ТЕМА 1. Об’єктивна необхідність і теоретичні засади державного регулювання економіки.

1.Функціі держави в сучасній економіці.

2.Концепція соціально-економічної політики України.

3. Сутність системи державного регулювання економіки.

4.Функції та форми державного регулювання економіки.

Основні терміни теми: потенціал держави, ефективність держави, функції держави; суспільні, обов’язкові та приватні товари, інформаційна структура ринку, трансферти, патерналістські погляди, соціально-економічна політика, концепція, соціально орієнтована ринкова економіка, короткострокове(емпіричне) та довгострокове державне регулювання, кон’юнктурне та структурне програмування, національне планування, загальнонаціональна індикативна програма, директивне планування, антиінфляційна політика; державне управління (регулювання) економікою; об’єкт та суб’єкт державного регулювання, монетаристська та кейнсіанська концепції, форми державного регулювання.

1.Функції держави в сучасній економіці.

У ХХ ст. Виявилася безперспективність економічного розвитку суспільства з крайнощами щодо втручання держави в економіку: з одного боку класичний капіталізм, коли держава зовсім не втручається в економічну діяльність (стихійна ринкова економіка), а з іншого – державний соціалізм, коли вона повністю регулює економіку (соціалістична система).

Свого часу Уінстон Черчіль висловився про ринкову систему як про таку, що має багато вад (недоліків), однак тут же зазначив, що нічого ліпшого суспільство ще не придумало.

Ідеального ринку в природі немає. Сьогодні суспільством, що містить кращі риси цих крайніх полюсів, може бути суспільство регульованих ринкових відносин.

Діяльність держави характеризується двома різними поняттями: її потенціалом і ефективністю. Під потенціалом держави розуміють здатність ефективно провадити і пропагувати колективні заходи; ефективність - це наслідок використання цього потенціалу для задоволення зростаючого попиту суспільства на відповідні блага. Держава з більшими потенціальними можливостями може бути більш ефективною. Однак держава може мати значний потенціал і не бути достатньо ефективною, якщо цей потенціал не використовується належно. Шлях до створення ефективної економічної системи досить складний.

Сутність держави розкривається та реалізується в її взаємодії із суспільством. Нині держава виконує наступні функції:

1) політичну;

2) соціальну;

3) міжнародну;

4) економічну. 

Політична функція держави полягає в забезпеченні цілісності й збереженні суспільства, формою якого є ця держава, у створенні умов для спокійного та гармонійного його розвитку.

Соціальна функція держави полягає в забезпеченні на всій території країни прав і свобод кожної людини. Виконання соціальної функції передбачає:

- створення державою умов для відтворення й розвитку людини (демографічна політика, освіта, виховання тощо);

- формування соціокультурного простору, сприятливого для самореалізації кожної людини;

- стимулювання творчого зростання людини;

- втілення в життя принципів соціальної справедливості тощо.

Міжнародна ( зовнішня ) функція держави полягає в підтримуванні свободи, суверенітету та історичного існування народів конкретної країни в рамках світового співтовариства. Зовнішня політика має враховувати геополітичні обставини, які визначають долю народів , а також одвічні національні інтереси. Сприятливе міжнародне становище створює умови для конструктивного розвитку будь якої країни. 

Економічна функція держави полягає у створенні передумов, необхідних для ефективної економічної діяльності суспільства.

Усі функції держави тісно взаємопов’язані. Але економічна функція є найважливішою, тому що низька ефективність використання економічного потенціалу перешкоджає реалізації інших суспільних функцій.

Економічну функцію держави можна поділити на п’ять напрямків:

1.Забезпечення економіки необхідною кількістю грошей. У цій сфері держава є монополістом і протистоїть великій кількості покупців, які формують попит на гроші. З метою задоволення цього попиту держава здійснює грошово-кредитну політику.

2. Формування правових засад функціонування економіки. З цією метою держава визначає правовий статус окремих форм власності, регулює відносини між виробниками та покупцями товарів, регламентує здійснення окремими підприємствами зовнішньоекономічної діяльності, визначає обов’язки підприємств перед державою і т.д. Спираючись на економічне законодавство, держава виконує роль арбітра у сфері господарських відносин, виявляє випадки незаконної діяльності та вживає відповідних заходів до порушників.

3. Усунення від ринкового саморегулювання. Неспроможність ринку забезпечити ефективний перерозподіл ресурсів компенсується державним втручанням в економіку. З цією метою держава здійснює захист конкуренції, забезпечує людей суспільними товарами, формує інформаційну інфраструктуру ринку, здійснює стабілізаційну політику.

Суспільними товарами у світовій економічній науці називають колективні блага та товари, споживання яких має бути рівноправним. До них належать: національна оборона, державне управління, охорона громадського порядку, єдина енергетична система, фундаментальна наука і т. Ін. Витрати на чисті суспільні товари передбачаються в центральному і місцевих бюджетах.

Чистих суспільних товарів не так багато. Дуже багато приватних товарів, виробництво і продаж яких забезпечуються ринковою системою (хліб, одяг, автомобілі, цегла та ін.). Є товари, які мають ознаки загальносуспільних і приватних товарів, наприклад, вища освіта, яка може бути і державною і приватною, охорона здоров’я.

4. Перерозподіл доходів. Оптимальна економіка забезпечує такий стан, коли в ньому ресурси суспільства розподілені найбільш ефективно. Але ефективний розподіл ресурсів ще не означає найбільш ефективного розподілу доходів членів суспільства. Для зменшення нерівності в доходах держава здійснює їх перерозподіл через різноманітні соціальні програми у формі трансфертних платежів.

Трансферти - це платежі, які здійснюються державою без надання їхніми отримувачами у відповідь будь-яких товарів та послуг. До них належать стипендії, пенсії, виплати по безробіттю та соціальному страхуванню.

Крім цього держава може регулювати індивідуальні доходи через втручання в процес формування первинних доходів (встановлення мінімальної заробітної плати, запровадження прогресивної форми оподаткування, індексація доходів з врахуванням інфляції, регулювання цін на товари та послуги першої необхідності і т. Д. ).

5. Забезпечення людей обов’язковими товарами. Товари ( правила поведінки), які держава зобов’язує людей використовувати ( додержуватися), називаються обов’язковими.

Погляди, згідно з якими державне втручання необхідне, оскільки державі найліпше відомо, що саме є корисним для людини, називають патерналістськими. Прихильники патерналізму вважають, що “залишені “напризволяще” люди здатні шкодити не тільки собі, а й іншим членам суспільства (наприклад, люди курять, вживають надмірну кількість алкоголю, порушують правила дорожнього руху, споживають шкідливі для здоров’я продукти тощо).

Реалізація економічних функцій держави здійснюється через механізм соціально-економічної політики (бюджетної, грошово-кредитної, структурної, інвестиційної, цінової, соціальної, зовнішньоекономічної тощо).