3. Планування вантажних перевезень.

План перевезень є найважливішим розділом, на основі показників якого визначають всі інші розділи плану розвитку транспорту. Основним завданням плану вантажних перевезень є визначення загального обсягу перевезень.

Загальний обсяг перевезень (відправлення) вантажів, тобто кількість (маса) вантажів, що перевозяться, визначається у тоннах, а також з розподілом за видами транспорту. У загальному обсязі перевезення вантажів виділяють перевезення у контейнерному та пакетованому вигляді. Крім того, розмір перевезень вантажів в тоннах визначається по укрупненій номенклатурі продукції: кам’яному вугіллю, нафті та нафтопродуктам, військовим вантажам, зерну, продовольчим товарам, що швидко псуються. Показник обсягу перевезень вантажів у тоннах дозволяє збалансувати розвиток транспорту з потребами інших галузей. Цей показник відображає мету транспорту, а відповідно і його кінцеві наслідки, тому він є головним та вихідним для розрахунку інших.

 Велика залежність між обсягами виробництва продукції та перевезень продукції дає можливість для попереднього визначення обсягу перевезень вантажу використовувати коефіцієнти перевезень, які показують, яка частина виробленої продукції буде перевозитись. Ці коефіцієнти по різних видах продукції різні, що пов’язано головним чином з кількістю продукції, що споживається на місці виробництва.

Для визначення обсягу перевезень за допомогою коефіцієнта перевезень необхідно обсяг виробництва того чи іншого продукту перемножити на відповідний коефіцієнт перевезень.

Використовуються і інші методи визначення обсягу перевезень вантажу. Серед них важливим є балансовий. За цим методом складають районні баланси виробництва та споживання окремих видів продукції, які є основою для розробки транспортних балансів. Транспортні баланси використовуються для виявлення напрямків вантажопотоків та їх розподілу за видами транспорту.

Визначена потреба у загальному обсязі перевезень вантажів повинна бути обгрунтована необхідними ресурсами, тобто рухомим складом, ресурсами палива та енергії, робочої сили тощо.

Другим головним показником роботи транспорту є вантажообіг, який вимірюється у тонно-кілометрах. Цей умовно-натуральний показник характеризує фізичний обсяг роботи, який необхідно виконати для того, щоб здійснити перевезення вантажів із пункту виробництва до пункту споживання.

Вантажообіг визначається шляхом множення обсягу перевезень вантажів на відстань перевезення і вимірюється у тонно-кілометрах.

Вантажообіг планується у тарифних тонно-кілометрах., що визначаються на основі опублікованих у тарифних довідниках найкоротших відстанях між станціями відправлення та прибуття вантажу. Виходячи з цього показника, вантажовідправник розраховується з

Підприємствами транспорту. Для визначення потреби в паливі, енергії та інших матеріальних ресурсах розраховується експлуатаційний вантажообіг, який більше тарифного за рахунок перевезень від підприємств (а не станцій відправлення) до тарифних станцій відправлення, від станцій прибуття до підприємств розвантаження, а також за рахунок перевезення вантажів по кружних напрямках замість найкоротших.

Завдання планування розвитку транспорту полягає не тільки у визначені загального обсягу перевезень та вантажообігу, але і в розподілі перевезень за різними видами транспорту. Раціональний розподіл перевезень між видами транспорту, координація їх роботи забезпечує комплексний розвиток всіх видів транспорту, що дозволяє не тільки покращити використання транспортних засобів, але і значно скоротити транспортні витрати.

При розподілі перевезень вантажів між різними видами транспорту виходять із техніко-економічних переваг кожного із них. Перевагу повинен мати той вид транспорту, який забезпечує мінімальні витрати транспортування, найшвидшу доставку вантажів споживачу і з найменшим обсягом вантажно-розвантажувальних робіт. Різні види транспорту в неоднаковій мірі відповідають цим умовам, тому необхідно розвивати різні види транспорту.

З метою зниження транспортних витрат у народному господарстві, оптимального розподілу перевезень між видами транспорту, виявляють вантажопотоки, які доцільно здійснювати у змішаному перевезенні, тобто двома або більше видами транспорту, тому особлива увага приділяється розвитку транспортних вузлів, де взаємодіють різні види транспорту та здійснюється передача вантажів з одного на інший вид транспорту.

При плануванні перевезень вантажів широко використовуються економіко-математичні методи. Сутністю широко відомої транспортної задачі є досягнення мінімуму транспортних витрат на перевезення продукції на основі раціонального прикріплення районів виробництва та споживання продукції.

В Україні із сотень тисяч вантажів, які щорічно перевозять, державні плани перевезень складають лише щодо дев’яти видів вантажів: 1) кам’яне вугілля, 2) нафта, 3) нафтопродукти, 4) залізна руда, 5) чорні метали, 6) хлібні вантажопотоки, 7) вантажі лісу, 8) будівельні матеріали, 9) мінеральні добрива. Питома вага цих перевезень становить близько 80% від усього обсягу, з інших, не масових вантажів (20%), виконують, головним чином, лише орієнтовні розрахунки.