45. Австрійська школа граничної корисності. Менгер, Бем-Баверк,Візер
Найбільш вагомий внесок у розробку ідей маржи-налістів зробила австрійська школа ПЕ, яка сфо-рмувалась у 70-ті роки XIX ст. Її репрезентували професори Віденського університету Карл Мен-гер (1840—1921), Фрідріх фон Візер (1851—1926) та Ейген Бем-Баверк (1851—1919).
Її теоретичними принципами були суб'єктивний ідеалізм та теорія граничної кор-сті.
Засновник - К. Менгер. У працях «Основи ПЕ» (1871) та «Дослідження про методи соц-них наук і ПЕ зокрема» (1883) розвинув ідею попередників маржиналізму про «граничну кор-сть» у головну теорію суб'єктивно-психологічної школи. Вихідним методологічним принципом, на якому базується сис-ма поглядів австрійських учених, був суб'єктивно-психологічний підхід до аналізу ек-них процесів і їхніх факторів.
ПЕ має вивчати свідомість суб'єкта госп-ня, тоб-то психологію людини, що зайнята в ек-ній сфері. Об'єктом досл-ня було індивідуальне госп-во як типовий елемент буржуазного сус-ва. Сус-не В розглядали як суто арифметичну суму таких ок-ремих елементів. Для того щоб вивчити і розкри-ти з-ни ек-ки в цілому, треба було спочатку вив-чити механізм їхньої дії на прикладі 1-го Ізольдо-ваного госп-ва, а потім екстраполювати отримані висновки на всю сукупність госп-в. Такий метод дослідження отримав назву «робінзонат».
Обстоюючи позиції мінової концепції, обмежува-ли ек-ні відносини лише ринковими зв'язками, то-бто відносинами обміну, які є засадними в істори-чних досл-нях, оск визначають пропорції, котрі формуються у В і надають йому відповідного хар-ру.
Основа ек-ної діяльності психологія суб'єкта госп-ня, яка зумовлює його потреби, мотиви дія-льності й усю його ек-ну поведінку. При цьому об'єктивний хар-р розв-ку сус-ого В і властивих йому з-нів повністю ігнорувався. В їхніх сис-мах усі ек-ні суб'єкти цілком однорідні й рівноправні, кожний діє виключно у власних інтересах. Ек-ні з-ни в такому разі стають наслідком взаємодії інди-відуальних рішень.
Центральне місце посідає теорія «граничної кор-сті».Прийняті в ПЕ категорії «товар» і «в-сть» були замінені поняттями «благо» і «цінність». За-перечували, що в-сть є втіленням сус-не необхід-ної праці, а праця — її єдиним джерелом. Вони наповнили категорію в-сті суб'єктивним змістом. Домінуючим фактором блага вони вважали його спож-ну в-сть, або кор-сть(загальна властивість мат благ, котра дає змогу задовольнити потреби індивіда, підвищити його добробут). В-сть вини-кає внаслідок взаємозв'язку між потребою люди-ни й ек-ими благами, що можуть її задовольнити. Пропозиція таких товарів завжди буває > або <, отже, задоволення буде збільшуватися або зме-ншуватися відповідно до збільшення або змен-шення пропозиції. Таким чином людина визнає важливість товару залежно від рівня його пропо-зиції (взаємозв'язок між життєвими потребами людини та можливими пропозиціями товару, який забезпечує ці життєві потреби, визначають в-сть). В-сть - обов'язкова умова, від якої зале-жить задоволення потреб. Якщо товар не задовольнятиме потреби, він не матиме значен-ня для добробуту людини, а тому не буде цінним.
В-сть (цінність) будь-якого блага визначається тією найменшою кор-стю, яку має остання од. йо-го запасу. Зі збільшенням або зменшенням к-ті благ змінюється ступінь задоволення потреби і відповідно цінність цих благ (принцип спадної кор-сті). В-сть товару визначає не найбільша чи середня кор-сть, а його найменша (гранична) кор-сть за даних обставин. В-сть товару народ-жується з використання його у спож-ні, а не з то-го, скільки було витрачено колись на його В.
В-сть ураховує витрати, але не визначається ними. Витрати визначаються граничним продук-том, а в-сть останнього залежить від міри необхі-дності його для життєдіяльності людини.
За аналізу товарів та попиту на них обов'язково постає проблема, зв'язана з визначенням часу використання товару — споживається він негай-но чи призначений для використання в майбутнь-ому. Неможливо визначити заздалегідь загальну потребу в товарі та її інтенсивність, а також рі-вень його пропозиції. Більше того, к-ть товарів, які можна використати в даний момент, може бу-ти змінною величиною, тяжіти до нуля або товар може протягом строку використання втрачати якісь важливі властивості. Повна сис-ма класифі-кації товарів за рангами грунтується на елементі часу. Для товарів 2-ої черги встановлюється за-лежність від використання товарів 1-ої черги, 3-я черга залежить від 2-ої тощо. Виробничий про-цес у такому разі залежатиме від взаємозв'язку часу випереджання та відставання, починаючи з моменту підвищення початкового попиту.
Ф. Візер розвивав ідеї Менгера у працях «Похо-дження й основні з-ни госп-кої цінності» (1884), «Природна цінність» (1889), «З-н влади» (1926), використовуючи принцип граничної кор-сті для оцінки в-сті витрат В.
Стверджував, що цінність продуктів визначається цінністю витрат В, а цінність останніх — гранич-ною кор-стю граничного споживчого блага. Трак-тував витрати як кор.-сть, що приносять у жерт-ву. З-н Візера: в-сть витрат В є похідною від в-сті продукту. Представники даної школи ототожню-вали працю із засобами В, унаслідок чого праця розглядалася не як процес взаємодії людини і природи, а як мат річ.
ПЕ є прикладною психологією, а її зав-ня – пояс-нити всі ек-ні явища, на підставі мотивів, якими керуються у власній діяльності окремі люди. В-сть товару він виводив із кор-сті Менгера, указу-ючи, що кор-сть товарів змінюється під впливом зміни обставин, є похідною від інтенсивності пот-реб і можливості товару ці потреби задовольняти
За обмеженої пропозиції попит триває до точки маржинальної кор-сті. Більше того, маржинальна в-сть стає мірою в-сті.
Критикував теорію трудової в-сті. Дотримувався думки, що працю, так само, як інші фактори, зак-ладено у в-сть товару. Розглядав витрати не як капіталовкладення, а як витрати для сус-ва. Дотримуючись концепції 3-х факторів, стверджу-вав, що починати треба з вивчення поєднання факторів (капіталу, праці та землі), а потім визна-чати, яка саме частка в-сті може належати кож-ному фактору. Пропонував порівнювати цінність даного предмета спож-ня з цінністю ін. предмета, виготовленого з тих самих матеріалів, але в ін. пропорціях. Цей метод назвали методом прод-ого внеску.
Вихідним пунктом ПЕ є суб'єкт, індивідуум, а оск в цього суб'єкта є певні потреби, то вони й відіграють вирішальну роль у ек-ому процесі. Для аналізу брали індивідуума, котрий не займається В. У цілому виробництво відіграє другорядну роль і тільки ускладнює госп-ку картину. Важали, що на початку ек-ого аналізу питання В можна не брати до уваги. Мат блага - обмеженні. Правильно вирішивши проблеми робінзонівсько-го (індивідуального) госп-ва, можна розв'язати всі ек-ні проблеми сус-ва.
Приватна власність - вічна категорія, що випли-ває із самої суті економії, оск існує постійна супе-речність між потребами людей і обмеженими за-пасами предметів для задоволення цих потреб. З цієї причини люди починають цінити предмет, прагнуть оволодіти ним. Приватну власність по-роджують рідкість та обмежена к-ть предметів спож-ня.
Бем-Баверк у працях «Основи теорії цінності госп-ких благ» (1886), «Капітал і прибуток» (1889), «Теорія К. Маркса та її критики» (1896), а також у ін. своїх досл-нях дав ширший варіант нової теорії, доповнивши її суб'єктивістською концепцією процента.
Цінності набирають мат блага тоді, коли реаль-ний запас мат благ цього роду настільки незнач-ний, що для задоволення відповідних потреб їх або не вистачає зовсім, або їх так мало, що певна сума потреб має залишитись незадоволе-ною. І навпаки, не мають цінності ті мат блага, які є в нашому розпорядженні в такій к-ті, що з їх-ньою допомогою можуть бути не тільки повністю задоволені відповідні потреби, а й залишається ще зверх того певний надлишок, який не знахо-дить собі застосування. Поняття цінності є вира-женням зв'язку між сус-ним явищем ціни та інди-відуально-психологічним явищем одиничної оцін-ки. Основа цінності – кор-сть блага. Він розріз-няв 2 види кор-сті: просту (абстрактну) і каліфі-ковану (конкретну). Абстрактна розглядалася як кор-сть взагалі, що притаманна мат благам, які є в достатній к-ті. Кор-сть од. блага в даному разі до уваги не бралася. Кваліфікованою кор-стю на-ділялися блага, запас яких обмежений і зменше-ння його хоча б на 1-у од. негайно позначається на добробуті індивіда. Таке розмежування кор-сті зв'язувалося з формуванням цінності мат благ.
Процес утворення цінності поділяв на 2 етапи. 1-й він зв'язував з утворенням суб'єктивної цінно-сті - індивідуальну оцінку блага суб'єктом. Вона залежала від того, яку роль благо відігравало в задоволенні його потреб. Якщо кор-сть абстракт-на, то благо не отримує оцінки і його суб'єктивна цінність =0. Величина кор-сті, що її забезпечує людині відповідне благо, є водночас і мірою його цінності. Цінність речі вимірюється величиною граничної кор-сті - мінімальна кор-сть, що її отри-мує від даного виду мат блага людина.
2-й етап в утворенні цінності блага зв'язував із «об'єктивною» цінністю, яка формується на ринку в процесі стихійного виявлення попиту і пропози-ції. Через вирівнювання суб'єктивних оцінок ство-рюється якась нова «середня» цінність, що її мо-жна розглядати як об'єктивну. Отже, об'єктивна цінність формується під впливом попиту і пропо-зиції, належне співвідношення яких забезпечує-ться на ринку автоматично — через вільну конку-ренцію.
Теорія розподілу австрійської школи відома під назвою «теорія приписування». Вона спирається на теорію 3-х факторів Ж. Сея, хоча фактори В вони назвали виробничими благами. Кожному виробничому благу — землі, праці і капіталу, — має бути «приписана» відповідна частина спожи-вчих благ, що вироблені цими факторами. «Приписування» треба здійснювати з урахуван-ням граничної кор-сті «виробничих благ», визна-чених граничною кор-стю вироблених з їхньою допомогою благ.
Зар-пл робітника мусить бути меншою ніж ство-рювана цим робітником в-сть. Бем-Баверк пояс-нював це тим, що робітник, отримуючи зар-пл, може одразу придбати собі «мат блага», а під-ць мусить нагромаджувати капітал для В «благ май-бутнього», що потребує від нього «утримання». Відтак під-ць має одержати винагороду за те, що він утримується від витрачання капіталу на осо-бисті потреби. Порівнюючи негайне спож-ня робі-тника і відкладене спож-ня під-ця, заявляв, що благо, котрим людина користується сьогодні, не-рівноцінне тому благу, яким вона користуватиме-ться завтра, оск цінність теперішніх благ за ін. однакових умов завжди > ніж цінність таких са-мих благ у майбутньому.
Праця — це «благо майбутнього», бо вона ство-рює продукт тільки через певний час, а внаслідок цього робітник стає власником «майбутнього ча-су». Під-ць, наймаючи робітника, дає останньому «теперішнє благо» у вигляді зар-пл. Отже, вони обмінюються цими благами. З часом праця створює якісь певні блага, і ці блага через більш ни-зьку оцінку майбутніх благ порівняно з теперіш-німи, за в-стю колись перевищуватимуть зар-пл. Це перевищення і становитиме процент, а точні-ше, прибуток під-ця. Процент (прибуток) вини-кає у рез-ті впливу фактора часу на в-сть благ. Процент – рез-т «очікування» під-ця, а його дже-релом — різниця оцінок майбутніх і теперішніх госп-ких благ. Відтак процент розглядався як «ві-чна» і «природна» категорія.
Запропонував теорію, згідно з якою капітал або засоби В є рез-том обхідних (непрямих) методів у В, які неминуче стають причиною того, що спож-ня переноситься на майбутнє. Прямі методи В передбачають задоволення потреб прямо й од-разу. Засоби В негайного задоволення потреб, а тому вони є товаром майбутнього. Відтак «това-ри, які можуть бути використані за асортиментом і к-тю негайно, як правило, цінніші, ніж ті, які бу-дуть використані у майбутньому». Це припущен-ня і лягло в основу його теорії про дохід з капі-талу. Цим з-ном він обґрунтовував і суть процен-та. Доводив, що коли хтось позичає гроші, то в майбутньому вони мають повертатися до нього з процентом, тобто з різницею між в-стю теперішнього і майбутнього блага.
3 найхарактерніші методологічні особливості австрійської школи: по-1-е, ідеалістичне відображення ек-них процесів і явищ; по-2-ге, викорис-тання в якості головного об'єкта досл-ня, не сус-ого В, а індивідуально-го госп-ва; по-3-є, визнан-ня примату спож-ня над В.
25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49
50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 Наверх ↑