ТЕМА 12. ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ СФЕРИ ОБСЛУГОВУВАННЯ НАСЕЛЕННЯ

1. Особливості сучасного механізму державного регулювання сфери послуг.

2. Планування обсягів платних послуг населенню.

3. Планування народної освіти.

4. Планування розвитку галузей культури.

5. Планування галузі охорони здоров’я.

Основні терміни теми: обсяг реалізації платних послуг населенню; обсяг платних послуг за видами та асортиментом, освіта, культура, охорона здоров’я.

1.Особливості сучасного механізму державного регулювання сфери послуг

Особливістю розвитку сфери обслуговування у період фор­мування ринкової економіки є збільшення питомої ваги послуг, які надають населенню за плату, а також розвиток комерційного сектора. До платних послуг належать побутові, житлово-кому­нальні, пасажирського транспорту, зв’язку, культури, деякі послуги установ освіти, охорони здоров’я, фізичної культури і спорту, пра­вові, фінансових установ, санаторно-курортні, туристсько-екс­курсійні, послуги дитячих дошкільних закладів та ін.

Сфера обслуговування має низку особливостей, які обмежу­ють ринкове саморегулювання у виробництві товарів.

По-перше, у її складі є ринки, попит на яких настільки великий і ціна рівноваги визначена так високо, що стає недоступною для більшості членів суспільства (наприклад, ринок житла в Україні).

По-друге, ціновий механізм регулювання для деяких видів послуг не спрацьовує.

Специфіка механізму функціонування ринку послуг і розвит­ку сфери обслуговування в Україні у перехідний період зумовлює особливості їхнього державного регулювання, яке передбачає ре­гулювання підприємницької діяльності суб’єктів ринку, що нада­ють платні послуги населенню, і державну підтримку розвитку некомерційного сектора сфери обслуговування.

Для сфери послуг можна виділити чотири рівні регулюван­ня: міждержавний, державний, регіональний, місцевий, які зале­жать від виду послуг, належності підприємств до комунальної або загальнодержавної власності, а також від способів регулювання, а саме: правове, індикативне планування, регулювання ЦКП, бюд­жетно-фінансове та грошово-кредитне, цінове регулювання.

Характерною є тенденція зміщення центру державного ре­гулювання на регіональний та місцевий рівні.

Центральні економічні органи виконують такі регулювальні функції:

- визначають головні цілі і пропорції розвитку сфери послуг, його концепцію;

- прогнозують головні показники на довготерміновий період за обсягом і ресурсами, визначають головні параметри розвитку послуг на коротко- і середньотерміновий періоди;

- розробляють нормативи споживання послуг, соціально-еко­номічні нормативи розвитку інфраструктури тощо;

- складають програми розвитку окремих галузей сфери послуг (освіти, охорони здоров’я, культури);

- забезпечують бюджетне фінансування некомерційного сек­тора послуг, що є загальнодержавною власністю.

Особливістю сучасного механізму державного регулювання сфери послуг є поєднання індикативного планування платних послуг населенню і бюджетного планування галузей послуг, орієн­тованих переважно на некомерційні критерії (освіти, охорони здо­ров’я, культури, мистецтва).

Функції індикативного планування платних послуг населен­ню на макрорівні виконує Міністерство економіки України. Цим займається спеціально створений відділ – економіки виробниц­тва непродовольчих товарів і послуг.