2. Планування обсягів платних послуг населенню.

У прогнозі та Державній програмі економічного і соціального розвитку України є показник обсягу реалізації платних послуг населенню. Його визнача­ють на підставі прогнозних розрахунків потреби населення у спо­живанні платних послуг і пропозицій областей. Показник обся­гу реалізації платних послуг населенню підприємствами і орга­нізаціями охоплює: послуги, які надають власне підприємства і організації; послуги, надані профспілками на базі культурно-освітніх, спортивних, позашкільних закладів; послуги коопера­тивів, колгоспів (селянських спілок). У загальному обсязі реа­лізації платних послуг населенню не враховують: виторг від про­дажу будівельних матеріалів, інструменту, інженерного і сані­тарно-технічного обладнання, труб, стандартних дерев'яних бу­динків, добрив, насіння, посадкового матеріалу, молодняку тва­рин і птиці, кормів, продовольчих товарів, друкованих видань та іншої продукції, яка входить до обсягу роздрібного товарообігу; послуги, які виконують на замовлення підприємств і організацій. За сучасною методологією до обсягів реалізації платних послуг населенню належать послуги, що надають населенню усі підприємства й організації, розташовані на території України, у тім числі послуги з перевезення пасажирів залізничним та морським транспортом, цивільною авіацією, послуги туристичних організацій (вартість путівок).

Обсяг платних послуг (за видами та асортиментом) визнача­ють за показниками розвитку цих послуг у натуральному вира­женні (кількістю наданих послуг І контингентом обслуговуваних) та цінами послуг.

Обсяг реалізації послуг зв'язку розраховують як суму над­ходжень від населення за пересилання листів, бандеролей, поси­лок, грошових переказів, телеграм, за міжміські переговори, вста­новлення і користування квартирними телефонами, радіотранс­ляційними точками. Доходи поштового і телеграфного зв'язку виз­начають на підставі розрахунків вартості поштово-телеграфних послуг на одного жителя (скоригованих на індексні ціни) та кількості населення; послуги телефонного зв’язку і радіофікації-за кількістю апаратів і динамікою зростання тарифів на ці послуги.

Обсяг реалізації послуг пасажирського транспорту визнача­ють як суму доходів від перевезень пасажирів залізничним, морсь­ким, річковим, повітряним, електро- й автомобільним транспор­том, зважаючи на обсяги перевезень пасажирів, платного пробігу і середніх транспортних тарифів. До обсягу послуг залізниць та­кож входять доходи від перевезення багажу і діяльності контор з обслуговування пасажирів.

Обсяг житлово-комунальних послуг розраховують як суму обсягів реалізації послуг громадянам, які проживають у житло­вих будинках, гуртожитках, готелях, а також послуг, які надають бюро з обміну житлової площі.

Обсяг реалізації послуг дитячих дошкільних закладів є су­мою внесків населення за утримання дітей. Його обчислюють за кількістю дітей і середнім розміром плати за одну дитину в рік.

Обсяг послуг культури визначають як валовий збір коштів від кінозалів, театрів, концертних організацій, цирків, музеїв і ви­ставок, музичних, художніх і хореографічних шкіл, парків куль­тури і відпочинку, клубних закладів, бібліотек. Розрахунок ведуть, за кількістю відвідувачів і середньою ціною квитка, а також кількістю учнів і середнім розміром оплати.

Обсяг туристсько-екскурсійних послуг є сумою доходів від продажу путівок на туристичні маршрути, туристського й екскур­сійного обслуговування. Він залежить від кількості путівок і ціни однієї путівки.

Послуги фізичної культури і спорту визначають як суму зборів від продажу квитків (абонементів) і обчислюють шляхом множен­ня кількості відвідувачів на середню вартість квитків.

Обсяг санаторно-курортних послуг розраховують за сумою виторгу від реалізації путівок у санаторії, профілакторії, будинки і бази відпочинку; пансіонати, в дитячі табори і на курортно-сана­торне лікування, з огляду на кількість путівок та їхню середню вартість (за повною вартістю).

Платні послуги охорони здоров'я визначають як суму опла­ти населенням різних видів медичної допомоги, яку надають госп­розрахункові та бюджетні заклади охорони здоров'я на підставі середньої вартості послуг та їхнього обсягу, передбаченого по­казниками, прийнятими для цього виду закладів (кількість осіб, забезпечених зубопротезуванням. Косметологічна допомога тощо).

Обсяг реалізації послуг правового характеру є сумою держав­ного мита, яке стягують під час виконання нотаріальних операцій, надходжень від населення за надання юридичної допомоги.

Обсяг реалізації послуг фінансових установ визначають у вигляді комісійної винагороди, яку виплачує цим установам насе­лення за операції переказу вкладів, видачу чеків банку, трудових заощаджень і акредитивів, прийому на зберігання цінних паперів, а також за користування індивідуальними сейфами. Цей показ­ник обчислюють за кількістю звертань громадян стосовно відпо­відної послуги і середнім тарифом.

Обсяг побутових послуг розраховують на підставі перспек­тивної кількості населення, нормативів споживання послуг на од­ного жителя в рік і з прейскурантних цін.

Для прогнозування потреби населення у платних послугах можна використовувати ще й такі методи: екстраполяції; орієнто­вані на досягнення раціональних нормативів споживання послуг; економічної статистики, зокрема кореляційного аналізу. Міністер­ство економіки України застосовує комплексну модель прогнозу­вання обсягів платних послуг, яка складається з трьох блоків роз­рахунків: І - нормативи забезпечення населення послугами, співвідношення між споживанням послуг сільським і міським на­селенням, ресурсні обмеження: II - засоби опрацювання показ­ників, які характеризують динаміку зміни обсягів споживання послуг; III - диференціація нормативів забезпечення населення послугами на підставі прогнозу індексів рівня економічного І со­ціального розвитку регіонів. Модель дає змогу коригувати про­гноз з метою виходу на заданий балансовий показник (обсяг по­слуг в цілому по Україні) і є інструментом для прийняття рішень у класі задач з визначення пріоритетів у розвитку галузей і ре­гіонів. Вона розрахована на довготерміновий період.

Внаслідок нестабільності і складності економічної ситуації в Україні перевагу надають короткотерміновому прогнозу послуг. З цією метою Міністерство економіки застосовує методику про­гнозу, побудовану на групуванні населення за рівнем середніх до­ходів на особу і типології споживання послуг.

На підставі прогнозів та індикативних планів виробляють ре­гулятори діяльності товаровиробників послуг. У перехідному до ринку періоді ними можуть бути: державне замовлення (в основ­ному регіональне), ціни і тарифи, податки і податкові пільги, фінансові допомоги.

Цінове регулювання щодо розвитку комплексу сфери послуг застосовують диференційовано. На послуги, оплата яких має фор­му обов'язкових платежів, ціни і тарифи визначають місцеві орга­ни. Тарифи і ціни на послуги загальнодержавного значення (по­слуги залізничного транспорту, повітряного транспорту, зв'язку) є прерогативою держави. На решту видів платних послуг ціни регулює попит і пропозиція.

Метою державного регулювання і підтримки некомерційного сектора сфери обслуговування є захист населення від такого явища, як зникнення з ринку соціально-потрібних послуг. Регу­лювальні функції держава виконує за допомогою таких заходів:

- створення нового механізму використання коштів державного і місцевого бюджету через систему програм розвитку галузей ос­віти, охорони здоров'я, спорту, культури, мистецтва;

- формування страхових медичних фондів та фондів підтрим­ки сфери обслуговування.

Особливістю державного регулювання розвитку об'єктів некомерційного сектора сфери обслуговування є перехід до плану­вання і фінансування галузей соціальної сфери за стабільними нормативами в розрахунку на одного жителя.

В індикативних планах розробляють показники розвитку мережі культурно-освітніх установ та закладів охорони здоров'я, а також програми розвитку освіти, культури, охорони здоров'я. У Державній програмі економічного і соціального розвитку Украї­ни - показники розвитку об'єктів освіти, охорони здоров'я, куль­тури, які належать до загальнодержавної власності.

Показники розвитку матеріально-технічної бази об'єктів цих галузей, що належать до комунальної власності, передбачені у Програмах економічного і соціального розвитку регіонів.