4. Ек-на думка античного світу. Стародавня Греція – Ксенофонт, Платон, Арістотель.

В античній літературі ек-ну думку стародавнього світу ви­ражено в найрозвиненішому вигляді. Джерелами, які дають уявлен­ня про ек-ну думку античності, є з-нодавство держав, пуб­лічні висту-пи і твори філософів, істориків, політичних діячів, поетів та ін. Висловлювання античних авторів з ек-них проблем, хоч і не є ще цілісною сис-мою поглядів, проте це вже серйозна спроба теорети-чно осмислити та науково узагальнити хар-рні для цієї доби ек-ні процеси та явища.

Основні ідеї мислителів Стародавньої Греції з ек-них пи­тань не тільки дивують своєю надзвичай-ною глибиною та оригі­нальністю. Вони лягли в основу всієї ек-ної науки.

Свої ек-ні погляди Ксенофонт виклав у багатьох творах, головним з яких є «Домострой». У них дано хар-ристику рабовласницького госп-ва. Основна проблема - пошук шляхів подолання прита­манних такому госп-ву недоліків (наприклад прод-ність рабської праці). Розумів протилеж-ність між розумо­вою і фізичною працею. Був при-хильником натурального госп-ва. С-г вважав най-важливішою галуззю ек-ки. Він не залишив без уваги і проблеми товарно-грошових відносин з огляду на можливість їх використання для зміц-нення на­турального госп-ва. Ставив питання про подвійне вико­ристання блага — як споживної цін-ності та як мінової. Визнавав функ-ня грошей ли-ше як скарбу і засобу обігу, засуджуючи лихварс-тво.

Платон. Основні твори, в яких викладено його ек-ні погляди («Держава» та «З-ни»), присвячено проблемам держави. У працях виклав свою кон-цепцію ідеальної держави. Вихідною в його тео-ретичній по­будові була думка про те, що держа-ва, яка складається з багатих і бідних. Поділ пра-ці є основним принципом побудови держави. Вважав, що товари порівнюються за допомогою грошей. Категорія в-сті в його теорії відсутня. Гроші потрібні для обміну, а тому мають викону-вати ф-ції засобу обігу та міри в-сті. До ф-ції гро-шей як скарбу, засобу нагромадження ставився вкрай негативно.

Арістотель — найвидатніший мислите­ь давни-ни, досліджував більш широке коло теоретико-ек-них проб­лем, ніж Ксенофонт і Платон. створив проект «найліпшої держави». Соц-ною основою такої держави мають бути громадяни, які володі­ють середньою власністю. Провідною галуззю ек-ки вва­жав землеробство. Розрізняв 2 види багат-ства: багатство як сукупність споживних в-стей (природне, істинне багатство) і багатство як нако-пичення грошей. Заслугою Арістотеля є аналіз зародження й розв-­ку торгівлі, виникнення гро-шей — необхідність, зумовлена розв-ком торгівлі.

5. Ек-на думка античного світу. Стародавній Рим – Катон, Граки, Варрон, Колумпелла.

Могутність Стародавнього Риму зв'язано зі зміц-ненням і роз­квітом античного способу В, за якого основними відно­синами були відносини рабів і рабовласників. Цент­ральне місце серед соц-но-ек-них проблем Стародавнього Риму займали проблеми рабства й аграрні проблеми, особливо пи­тання раціональної організації рабовласниць-ких госп-в. Саме вони насамперед знайшли відо-браження в з-нах, аграрних проек­тах, спеціаль-них творах, які є важливими джерелами з історії ек-ної думки.

Катон написав трактат «Землеробство», він уза-гальнює досвід і містить практич­ні рекомендації щодо ведення натурального рабовласницького гос­п-ва з певною ринковою орієнтацією. Вважав землеробство за найпочесніше й найшляхетніше заняття. Зразкове госп-во — це переважно само-забезпечуване натуральне госп-во, власник яко-го купує лише те, чого не можна виробити у вла-сному маєтку, а продає тіль­ки надлишки. Не на-даючи великого значення засобам В, виняткову увагу приділяє рабам і організації їхньої праці.

Брати Гракхи Тіберій і Гай пропонували аграрні реформи. Вони полягали по-1-е, у відновленні та зміцненні дрібного землеволодіння; по-2-е, у по-верненні зубожілих дрібних виробників до госп-кої діяльності; по-3-є, у обмеженні розмірів земе-ль­них ділянок, що можуть бути у розпорядженні 1-ого господаря (однієї родини).

 Також аграрні проблеми досліджував Варрон. . Називав 2 цілі, досягнення яких мають прагнути землевлас­ники — користь і задоволення. Дохід-ність маєтку визначається його агрокультурою, але передовсім — властивостями грунту. . Визн-аючи вплив ринку на організацію госп-ва, визнав-ав потребу його ринкової орієнтації. Вважає рабів «знаряддями, що говорять».

Колумелла розглядає античне с-г в період кризи рабовласництва. Головну причину цього занепа-ду справедливо бачить у недоліках госп-ня, наса-мперед через недбале ставлення рабів до праці. Узагальнивши тогочасну с-г практику, він запро-понував цілу сис-му заходів для раціональнішої організації рабовласницького госп-ва.