2.Економічна та соціальна ефективність нової техніки.

Планування науково-технічних заходів супроводжується розрахунками показників, що характеризують економічний ефект від їх впровадження. Наявність таких показників дозволяє дати оцінку проведених заходів, вибрати найкращий варіант та узгодити їх з показниками інших розділів плану.

Ефективною вважається техніка, використання якої, по-перше, дає виграш у порівняні з витратами на її розробку, виготовлення та використання; по-друге, наслідки використання цієї техніки повинні бути кращими у порівнянні з технікою, що замінюється (наприклад, вища продуктивність праці, нижча енергоємність). Але нова техніка повинна не тільки заощаджувати працю, але й робити її безпечною, привабливою, тобто забезпечувати отримання як економічного так і соціального ефекту.

Економічний ефект – це заощадження виробничих ресурсів, яке отримує народне господарство, як в процесі виробництва нової техніки (тобто у виробника), так і в процесі її використання (тобто у споживача).

Соціальний ефект нової техніки проявляється у зміні характеру праці, умов праці та життя.

Економічні та соціальні наслідки створення та використання нової техніки знаходяться в органічній єдності, тому що виникають у єдиному процесі виробництва. Тому доцільно визначати соціально-економічну ефективність і на її основі оцінювати варіанти впровадження нової техніки. Але соціальні наслідки не мають вартості, хоча для їх досягнення суспільство і докладає працю. Через те до теперішнього часу не знайдена можливість визначення соціально-економічної ефективності. Тому на різних рівнях управління роблять розрахунки економічної ефективності впровадження нової техніки.

У державному регулюванні науково-технічної діяльності на макрорівні, рівні міністерств і регіонів використовують узагальнюючі показники ефективності нової техніки. Головним з них є сума річного економічного ефекту, для визначення якого використовують методику зведених витрат.

Економічний ефект обчислюється на весь період випуску або використання нової техніки за формулою:

Де зведені витрати базового та нового варіантів техніки;

Аt – період використання нової техніки, років.

Зведені витрати розраховуються за формулою:

Де Ен – нормативний коефіцієнт ефективності капітальних вкладень;

С – собівартість;

К – капітальні витрати

Крім того, обчислюють показник підвищення продуктивності праці завдяки впровадження нової техніки - за допомогою визначення умовного вивільнення працівників за чинниками (так званий чинниковий метод). Враховують такі чинники, як впровадження нової техніки, зменшення втрат робочого часу, поліпшення управління (зменшення управлінського апарату) тощо.