64. Загальна характеристика розв-ку ек-ної теорії у ХХ ст., її основні напрями.

Наприкінці XIX — на початку XX ст. перед ек-стами світу постають нові проблеми, но­ві зав-ня. Значного розвитку набуває теоретична розробка ек-ки окремих галузей В. Змінюється і сама про-блематика ПЕ. Замість детального аналізу ек-них кате­горій на 1-ий план виходять питання ек-ної політики. По­силюється вплив нових напрямків ПЕ, зо­крема австрійської школи та німецької істо-ричної школи. Причому цей вплив не був однобі-чним. Зокрема, російські ек-сти розробляли низ­ку проблем у руслі цих напрямів і здобули високу оцінку на Заході.

У кінці XIX і на початку XX ст. в ПЕ на­бувають значного поширення нові напрями. Складається так званий і соц-ний напрям (соц-на школа) ПЕ, предста­вники якого соц-не протиставляли мат і на 1-ий план висували правові, етичні відносини людей. Формуються також психологічний та ма-тематичний напрями.

Психологічний напрям почав формуватися в пра-цях українських ек-стів і згодом поширився в Ро-сії. Його представники роз­винули далі суб'єктив-ну теорію цінності, запровадили поняття об'єкти-вної й суб'єктивної госп-кої цінності, поширили суб'єктивні принципи психології окремої людини на психологію «колективності», застосовуючи та-кі поняття, як «соц-ні оцінки», «сус-на гранична кор-сть». 1-н із представників цього на­пряму В. С. Войтинський пропагував поєднання психо-логічного напряму з історичним.

Широкого поширення набув математичний нап-рям, представники якого, наслідуючи німецького статистика Енгеля, переконували у плодотворно-сті застосування математичних методів до вивче-ння ек-них явищ.

Можна сказати, що розв-к ПЕ в ХХ ст. в різних країнах і мав свої особливості, проте вцілому відбувався в єдино напрямку.

39. Започаткування сис-ми нац-ної ПЕ в Ні-меччині

Поширення ідей побудови єдиної могутньої нім. держави, що передувало зародженню нац-ної ек-ної теорії в Німеччині, дістало назву «роман-тичного руху». Романтизм базувався на вченні філософа й історика Іммануїла Канта (1724—1804), який наголошував на значенні морального закону й морального самовиз­начення і стверджу-вав, що держава існує для забезпечення розквіту нації. Людину створено для сус-ва, а не сус-во для люди­ни. Свобода, рівність і щастя можуть бути забезпечені лише держа­вою й колективною волею. Науково обгрунтована ек-на теорія, спря-мована проти кла­сичної доктрини, виникла в Ні-меччині і мала великий успіх не лише на батьків-щині, а й у США. Її основні принципи побудовано на фі­лософії, яка не визнавала ідей невтручання держави у приватні справи, принципів індивідуа-лізму та космополітизму. Вона ставила нац-ну ідею в опозицію до індивідуальних інтересів. Ав-тором нової теоретичної сис-ми був Фрідріх Ліст (1789—1846) Визнає ліберальні ідеї в тій їхній ча-стині, що стосується роз­в-ку кап-ної пром-ті, і за-кликає до реформ, перешко­дою для яких є внут-рішня митна політика Німеччини. 1819 р. під кері-вництвом Ліста у Франкфурті було за­сновано «Генеральну асоціацію нім. промисловців і коме-р­сантів» для впливу на конфедеративний уряд. Сам він звертається з петиціями до урядів Мюн-хена, Штутгарта, Берліна, Відня, друкує статті в газетах із закликами до ліберальних реформ. Після обрання депутатом Палати Вюртемберзь-ких штатів у 1820 р. досить різко критикує реакці-йний уряд країни за бездіяльність.

Основною працею є кни­жка «Нац-на сис-ма ПЕ, міжнародної торгів­лі, торгова політика й нім. мит-ний союз» (1841), що ввібрала всі ідеї, викладені ним у безлічі памфлетів та статей. Цю книжку спрямовано на захист протекціонізму як обов'яз-кової умови станов­лення ек-ної могутності нації.

Ек-ний націоналізм. Класична ПЕ обгрунтувала космополітичну теорію, що розглядає індивідуа-льний інтерес кожної особи як основу розв-ку сус-ва, а саме сус-во — як загальносвітову спіль-ноту людей. ПЕ має бути саме тією наукою, кот-ра, «віддаючи належне сучасним інтересам і осо-бливому становищу націй, учитиме, як саме кож-на нація може піднестися до такого рів­ня ек-ної культури, щоб її союз з іншими націями був мож-ли­вим і корисним». Нація об'єднує людей в 1-е ціле і є рез-том попереднього розв-ку. Вона має власний хар-р, їй притаманні особливі на­дбання як мат, так і духовні. Вона прод-на настільки, на-скільки здатна організуватись для досягнення спільної мети. За основний метод досл-ня він бере «повчання історії», тобто історичні порівня-ння, історичний метод, які використовує для визн-ня тієї стадії розв-ку нації, яка найбільшою мірою сприя­тиме її згуртуванню, силі і стійкості. У своєму досл-ні звертав увагу на факти більше, ніж на теоретичний аналіз, його метод зовсім по-збавлений ознак абстракції: він виключає аналіз в-сті, підміняючи її ідеєю прод-них сил. Народи у своєму розв-кові проходять такі періо­ди: перви-нне варварство, скотарський, аграрний, аграрно-мануфак-турний, аграрно-мануфактурно-комер-ційний. Останній період — це ідеал, до котрого прямує нація у своєму роз­в-кові. Для його досяг-нення потрібні особливі умови, які мають не всі народи: великі території зі значними запасами природних багатств і можливостями для розв-ку індустрії, працьовита й об'єднана спі­льною ме-тою нація, що прагне створити могутню державу.

Німеччина має всі ці умови, крім достатнього роз-міру територій, які, проте, можна збільшити за рахунок невеликих дер­жав-сусідів (наприклад Го-лландії і Данії), котрі однаково не мають таких блискучих перспектив, як Німеччина. Важливою умовою досягнення ідеального стану сус-ва є здатність нації до створення багатств, що є важ-ливішим за саме ба­гатство. Тобто недостатньо, щоб праця й ощадливість забезпечували їй нео-бхідну к-ть товарів на даний момент, вона має бути здат­ною на жертву заради великого зав-ня — здобути ті інтелекту­альні та соц-ні сили, які на-зиває «прод-ими силами сус-ва». До прод-них сил сус-ва відносить різноманітні сус-ні інститу-ти: уряд, преса, духовні заклади, мораль, мисте-цт­во, суд — немат чинники, які забезпечують сві-доме ство­рення високорозвиненого сус-ва. У по-няття капіталу він вклю­чає мат багатство, приро-дні та набуті здібності людей. По­єднання фіксо-ваного капіталу та прод-них сил є умовою розв-ку В. Але визначальним уважає відповідний рівень організаційно-ек-них відносин: мануфактурну ін-дустрію й розвинену транспортну інфраструктуру (особливо залізниці). Створенню мат підґрунтя розв-ку прод-них сил надає такого самого значе-ння, як і формуванню ліберально­го спрямування морального духу нації. Головний предмет досл-нь ек-ної теорії бачить у визн-ні ролі держави в конкретній історичній ситуації, її діяль­ності зі «збудження» нац-них прод-них сил сус-ва. ПЕ має визначити, що саме треба зробити державі на конкретному етапі розв-ку, аби прод-ні сили в межах даної країни забезпечили ек-ний розквіт.

Хоча Ліст і не заперечує підходів класичної ПЕ, але вважає, що вона майже непридатна для зас-тосування в перехідний період розв-ку нац-ної ек-ки Німеччини. Роль держави і теорія протекці-онізму. Держава в перехідний до вищої стадії розв-ку період мусить здійснювати ф-цію органі-зації, об'єднання, виховання та захисту нації. По-літичне сильна держава може цю ф-цію реалізу-вати і виконати зав-ня щодо створення умов для ек-ого прогресу. Сприятиме досягненню мети протекціоністської політики держави, яка захища-тиме моло­ду індустрію від конкуренції. Зазначає, що прийняття ліберальних митних з-нів (за моде-ллю Прусської держави) поставило Німеччину в умови конку­рентної боротьби, яка була непідси-льною для нерозвиненої ще інду­стрії. З ін. боку, Англія та Франція самі перешкоджали експор­ту нім. продуктів землеробства. Підкреслював, що наслідування принципів лібералізму й бажання більшу частину свого спож-ня забезпечити за ра-хунок імпорту зробить націю залежною. Крім то-го, вільна торгівля пере­шкоджатиме формуванню нац-них галузей пром-ті, що забезпечують пере-хід до індустріальної стадії розв-ку, сприятиме ві-дпливу нац-них капіталів за кордон. Звичайно, протекціонізм не є вічним: після створення конку-рентоспроможної індустрії він необхідно поступи-ться місцем міжнародній конкуренції. Але доти всі зусилля держави мають бути спрямовані на створення умов для власного ек-ого розв-ку. Се-ред заходів, які має застосовувати держава — протекціонізм, духовне та індустріальне вихован-ня нації. Нація має бути готовою до сприйняття ідеї побудови незалежної ін­дустрії, із розумінням ставитися до протекціоністської політики держа­ви. Але розуміння нацією протекціоністської полі-тики можливе лише за умови її відсталості в інду-стріальному відношенні. У цьому разі не виклика-тиме сус-ого протесту навіть демпінг. Саме через протекціонізм держава реалізує ф-цію індустріа-льного виховання нації. Наголошує, що протекці-онізм виправ­даний як засіб індустріального вихо-вання, коли в нації є перспекти­ви (географічні, сировинні та ін.) і схильність (особливості нац-ого хар-ру) до мануфактурного розв-ку. Винятком з політики протекціонізму є с-г, продукція якого за-вжди конкурентоспроможна, а, крім того, воно за-лежить від успіхів індустрії, а не навпаки. Держа-ва відповідає перед нацією за успіхи індустріалі-зації. Коли держава регламентує діяльність яко-їсь ек-но важливої галузі, вона має взяти на себе відповідальність за розв-к ін. Стиму­люючи розв-к мануфактурної індустрії, вона мусить знайти як-ісь способи забезпечення балансу галузей, оск протекціонізм та­кому балансові не сприяє. Полі-тикою протекціонізму, отже, не вичерпується роль держа­ви в нац-ній ек-ці. Її ек-ні ф-ції поляга-ють у формуванні раціональної виробничої струк-тури, інвестуванні роз­в-ку В-в, які страждають від протекціонізму. Для цього державі потрібне влас-не госп-во, тобто державний сектор ек-ки. Проан-алізував вплив єдності нації й державного управ-ління на ек-ний розв-к, на прикладах показав, як держава може, узгоджувати та спрямовувати дія-льність окремих ланок нац-ого госп-ва. Роль дер-жави у створенні прогресивної ек-ки ви­рішальна, але її діяльність має спиратися на об'єктивні ек-ні з-ни, «особливі для кожної з націй», і на те, що називають «ду­хом (ментальністю) нації». Лише досягнувши певного рівня розв-­ку, нація може ро-звиватись за космополітичними з-нами класич­ної школи.

Теорія Ліста — це меркантилізм XIX ст., пропо-відь політи­ки нац-ної відокремленості в перехід-ний до вищої стадії пері­од розв-ку. Вона збагати-ла ПЕ абстрактною тео­рією міжнародної торгівлі та протекціонізму. Це було оригінальне розумін-ня предмета ПЕ досл-ня, згідно з яким існують 2 різновиди лібералізму — для внутрішнього вико-рис­тання й космополітичного, 2 рівні природних ек-них з-­нів — особливих для окремої країни і за-гальних для всіх ек-к, що перебувають на тій са-мій стадії розв-ку, 2 рівні ек-ки — макроек-ний та мікроек-ний. Зведення цих рівнів в одне ціле, на думку Ф. Ліста, має теоретично забезпечити ПЕ.