністративно-територіальних оди­ниць, можливого стану економіки та соціальної сфери в майбутньому, а також альтернативних шляхів і строків досягнення параметрів економі­чного і соціального розвитку.

Директивний план — план, що має силу юридичного закону, адре­сний та обов'язковий для виконання характер. Притаманний командній економіці. Діагноз — етап прогнозування, на якому досліджується об'єкт з ме­тою виявлення тенденцій його розвитку та вибору методів і моделей прогнозування.

Екстраполяція — метод прогнозування, який базується на припу­щенні того, що закономірність_(тенденція) розвитку об'єкта в минулому буде незмінною протягом певного часу і в майбутньому.

Індикативний план — рекомендаційна система планових заходів, що передбачає створення таких умов функціонування суб'єктів еконо­міки, які б спонукали їх до виконання поставлених завдань. Притаман­ний змішаній економіці.

Інтуїтивні методи прогнозування — методи, що базуються на ви­користанні інформації, наданої експертами.

Контроль — процес забезпечення досягнення цілей плану (програ­ми), метою якого є сприяння тому, щоб фактичні результати якомога більше відповідали цілям плану (програми).

Концепція — система поглядів на певні явища, а також спосіб ро­зуміння, тлумачення, інтерпретації їх.

Макроекономічне планування — вид діяльності держави щодо ви­значення стратегічних, тактичних та оперативних цілей планового пе­ріоду, а також способів досягнення таких цілей.

Методи прогнозування — сукупність прийомів та оцінок, що дають змогу на підставі аналізу ретроспективних даних про розвиток об'єкта зробити достатньо вірогідне судження щодо його майбутнього.

Нормативний метод планово-економічних розрахунків — метод, заснований на використанні прогресивної, науково обґрунтованої сис­теми норм і нормативів.

Пріоритети — найважливіші напрями державної економічної політики.

Прогноз — науково обґрунтоване судження про можливий стан об'єкта в майбутньому, а також про альтернативні шляхи і строки дося­гнення такого стану.

Проекція — етап прогнозування, на якому за даними діагнозу роз­робляється прогноз розвитку об'єкта, здійснюється оцінка вірогідності, точності обґрунтованості прогнозу.

Ретроспекція — етап прогнозування, на якому досліджується істо­рія розвитку об'єкта для одержання його систематизованого опису.

Соціальна орієнтована ринкова економіка — модель змішаної економіки, стратегічна ціль соціально-економічної політики України.

Стратегія — у менеджменті — детальний, всебічний комплексний план, спрямований на втілення місії держави.

Тактика — цілі і засоби, форми і способи діяльності, які найбільше відповідають конкретним обставинам на даний момент і забезпечують досягнення стратегічних цілей.

Цільова комплексна програма — документ, в якому міститься ви­значений за ресурсами, виконавцями та строками здійснення комплекс заходів, спрямованих на досягнення цілей (розв'язання певних соціаль­но-економічних проблем). Бюджет — план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами держа­вної влади, протягом бюджетного періоду.

Бюджетна класифікація — єдине систематизоване згрупування доходів, видатків (у тому числі кредитування за вирахуванням пога­шення) та фінансування бюджету за ознаками економічної сутності, функціональної діяльності, організаційного устрою та іншими ознаками відповідно до законодавства України та міжнародних стандартів.

Бюджетна програма — систематизований перелік заходів, спря­мованих на досягнення єдиної мети та завдань, виконання яких пропо­нує та здійснює розпорядник бюджетних коштів відповідно до покла­дених на нього функцій.

Бюджетна система України — основна ланка фінансової систе­ми. Складається з державного бюджету, бюджету АР Крим та місце­вих бюджетів.

Бюджетна установа — орган, установа чи організація, визначена Конституцією України, а також установа, створена в установленому порядку органами державної влади, яка повністю утримується за раху­нок відповідно державного бюджету чи місцевих бюджетів.

Бюджетний процес — регламентована нормами права діяльність, пов'язана із складанням, розглядом, затвердженням бюджетів, вико­нанням їх і контролем за виконанням, розглядом звітів про виконання бюджетів, що складають бюджетну систему.

Бюджетний устрій — організація і принципи побудови бюджетної системи, її структури, взаємозв'язок між окремими ланками бюджетної системи.

Вартість пропозиції— розрахована претендентом сума коштів, за яку він згоден виконати умови замовлення конкурсу (тендеру).

Виконавці державного замовлення — суб'єкти господарської дія­льності, які виготовляють і поставляють продукцію для задоволення державних потреб відповідно до умов укладеного державного контракту. Грошово-кредитна політика — комплекс заходів у сфері грошового обігу та кредиту, спрямованих на регулювання економічного зростання, стримування інфляції та забезпечення стабільності грошової одиниці, за­безпечення зайнятості населення та вирівнювання платіжного балансу.

Девальвація — дії державних органів, спрямовані на зниження об­мінних курсів національної валюти.

Девізна валютна політика — регулювання курсу національної грошової одиниці через купівлю та продаж іноземної валюти на фінан­сових ринках.

Державне замовлення — засіб ДРЕ шляхом формування на контра­ктній (договірній) основі складу та обсягів продукції, необхідної для державних потреб, розміщення державних контрактів на поставку (за­купівлю) її серед підприємств,

Державний борг — загальна сума заборгованості держави, яка складається з усіх випущених і непогашених боргових зобов'язань держави, включаючи боргові зобов'язання держави, що вступають у дію в результаті виданих гарантій за кредитами, або зобов'язань, що ви­никають на підставі законодавства або договору.

Державний бюджет України — план утворення і використання фінансових ресурсів для забезпечення функцій, які здійснюються дер­жавними органами України.

Державний контракт •— договір, укладений державним замовни­ком від імені держави з виконавцем державного замовлення, в якому визначаються економічні та правові зобов'язання сторін і регулюються взаємовідносини замовника і виконавця.

Державні доходи — грошові відносини з приводу розподілу ВВП; час­тка ВВП, що використовується державою для здійснення своїх функцій.

Державні замовники — органи виконавчої влади та установи, упо­вноважені Кабінетом Міністрів України укладати державні контракти з виконавцями державного замовлення.

Державні потреби — потреби держави в продукції, необхідній для розв'язання соціально-економічних проблем, підтримання обороноздат­ності країни та її безпеки, створення та підтримання на належному рівні державних матеріальних резервів, реалізації державних і міждержавних ЦКП, забезпечення функціонування органів державної влади.

Дефіцит бюджету — перевищення видатків над доходами бюджету.

Дисконтна валютна політика — опосередкований засіб валютного регулювання через маніпулювання процентними ставками за кредит з метою регулювання попиту на позичковий капітал.

Дотації — вид асигнувань з Державного бюджету, використовува­ний для збалансування доходів і видатків місцевих бюджетів і покриття касових збитків окремих державних підприємств.

Зведений баланс фінансових ресурсів — баланс, який відображає обсяги фінансових ресурсів держави та напрями використання їх для фінансування задоволення загальнодержавних потреб.

Зведений бюджет України — сукупність усіх бюджетів, що вхо­дять до складу бюджетної системи України.

Казначейські зобов'язання — вид цінних паперів на пред'явника, що розміщуються тільки на добровільних засадах серед населення.

Конкурс, тендер — форма розміщення державного замовлення, яка передбачає вибір претендента шляхом оцінювання його пропозицій.

Кошторис — основний документ, який визначає розмір, цільову спрямованість і щоквартальний розподіл коштів, направлених з бю­джету на фінансування установ СЗДУ.

Ломбардна процентна ставка — процент, що стягується Націо­нальним банком України з комерційних банків за надання їм кредитів під заставу цінних паперів.

Міжбюджетні трансферти — кошти, які безоплатно і безповоро­тно передаються з одного бюджету до іншого.

Об'єкт оподаткування — кількісно виміряний економічний фено­мен, що підлягає оподаткуванню.

Облігація — цінний папір, що засвідчує внесення її власником гро­шових коштів і підтверджує зобов'язання відшкодувати йому номі­нальну вартість цього цінного паперу в передбачений у ньому строк із виплатою фіксованого процента. Державними облігаціями є: облігації внутрішніх державних позик та облігації місцевих державних позик.

Платник податку — юридична або фізична особа, на яку згідно із чинним законодавством покладається зобов'язання сплачувати податки.

Податкова база — частка об'єкта оподаткування, на яку нарахову­ється податок.

Податкова система — сукупність податків, зборів, інших обов'яз­кових платежів до бюджетів і внесків до державних цільових фондів, а також сукупність державних податкових органів та їхня компетенція. Складається з системи оподаткування та системи податкових органів.

Податок — обов'язковий платіж, який стягується до бюджету з юридичних і фізичних осіб.

Політика «дешевих грошей» — політика, спрямована на збільшен­ня грошової пропозиції.

Політика «дорогих грошей» — політика, спрямована на зменшення грошової пропозиції.

Претендент конкурсного відбору виконавців держзамовлення — суб'єкт господарської діяльності, який підтвердив намір взяти участь у конкурсі й надав тендерні пропозиції.

Профіцит (надлишок) бюджету — перевищення доходів над ви­датками бюджету.

Ревальвація — дії державних органів, спрямовані на підвищення обмінних курсів національної валюти.

Розпорядники бюджетних коштів — бюджетні установи в особі їхніх керівників, уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань і здійснення видатків з бюджету.

Секвестр бюджету — корекція видатків бюджету з причин відхи­лення між сумою поточних доходів бюджету та сумою видатків затвер­дженого бюджету.

Сектор загального державного управління — один із секторів еко­номіки, до якого відносять державні установи, головною функцією яких є перерозподіл доходів і багатства, а також надання неринкових (суспі­льних) послуг як суспільству в цілому, так і окремим його членам (або групам осіб).

Ставка податку — частка податкової бази (%), що вилучається у вигляді податку.

Ставка рефінансування — плата за кредити (%), що надаються На­ціональним банком комерційним банкам.

Субвенції— один з видів державної фінансової допомоги централь­ним або місцевим органам виконавчої влади, що надається на конкретні цілі, а також для санації підприємств, яким загрожує банкрутство.

Субсидії — допомоги, які виплачуються з державного бюджету з метою підтримки населення, а також певних видів підприємницької ді­яльності, сфер і галузей національної економіки.

Тендерна (конкурсна) документація — комплект документів, який містить інформацію про предмет замовлення, умови та вимоги до скла­дання тендерної пропозиції.

Тендерна пропозиція — пропозиція щодо певного об'єкта закупівлі, яка готується і надається на конкурс претендентом відповідно до вимог тендерної документації. Фінансова система України — сукупність грошових відносин що­до утворення та використання грошових фондів. Складається з держав­ного бюджету, бюджету АР Крим, місцевих бюджетів, фінансів підпри­ємств, централізованих державних та інших фондів, фондового ринку.

Фінансовий норматив бюджетної забезпеченості — гарантова­ний державою у межах наявних бюджетних ресурсів рівень фінансово­го забезпечення повноважень Ради міністрів АР Крим, місцевих держав­них адміністрацій та виконавчих органів місцевого самоврядування, що використовуються для визначення обсягу міжбюджетних трансфертів.

Цінні папери — грошові документи, що засвідчують право воло­діння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів. Активна структурна політика — тип структурної політики, коли держава широко застосовує державні важелі для прискорення прогре­сивних структурних зрушень.

Відтворювальна структура економіки — вид структури економі­ки, який характеризує співвідношення: між виробництвом засобів ви­робництва і виробництвом предметів споживання; між заміщенням ви­користаних засобів виробництва та новоствореною вартістю; між споживанням та нагромадженням тощо.

Галузева структура економіки — вид структури економіки, який характеризує внесок окремих галузей, виробництв, народногосподарсь­ких комплексів у відтворення ВВП.

Інвестиції — 1. Вкладання капіталу з метою його збільшення. 2. Всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект.

Інвестиційна діяльність — сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави з реалізації інвестицій.

Інвестиційна політика держави — комплекс правових, адмініст­ративних та економічних заходів держави, спрямованих на поширення та активізацію інвестиційних процесів.

Інвестор — особа, яка приймає рішення про вкладення власних, по­зичених і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об'єкти

Інвестування.

Індексація основних фондів — переоцінка основних фондів, викликана інфляцією.

Механізм прискореної амортизації — напрям амортизаційної політики, який забезпечує підприємствам прогресивних галузей еко­номіки в короткий термін експлуатації основних фондів накопичен­ня в амортизаційному фонді достатньої кількості коштів для інвес-

Тування. Пасивна структурна політика — політика держави, спрямована на створення правової бази для вільного перетікання капіталу і праці в найбільш рентабельні галузі економіки.

Продаж об'єкта приватизації за інвестиційним конкурсом — спосіб приватизації, за яким власником об'єкта стає покупець, кот­рий запропонував кращу інвестиційну програму розвитку об'єкта приватизації.

Продаж: об'єкта приватизації за комерційним конкурсом — спосіб приватизації, за яким власником об'єкта стає покупець, котрий за фіксо­ваних початкових умов запропонував найвищу ціну.

Продаж об'єкта приватизації за некомерційним конкурсом — спосіб приватизації, за яким власником об'єкта стає покупець, кот­рий запропонував найкращі умови подальшої експлуатації об'єкта приватизації.

Продане об'єкта приватизації на аукціоні — спосіб приватизації, за яким власником об'єкта стає покупець, котрий запропонував у ході аукціону найвищу ціну.

Регіональна структура економіки — вид структури економі- \ ки, який характеризує внесок окремих регіонів (адміністративно-територіальних одиниць, економічних районів і т. П.) У відтворення

Ввп.

Соціальна структура економіки — вид структури економіки, який відображає внесок підприємств різних форм власності та організаційно-правових форм підприємництва у відтворення ВВП, диференціацію до­ходів різних верств населення і т. П.

Структура економіки — співвідношення, які відбивають взає­мозв'язки та взаємозалежності між окремими складовими економіки в процесі її розвитку.

Структурна політика дгржави — обґрунтування цілей та хара­ктеру структурних перетворень, визначення комплексу заходів з під­тримки розвитку тих елементів економічної системи, які забезпечу­ють економічне зростання та розв'язання соціально-економічних проблем.

Структурний ефект — вплив структурних змін в економіці на ди­наміку макроекономічних показників. Дифузія інновацій — процес передачі інновацій комунікаційними каналами, внаслідок чого нововведення проникають в інші галузі виро­бництва та знаходять усе більше споживачів.

Інноваційна діяльність — діяльність, спрямована на використання та конкретизацію результатів наукових досліджень і розробок для роз­ширення та оновлення номенклатури і підвищення якості продукції з наступною ефективною реалізацією її на внутрішньому та зовнішньому ринках.

Інновація — кінцевий результат упровадження досягнень НТП з метою отримання економічного, соціального, екологічного, науково-технічного або іншого ефекту.

Наукова діяльність — інтелектуальна творча діяльність, спрямована на одержання і використання нових знань. Головними її формами є фун­даментальні та прикладні наукові дослідження.

Науковий результат — нове знання, одержане в процесі фунда­ментальних або прикладних наукових досліджень і зафіксоване на носі­ях наукової інформації у формі звіту, наукової праці, наукової доповіді, наукового повідомлення про науково-дослідну роботу, монографічного дослідження, наукового відкриття тощо. І

Науково-технічна діяльність — інтелектуальна творча діяльність, спрямована на одержання і використання нових знань у всіх галузях техніки і технологій. Головними її формами (видами) є науково-дослідні, дослідно-конструкторські, проектно-конструкторські, техно­логічні, пошукові та проектно-пошукові роботи, виготовлення дослід­них зразків або партій науково-технічної продукції, а також інші робо­ти, пов'язані з доведенням наукових і науково-технічних знань до стадії практичного використання їх.

Науково-технічна політика держави — складова соціально-економічної політики, яка визначає основні цілі, напрями, принципи, форми і методи діяльності держави в науково-технічній сфері.

Науково-технічний прогрес — історично обумовлений процес удо­сконалення засобів, предметів, технічних методів і форм організації праці й виробництва на основі широкого використання досягнень нау­ки; процес накопичення знань, кількісного та якісного розвитку проду­ктивних сил.

Прикладні наукові дослідження — наукова і науково-технічна дія­льність, спрямована на одержання і використання знань для практичних цілей.

Простий внутрішньоорганізаційний інноваційний процес — форма інноваційного процесу, яка передбачає створення та використання но­вовведення у рамках однієї організації. Нововведення при цьому не на­бирає товарної форми.

Простий міжорганізаційний інноваційний процес — форма інно­ваційного процесу, яка передбачає створення та використання нововве­дення як товару, який стає предметом купівлі-продажу.

Розширений інноваційний процес — форма інноваційного процесу, яка виявляється в удосконаленні нововведень, розширенні ринків його збуту.

Франчайзинг — угода великих корпорацій з окремими підприємст­вами, за якою фірма-франчайзер передає своєму партнерові (франчайзі) право здійснення окремого виду діяльності з використанням своєї тех­нології, ліцензій, «ноу-хау», торговельної марки.

Фундаментальні наукові дослідження — наукова теоретична та (або) експериментальна діяльність, спрямована на одержання нових знань про закономірності розвитку природи, суспільства, людини, їх­нього взаємозв'язку. Антимонопольна (конкурентна) політика держави — комплекс заходів, спрямованих на запобігання монопольній діяльності, обмеження та припинення її, а також на розвиток конкуренції.

Банкрутство — визнаний (за заявою кредиторів, самого боржника, податкової служби і т. П.) Арбітражним судом факт неспроможності за­довольнити вимоги кредиторів, включаючи нездатність забезпечити платежі в бюджет і позабюджетні фонди.

Демонополізація — комплекс заходів держави, спрямованих на по­силення конкуренції, зниження рівня монополізації ринків.

Дерегулюеання підприємництва — сукупність заходів, спрямова­них на зменшення втручання державних органів у підприємницьку дія­льність, усунення правових, адміністративних, економічних та органі­заційних перешкод для її розвитку.

Комерціалізація — процес перетворення структурних підрозділів дер­жавних підприємств (об'єднань) у самостійні підприємства.

Корпоратизація — процес перетворення державних підприємств, закритих акціонерних товариств, виробничих і науково-виробничих об'єднань у відкриті акціонерні товариства.

Ліцензія — спеціальні дозволи, які видаються суб'єктам підприєм­ницької діяльності на здійснення окремих її видів.

Монополізований ринок — ринок у визначених територіальних і то­варних межах, на якому діє хоча б одне монопольне утворення або іс­нує бар'єр для вступу суб'єктів господарювання на нього.

Монопольна діяльність — діяльність підприємства, що займає мо­нопольне становище на ринку.

Монопольне становище підприємця — домінуюче становище, яке надає підприємцю можливість самостійно або разом з іншими монопо­лістами обмежувати конкуренцію на певному сегменті ринку.

Підприємництво — самостійна ініціатива, систематична, на влас­ний ризик діяльність з виробництва продукції, виконання робіт, надан­ня послуг, а також торгова діяльність з метою одержання прибутку.

Підприємство — самостійний господарюючий статутний суб'єкт, який має право юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослід­ницьку і комерційну діяльність з метою одержання прибутку (доходу).

Приватизація — 1. Процес перетворення державної власності у не­державну. 2. Відчуження майна, що перебуває у державній власності, на користь фізичних та юридичних осіб, які можіть бути покупцями, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки.

Роздержавлення — процес зміни місця й призначення підприємни­цтва в економіці в напрямку посилення економічної самостійності суб'єктів господарювання. Процес, пов'язаний з демонополізацією, при­ватизацією, денаціоналізацією економіки.

Санація — система заходів, спрямованих на запобігання банкрутст­ву підприємств.

Свобода підприємницької діяльності — один з принципів підприє­мницької діяльності, за яким підприємці мають право без обмежень приймати рішення та здійснювати самостійно будь-яку діяльність, що не суперечить чинному законодавству. Адаптаційна політика — комплекс заходів держави, спрямованих на пристосування до інфляції та припинення інфляційних сподівань. Реалізується через індексацію доходів населення.

Антиінфляційна політика — комплекс заходів держави, спрямо­ваних на боротьбу з інфляцією.

Граничний рівень рентабельності — інструмент державного регу­лювання цін, що передбачає встановлення нормативу рентабельності в процентах до витрат виробництва.

Граничний рівень цін — установлений державою діапазон рівня цін (мінімальна ціна — максимальна ціна) на певні товари (послуги).

Декларування зміни ціни — метод державного регулювання цін, який передбачає, що підприємство для підвищення ціни, яку регулює держава, повинно звернутися в органи ціноутворення для отримання на це дозволу.

Державне регулювання цін — політика впливу держави на ціни за допомогою законодавчих, адміністративних, кредитно-фінансових та інших заходів з метою сприяння стабільному розвитку економіки.

Дефляційна політика — напрям антиінфляційної політики; ком­плекс заходів держави, спрямованих на приборкання інфляції попиту.

Дефляція — падіння загального (середнього) рівня цін в економіці.

Дисципліна цін — дотримання визначених нормативними актами вимог щодо формування, встановлення та використання цін.

«Заморожування» (блокування) цін — метод державного регулю­вання цін, який передбачає заборону державою змінювати рівень цін на певні товари (послуги).

Інфляція — зростання загального (середнього) рівня цін в економіці.

Інфляція витрат (пропозиції) — інфляція, яка викликана змен­шенням сукупної пропозиції і супроводжується зменшенням реального обсягу виробництва та зайнятості.

Інфляція попиту — інфляція, викликана перевищенням сукупно­го попиту над пропозицією та виникненням надлишкової платоспро­можності.

Політика доходів — напрям антиінфляційної політики; комплекс заходів держави, спрямованих на приборкання інфляції витрат.

Фіксовані ціни — ціни, рівень яких установлюється державою.

Ціпа — кількість грошей (інших товарів і послуг), яку сплачують або отримують за товар (послугу). Баланс грошових доходів і видатків населення — баланс, що відо­бражає обсяг і джерела грошових надходжень, обсяг і структуру гро­шових витрат населення.

Баланс ринку праці — баланс, що відображає пропозицію робочої сили і попит на робочу силу.

Безробітні— 1. Люди, що не мають роботи. 2. Працездатні громадя­ни працездатного віку, які з незалежних від них причин не мають заробіт­ку (трудового доходу) через відсутність підходящої роботи та зареєстро­вані в державній службі зайнятості як особи, що шукають роботу.

Зайнятість населення — 1. Діяльність працездатного населення зі створення ВВП. 2. Діяльність громадян, яка пов'язана із задоволенням особистих і суспільних потреб і, як правило, дає їм дохід у грошовій або іншій формі.

Зведений баланс трудових ресурсів — баланс, що відображає склад і розподіл трудових ресурсів.

Індекс споживчих цін — темп приросту середньої ціни фіксованого набору матеріальних благ і послуг, включених до мінімального норма­тивного споживчого кошика.

Мінімальна заробітна плата — визначений державою розмір за­робітної плати, нижче якого не можна оплачувати виконану найманим працівником повну місячну (денну, годинну) норму праці.

Мінімальний нормативний споживчий кошик — збалансова­ний набір товарів і послуг за основними статтями витрат людини (сім'ї) на рік (місяць): продукти харчування, непродовольчі товари, послуги.

Мінімальний споживчий бюджет — обсяг доходів, який уможли­влює придбання набору споживчих товарів і послуг для задоволення основних фізіологічних і соціально-культурних потреб людини на рік (місяць).

Оплата праці — заробіток, обчислений, як правило, у грошовій формі, який за трудовою угодою роботодавець виплачує працівникові за виконану роботу або надані послуги.

Працездатний вік — період активної трудової діяльності людини. В Україні: для жінок — 16—54 роки, для чоловіків — 16—59 років.

Реальний дохід — кількість товарів (послуг), які окрема особа або група осіб можуть купити за свій номінальний дохід протя­гом певного проміжку часу; номінальний дохід, скоригований на рі­вень цін.

Рівень життя населення — міра задоволення матеріальних, духо­вних і соціальних потреб людини, яку забезпечує сукупність матеріаль­них і соціальних умов життя.

Соціальна інфраструктура — комплекс об'єктів соціальної сфери, які забезпечують надання населенню соціальних, комунальних, культу­рних, побутових і т. П. Послуг.

Соціальна політика — система управлінських, організаційних, ре­гулятивних, саморегулятивних заходів, дій, принципів і засад, спрямо­ваних на забезпечення оптимального рівня та якості життя населення, соціального захисту їх і соціальної безпеки в суспільстві.

Соціальний захист — сукупність державних заходів щодо за­безпечення достойного матеріального і соціального становища чле­нів суспільства.

Соціальні гарантії — система обов'язків держави перед своїми громадянами стосовно задоволення їхніх соціальних потреб.

Тарифна система — сукупність тарифних сіток, тарифних ставок, схем посадових окладів і тарифно-кваліфікаційних довідників, що є підставою для формування й регулювання заробітної плати.

Трудові ресурси — 1. Населення, яке володіє фізичною та інтелекту­альною здатністю до праці відповідно до встановлених державою умов відтворення індивідуальної робочої сили. 2. Чисельність населення, за­йнятого в суспільному виробництві, а також працездатного населення працездатного віку, незайнятого в ньому.