ТЕМА 9. ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ ТРАНСПОРТНОГО КОМПЛЕКСУ

1. Сутність механізму державного регулювання розвитку транспорту.

2. Завдання планування транспортного комплексу та особливості розвитку окремих видів транспорту.

3. Планування вантажних перевезень.

4. Планування перевезень пасажирів.

5. Планування потреби та показників використання рухомого складу.

Основні терміни теми: транспортний комплекс, залізничний, автомобільний, морський, річковий, повітряний, трубопровідний транспорт; вантажообіг, пасажирообіг; коефіцієнт перевезень, тарифні тонно-кілометри, експлуатаційний вантажообіг, транспортний вузол, позаміські та внутрішньо міські перевезення;транспортна рухомість, обсяг пасажиропотоку, середня дальність поїздки, рухомий склад, середньодобова продуктивність умовного чотирьохвісного вагону; статистичне навантаження, тривалість обігу вагону, резерв вагонів, середня вага вантажного потягу, зв’язок.

1.Сутність механізму державного регулювання розвитку транспорту.

Форми та механізми державного регулювання розвитку транспорту зумовлені низкою чинників, зокрема:

· рівнем розвитку національної економіки та роллю транспорту в забезпеченні її ефективного функціонування;

· розвитком різних видів транспорту та їх порівняльною конкурентоспроможністю;

· наявністю та перспективами розвитку транспортних мереж;

· питомою вагою приватної власності в різних видах транспорту.

З усіх видів транспорту в Україні підлягає приватизації лише автомобільний (відповідно до Закону про малу приватизацію). Частково приватизують в окремих випадках водний транспорт. Проте головні види транспорту (залізничний, авіаційний, морський, трубопровідний та ін.) Перебувають у державній власності і згідно з чинним законодавством приватизації не підлягають. Тому державне регулювання роботи транспорту в Україні є важливою проблемою.

Згідно з Законом України “ Про транспорт” державне регулювання в цій галузі повинно забезпечувати наступне:

1. Своєчасне, повне та якісне задоволення потреб населення і суспільного виробництва в перевезеннях та потреб оборони України;

2. Захист прав громадян під час їх транспортного обслуговування;

3. Безпечне функціонування транспорту;

4. Додержання потрібних темпів і пропорцій розвитку національної транспортної системи;

5. Захист економічних інтересів України, законних інтересів підприємств і організацій транспорту та споживачів транспортних послуг;

6. Створення однакових умов для розвитку господарської діяльності підприємств транспорту;

7. Обмеження монополізму та розвиток конкуренції;

8. Координацію роботи різних видів транспорту;

9. Ліцензування окремих видів діяльності в галузі транспорту;

10. Охорону дозвілля від шкідливого впливу транспорту.

Державне управління діяльністю транспорту здійснюють за допомогою економічної ( податкової, фінансово-кредитної, тарифної, інвестиційної) та соціальної політики, зокрема, надання дотацій на пасажирські перевезення).

Державне регулювання в галузі транспорту здійснюють Міністерство транспорту України, місцеві Ради народних депутатів та інші спеціально уповноважені органи залежно від їхньої компетенції.