88. Ранній інституціоналізм та його головні напрями.
У рамках раннього інституціоналізму склались 3 основні напрями: соц-но-психологічний, соц-но-правовий, емпіричний (кон'юнктурно-статистич-ний).
Соц-но-психологічний інституціоналізм.
Торс ген Верлен проти матеріалізму і марксист-ського філософського матеріалізму. Дав своєрід-не тлумачення предмета ек-ної науки. У центр досл-ня ставить ідею розв-ку, динаміки і людську діяльність у всіх її проявах. Вимагає, щоб ек-на наука звільнилась від раціоналістичної психології і взяла на озброєння психологію реалістичну, таку, що є рез-том спостережень за людською дія-льністю. Визнавши обмеженість такого підходу до аналізу ек-них явищ, ставить зав-ня — роз-ширити сферу досл-ня за рахунок вивчення сус-ної психології, інстинктів, навичок і схильностей людей - заклав основи нового напряму в історії ек-ної думки і її соц-но-психологічного відгалужу-ння — інституціоналізму. Веблену властивий соц-ний підхід до аналізу ек-них процесів. Він ро-зглядає сус-во як цілісну сис-му, аналізує поведі-нку соц-них груп людей, зумовлену соц-ими мо-тивами, «соц-ною психологією». Виступає як при-хильник еволюціоналізму, однак, поєднує його із соціал-дарвінізмом, поширюючи поняття природного добору, боротьби за існування на сферу сус-ого життя («Теорія бездіяльного класу»). Закономірності сус-ого розв-ку в нього підляга-ють дії біологічних з-нів. Формулює ідею супереч-ностей еволюційного розв-ку. За його концеп-цією, інститути в процесі розв-ку сусп-ва вступа-ють у суперечність з новими умовами життя, з новим сус-ним середовищем. А оск нормальний розв-к сус-ва відбувається лише за відповідності його інституціональної структури навколишньому середовищу, то інститути, що не пристосовують-ся до змін, стають «консервативним фактором», перешкодою для сус-ого розв-ку. Рушійні сили, які спонукають людину до прод-ної ек-ної діяль-ності є: батьківські почуття, інстинкт майстернос-ті, тобто майже напівсвідомий потяг до добре ви-конаної та ефективної роботи, допитливість. У розв-ку людського сус-ва виділяє кілька стадій. Вихідна стадія еволюції - дикунство, якому при-таманні колективістські інститути, відсутність приватної власності, обміну. Дальша еволюція сус-ва проходить через варварство до сучасної машинної сис-ми. Кап-зм - «машинний процес та інвестиції заради прибутку». Головна суперечні-сть кап-зму - суперечність між «індустрією» і «біз-несом». «Індустрія» — це безпосередній процес В, що грунтується на машинній техніці. «Бізнес» — це певна інституціональна сис-ма, що включає такі інститути, як монополія, конкуренція, кредит. Ця суперечність проявляється в тім, що «бізнес» («психологія бізнесу») перешкоджає розв-кові машинної техніки. Сфера «індустрії» має на меті підвищення прод-сті й ефективності В на відміну від сфери «бізнесу», яка домагається високого прибутку через різні кредитні й біржові махінації та зростання фіктивного капіталу. Розрізняє пром-вий і фінансовий капітал. 1-ий функціонує у В, але за умов монополістичного кап-зму відбу-вається підкорення, поневолення власників спра-вжнього багатства, тобто прод-них елементів сус-ва, власниками немат активів — фінансови-ми магнатами. Пром-вий процес сам собою не породжує криз. Першопричину таких треба шука-ти у «психології бізнесу», яка охоплює рух цін, а згодом пром-вий процес і спож-ня. Виступає за реформування кап-зму, рекомендуючи замінити бізнесменів пром-во-технічною інтелігенцією. Ін-дустрією має керувати не бізнес, а інженери чи технологи. Вони створюватимуть генеральний штаб індустріальної сис-ми, котрий візьме під ко-нтроль усе сус-во. Панування техноструктури за-безпечить ефективний і раціональний розподіл ресурсів, ефективне функ-ня ек-ки, спрямованої на задоволення людських потреб. Майбутнє сус-во уявляє як панування «індустрії», керованої технократією.
Соціально-правовий інституціоналізм.
Джон Роджерс Коммонс В основу аналізу бере позаек-ні інститути. На 1-ий план висуває юриди-чні, правові норми. Він досліджує дію колектив-них інститутів: сім'я, виробничі корпорації, проф.-спілки, держава; досліджує колективні дії, спря-мовані на контролювання дій індивідуальних. У праці «Інституціональна ек-ка» писав, що колек-тивні дії є єдиним способом примирення супереч-ливих інтересів. Дійшов висновку, що прагнення в ек-ці виявляються через суди. Суди він розгля-дає як важливий фактор ек-ого розв-ку. В основу вирішення ек-них проблем мають бути покладені рішення Верховного суду. Наголошування на приматі права зумовлювалося особливостями його розв-ку в США, зокрема відсутністю кодифі-кації (відповідних кодексів) так званого загально-го права. За цих умов рішення судових органів, особливо Верховного суду, мали обов'язкову си-лу щодо всіх аналогічних справ. Отже, суди були тлумачами права. Формулює «юридично-міно-ву концепцію» сус-ого розв-ку - в основу розв-ку покладає мінові відносини, зображуючи їх як юридичні. Вихідна ек-на категорія - юридичне по-няття угоди. Учасниками угоди можуть бути всі інститути сус-ва. Відносини між капіталістом і ро-бітником теж є угодою рівноправних членів сус-ва. Сама угода, яка становить основний елемент кожного ек-ого інституту, включає в себе 3 моме-нти: конфлікт, взаємодію, вирішення. Це означає, що всі сус-ні конфлікти, усі суперечності можна розв'язати. Запорукою цьому буде юридичне ре-гулювання правил «угоди». Конфлікт може і му-сить розв'язувати також держава, зокрема через встановлення судовими органами так званої ро-зумної цінності. ПЕ — це наука про процеси, які ведуть до встановлення «розумної цінності». Ек-на наука повинна займатися аналізом мети, якої, шукаючи добробуту, прагне людина. Уся ек-на діяльність пояснюється бажанням людей домог-тися ліпшого життя. Саме тому слід встановити такий юридичний і ек-ний порядок, який забезпе-чив би сталу основу, гарантії для чекання. З розв-ком «банкірського кап-зму» поняття в-сті ви-пливає з угоди про виконання в майбутньому пе-вного контракту. Така теорія виводить в-сть із пе-реговорів, її остаточне встановлення завер-шується в судах. Витрати В розглядає із суб'єкти-вно-психологічних позицій як притаманну людині внутрішню психологічну протидію стимулам до дій (протидія ризику, передачі власності в найма-ння на невигідних умовах). Саме в рез-ті такої протидії і виникає «розумна в-сть». Розглядає в-сть як очікуване право на майбутні блага й пос-луги. Власність поділяється на 3 категорії: речо-ву, неречову (борги і боргові зобов'язання) і Неві-дчутну (цінні папери). Саме в купівлі і продажу ці-нних паперів виступає в чистому вигляді «угода з титулом власності». Ці угоди є головною ознакою кап-ної ек-ки, а фіктивний капітал — основною ек-ною категорією. Держава має забезпечити уп-равління розв-ком кап-ної ек-ки, регулювати кон-флікти не лише між окремими капіталістами, а й між капіталістами і робітниками.
Кон'юнктурно-статистичний інституціоналізм.
Уеслі Клер Мітчелл У Веблена запозичив гене-тичний метод досл-ня. Сприйняв ідею Веблена про те, що традиції і звички мають стати голов-ним предметом досл-ня. Поділяв думку Веблена щодо суперечності між В і бізнесом. Ця думка стала важливою складовою його аналізу розриву між рухом В і рухом цін, а також між прагненням індивідуального прибутку і турботою про спільне благо. У центр своїх досл-нь ставить проблему руху В, грошей, ціни. ПЕ — це наука про інтитути, які забезпечують зразки й норми поведінки, укорі-нені у звичках, інстинктах. Інстинкти — устремлі-ння до певних рез-тів. 1-им із них є тяжіння до прибутків. До цього зводиться логіка сучасного життя. В товарів підпорядковане не виготовлен-ню споживних в-стей, а одержанню прибутку. Прагнення прибутку зумовлене існуючою «сис-мою». Без прибутку під-ць не може виготовляти товари. Саме цим пояснює необхідність вивчен-ня грошового госп-ва. Грошова ек-ка має недолі-ки, їй притаманні суперечності, але вона — най-ліпша форма організації сус-ва, оск забезпечує потреби бізнесу, здійснює облік і є знаряддям ус-тановлення взаємодії і співробітництва в сус-ві.
Підкреслює й інший бік проблеми — соц-ний, кот-рий розглядає як звичку одержувати й витрачати гроші. Цю звичку він називає рушієм ек-ки, яка визначає хар-р сучасних інститутів. Зав-ня ек-ної теорії полягає в тім, щоб вивчити взаємозв'язок між інститутами грошового госп-ва й поведінкою людей. Гроші не просто засіб обміну, а рушійна сила ек-ого життя, визначальною рисою якої стає проблема придбання й витрачання грошей. Якщо саме придбанню грошей надають великого зна-чення в сучасній грошовій цивілізації, то ін. бік їх-нього призначення постійно недооцінюють. Саму суть категорії «витрати грошей» він не зводить до марнотратства, а розглядає її з позицій залеж-ності від факторів, що не контролюються індивід-уумом. Витрачання грошей часто зовсім не зумо-влене потребами, а диктується намаганням під-тримати імідж, перевершити суперника. Особли-ву увагу він приділив аналізу циклічних коливань. Ек-ні цикли характеризує як послідовну зміну під-несень і спадів В, котрі періодично повторюють-ся. Це не кризи, а своєрідні хвилеподібні колива-ння кон'юнктури — ділові цикли. Циклічний хар-р кап-ого відтворення спричиняється дією багатьох факторів «сис-ми грошового госп-ва». Дає дета-льний аналіз ек-ної активності, докладно описує явища, що відбуваються під час циклічного підне-сення і спадів, досліджує статистичні дані щодо цін, зар-пл, процентних ставок, грошового обігу, банківських операцій. Основну увагу він звертає на категорію прибутку. Піднесення і спади ділової активності випливають із прагнення одержати прибуток. Циклічність не є неодмінною властивіс-тю процесу товарного В. Вона випливає із «гро-шового госп-ва», на якому тримається вся кап-на ек-ка. Цикли — це специфічне явище, притаман-не лише сфері інститутів підприємництва. Виз-нає, що циклічні коливання не є випадковими, а мають регулярний хар-р. Саме ця регулярність, закономірність зумовлює можливість впливати на цикли і навіть запобігати їм. Факторами впливу на ек-ку він вважає фінанси, грошовий обіг, кре-дит. Він прихильник державного регулювання ек-ки. 1-им із важливих методів регулювання є пла-нування. З допомогою планування він сподівався вирішити складні ек-ні й соц-ні проблеми сус-ва.
Відтак можна сказати, що Мітчелл застосовує те-хнологічний підхід до аналізу закономірностей сус-ого розв-ку. У цілому його погляди були пози-тивно оцінені ек-стами й соціологами. Проте його критикували за описовий хар-р досл-нь і брак те-оретичного аналізу.
Погляди ек-стів, що були розглянуті, належать до раннього, або як його називають «чистого інти-туційналізму», розквіт якого припадає на 20—30-ті роки XX ст. Ек-на криза 1929—1933 рр. породи-ла кризу неокласицизму, а інституціоналісти вис-тупили в ролі опозиції цьому напряму. Проекти реформ, що їх пропонували інституціоналісти, позначились на ек-ній політиці «Нового курсу» Ф. Рузвельта.
25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49
50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 Наверх ↑