61. ПT в Україні у ХІХ-поч.ХХ ст. та її еволюція.

Змі­ни, що сталися в ек-ому та сус-ому житті краї-ни після реформи 1861 р., позначилися і на розв-ку ПЕ. ПЕ як наука в Росії набула певного розв-ку ще до реформи 1861 р. Було перекладено й опу-бліковано низку праць західноєвропейських ек-стів, друкувалися досл-ня вітчиз­няних учених. 1-им із 1-их розробив курс ПЕ російською мовою Тихін Федорович Степанов.На формуванні сус-но-ек-них поглядів Т. Степанова вирішальним був вплив представників класичної ПЕ Сміта й Рікардо. Не будучи цілком оригінальним мисли-телем в галу­зі ПЕ, не тільки аналізував і пропагу-вав теоретич­ні ідеї західноєвропейських ек-стів, а зв'язував їх із російською дійсністю, використо-вував для критики феодально-кріпосницької сис-ми. Прихильником класичної ПЕ був І. В. Верна-дський (1821—1884). У своїх працях головну ув-агу приділяє критиці кріпосниц­тва і всіх добуржу-азних форм В. Після реформи він за­хищає бур-жуазні відносини, стає прихильником великого В і великого капіталу, які уможливлюють НТП. Як прихильник класичної школи в ПЕ заперечував протекціонізм, втручання держави у приват­ну іні-ціативу, наголошував на позитивних аспектах ві-льної кон­куренції. Усупереч класикам, вважав усі ви­ди праці прод-ими. ПЕ в Україні в пореформе-ний період і до 90-х рр. розвивається переважно в руслі класичної школи. Ек-стів цікав­лять проб-леми аналізу ек-них категорій, з'ясування пред-мета ПЕ, якій вони надавали виняткового значен-ня в су­с-ому житті. М. Вольський підкреслював - предмет ПЕ охоплює всі сфери діяльності, як мат, так і духовної. У такому ро­зумінні ПЕ є нау-кою про людину, її діяльність, спрямовану на за-доволення мат і моральних потреб. М. Бунге, в “Основах ПЕ” (1870), обстоюючи шлях кап-ого розв-ку як необхідного й при­родного, критикував соціалістів за те, що вони засуджува­ли існуючий порядок і вбачали свій ідеал у новій організації праці, у “вигаданих формах сус-ого устрою” ПЕ буржуазного лібералізму відмовлялась від трудо-вої теорії цінності. М. Вольський прагне об'єдна-ти всі відомі ек-ні теорії. Водночас на його погля-дах помітно позначався вплив класичної школи. Прихильником теорії попиту й пропозиції був Д. І. Піхно. Але згодом Бунге розробив тео­рію ціннос-ті на засадах психологічної школи і визначив цін-ність ко­р-стю. Теорії цінності спеціальне досл-ня присвятив А. Антоно­вич (“Теорія цінності”, 1877). Питання цінності він називає осно­вним у ПЕ, від розв'язання якого залежать інші питання цієї науки .До визн-ня цінності підходить з погля-ду В. Прихильником і захисником трудової теорії цінності був М. Косовський. У досл-ні “Цінність і ціна” (1883) з-н “мінової цінності” він називав ос-новним з-ном ПЕ. Джерелом цінності називав працю, витрачену на В товару. Докладно аналі-зує виклад теорії цінності пред­ставниками класи-чної ПЕ. Щоб вирішити питання про цінність нео-бхідно користуватись діалектичним методом як це робив Маркс. Популяризатором ек-ого вчення К. Маркса в Росії і Україні та захисником трудової теорії в-сті був М.Зібер. Він відхиляв як безпідс-тавне намагання буржуазних критиків звинувати-ти К. Маркса в метафізичному підході до досл-ня цінності. Не лише прагне спростувати аргумента-цію її критиків, а й викладає й роз'яснює суть цієї теорії. Захищаючи трудову теорію цінності, М. Зі-бер високо оцінює вчення К. Маркса про двоїстий ха­р-р праці. Детально аналізує проблему форм в-сті, повторю­ючи навіть заголовки з відповідних розділів “Капіталу”. На підставі цього аналізу він простежує процес виникнення грошей, аналізує їхні ф-ції. Значну увагу приділяє аналізу катего-рій капіталу та прибутку. Він докладно висвітлює теорію додаткової в-сті, яку називає ядром “Капі-талу”. Він поділяв думку К. Маркса про законо­мір-ний хар-р зміни сус-них формацій, проте запере-чував ре­волюційні висновки марксизму. Наприкінці XIX — на початку XX ст. відбувається певна переорієнтація ек-ної думки в Україні. Усе більший вплив на її розв-к справляють нім. істо-рична та австрійська школи. Широкого визнання набула Київська психологічна шко­ла. її представ-ники розглядають явища ек-ого життя з по­гляду психології суб'єктів госп-ня. Основи цієї школи, було закладено ще М. Бунге. Ідеї психологічної школи розвивав учень М. Бунге Д. І. Піхно. У досл-нях він основи ціни та цінності вбачає в пот-ребах людей, які, у свою чергу, зумовлюють поп-ит. Найбільш відомими представниками суб'єкти-вно-психологічно­го напряму в Україні на початку XX ст. були Р. М. Орженцький та О. Д. Білимо-вич. Р. Орженцький свою працю присвячує по-пуляризації ідей австрійсь­кої школи. Він деталь-но викладає теорію цінності Менгера, дає істори-ко-філософське обгрунтування психологічного напряму, його за­гальних методологічних принци-пів. Цінність благ визначає почуттям. Послідов-ником Київської психологічної школи був також О. Білимович. Розробляючи і пропагуючи ідеї австрійської школи, він бачить заслугу її саме в тім, що вона висту­пила проти трудової теорії в-сті, завдяки чому всі теоретичні розробки Маркса зависли у повітрі”'. Цінність є продуктом “оцінної діяльності суб'єкта”. Визначає зміст поняття “гра­нична кор-сть”, зв'язуючи ступінь задоволення потреб з к-тю благ. Сприйняття і пропаганду су-б'єктивно-психологічної теорії цін­ності австрійсь-кої школи в Росії й Україні було доповнено спро-бами поєднати її з трудовою теорією в-сті. Цю спробу зробив М. Туган-Барановський (1865—1919) Став першовідкривачем сучасної інвести-ційної теорії циклів. Він розглядає проблему криз, аналізуючи ек-ні коливання, рух “ек-ної активнос-ті”, а також фактори, що зу­мовлюють таку актив-ність. Він 1-им сформулював основний з-н інвес-тиційної теорії циклів, відповід­но до якого фази пром-ого циклу визначаються активністю інвесту-вання. Намагався переорієнтувати ПЕ в Росії і в Україні на позиції суб'єктивно-психологічної шко-ли та неокласицизму. Світовим визнанням корис-тувались досл-ня укр. ек-стів, представників ма-тематичного напряму в ПЕ, які намагалися синте-зувати ідеї класичної і психологіч­ної шкіл. М. Столяров за допомогою диференційного обчис-лення намагався довести слуш­ність запропоно-ваної М. Туган-Барановським ек-ної формули про пропорційність граничної кор-сті госп-ких благ, що вільно відтворюються. Розробляючи цю проб-лему, зумів не лише подолати певну обмеженість формули М. Туган-Барановського, що полягала у суто суб'єктивному трактуванні кор-сті, а й сфор-мулював ф-цію сус-ної кор-сті. 1-им у Росії й Ук-раїні глибоке обгрунтування принципів застосу-вання математичних методів з позицій психологі-чної школи дав О. Білимович. Ек-ко-математич-ний метод досл-ня застосовував також Р. Оржен-цький, розвиваючи ідеї відомого російського ек-ста-математика В. Дмитрієва щодо теорії ціни, теорії попиту. Найбільш видатним ек-стом-мате-матиком, який справив величезний вплив на розв-к сучасних ек-ко-математичних до­сл-нь, був Є. Слуцький (1880—1948). Зробив визначний внесок у розв-к математичних, математико-ста-тистичних досл-нь.Його твір “Теорія кореляції і елементи вчення про криві розподілу” (1912) був тривалий час найліпшим посібником з математи-чної статистики. Вчений показав зв'язок між ф-цією кор-сті і рухом цін і грошових доходів насе-лення. Ця праця вважається основоположною серед сучасних ек-ко-математичних досл-нь про-блем попиту і взаємозв'язку між ф-цією попиту, рухом цін та доходів.