80. В.Ойкен та його концепція “ідеальних типів госп-их систем”.

Основоположником неолібералістського напрям-ку нім. ек-ної теорії вважають В.Ойкена, який у повоєнні рр. заснував цілу школу, що займалась проблемами впровадження в життя неоліб. ідей. Вона отрим. назву фрейбурзької. Фрейбурзька школа сформована на базі критики деяких тео-ретичних положень нім. істор. школи, яка зали-шала поза увагою домінуючу роль ек-ки. Представники фрейб. шк. вваж., що втручання держави в ек-ку має бути обмеженним, а мето-дом запобігання диктатурі має бути встановлен-ня конкурентного ладу. Вихідним пунктом неоліб-них пошуків концепції ідеального ек-ого ладу ста-ло вчення В.Ойкена про 2 типи ек-них сис-м: 1)“центрально-кероване госп-во” (примус. ек-ка) та 2)“мінове госп-во” (вільна ринкова ек-ка). Він класифікував їх, виходячи зі способу управлі-ння госп-им процесом, форм координації діяль-ності окремих госп-их од., і підкреслював, що ри-нкове госп-во управляється ринком, є госп-вом відносин обміну, а центрально-кероване виклю-чає вільний ринковий обмін і управляється центральним керуючим органом.

“Центрально-кероване госп-во” хар-ся таким рівнем планування, за якого всі ек-ні зв’язки між ек-ими суб’єктами заміщенні адміністративними вертикальними зв’язками центру з під-вами. Централізоване планування - ек-на політика.

Ек-на політика надцентралізації управління пере-дбачає такий ступінь розв-ку планування, коли з 1-го центру визначають обсяги та якість створю-ваних продуктів до найменших деталей. Це супе-речить принципу вільного виборуÞпостійна від-сутність рівноваги, інфляція, хронічний дефіцит. В.Ойкен вваж., що так централізація суперечить природі ек-ки і поступово руйнує її.

Але в межах центалізованих форм управління розрізняв ряд варіантів: тоталітарно-центрально-кероване госп-во; центрально-кероване госп-во з вільним обміном споживчих товарів; центрально-кероване госп-во з вільним вибором для спож-ча; центрально-кероване госп-во з вільним вибором професії та робочого місця. Екстремальною (ід-еальною) формою є тоталітарна, в якій уособлені всі недоліки та ознаки центрально-керованого госп-ва. Однак ін. форми централізації можуть мати ознаки ек-ки ринкового типу.

“Вільне ринкове госп-во”, побудовано на кон-куренції та приватній власності, є природною ос-новою ек-ого порядку, оск забезпечує під-ку ініці-ативу, розв-к ек-ки, встановлення рівноваги зав-дяки дії конкурентних сил. Воно базується на принципі свободи вибору (рівня спож-ня, профе-сії та робочого місця, ек-них відносин).

Вирішал.чинником ек-ого розв-ку він наз. потре-би, які вільно формуються і потребують негайної реакції з боку виробника, який має бути зацікав-леним у тім, щоб задовольнити будь-які потреби спож-ча. Таку зацікавленість можна реалізувати за умови, що виробникк отримує прибуток і віль-но ним розпоряджається. Ек-на свобода вироб-ника, як і спож-ча, зв’язана з приватною власніс-тю, яка забезпечує спож-чеві право вільного ви-бору благ, а виробнику – право вільного роду дія-льності та отримання доходів. Конкуренція між виробниками створює умови, коли на ринку вирі-шується проблема визн-ня необхідних обсягів В, його структури та рівня цін. Однак абсолютизація принципу свободи може привести до анархії, надмонополізації, тоталітаризму та соц-них пот-рясінь і підриватиме основи госп-ня. Щодо “спра-ведливості” такого госп-ва, то він визнає, що рин-кова ек-ка, побудована за принципами індивідуа-лізму та конкурентності, хоч і сприяє ек-ому про-гресу сус-ва, але суперечить принципу соц-ної справедливості, який може забезпечити лише центрально-керована сис-ма, побудована на сус-ній власності.

На думку В.Ойкена, вирішення проблеми оптима-льного поєднання форм 2 “ідеальних типів” має взяти на себе держава.