17. Еко-не вчення Д. Рікардо.

Давид Рікардо (1772—1823) — видатний представник класичної ПЕ. Його 1-ші ек-ні праці було присвячено проблемам грошового обігу. «Основи ПЕ та оподаткування»(1817). У цій праці Рікардо виступає як ідеолог пром-вої бур-жуазії. Він не тільки розробляє ек-ну програму бу-ржуа­зного розв-ку, а й бере активну участь у по-літичній боротьбі бур­жуазії з землевласниками. Як і Сміт, Рікардо бачить кап-ні відносини приро-дними і вічними. Він розвиває ідею свого попере-дника про особистий ін­терес як головну рушійну силу сус-ого розв-ку за умов повної свободи дії. Але для нього не всі егоїстичні інтереси є рівно-цінни­ми. На чільне місце він ставить інтереси пром-вої буржуазії, рі­шуче виступаючи проти ве-ликих землевласників — лендлордів. Основне завдання ПЕ - відкриття з-нів розподілу. Рікардо фактором зростання вважає розподіл. Теорія в-сті Рікардо розрізняє споживну й міно­ву цінність. Кор-сть (споживна цінність) не є мірилом мінової цінності, хоча вона абсолютно необхідна для неї. Товари свою мінову цінність черпають з 2-х дже-рел — рідкісності і к-ті праці, що необхідна для їх добування. Мінова цінність переважної більшос­ті товарів визначається тільки працею. Рікардо під-тримує Сміта в його поясненні цінності працею і кри­тикує за її визн-ня працею, що купується. Не сприймає Рікардо й тлумачення А. Смітом цін-ності як суми доходів. У Рікардо цінність є перви-нною величиною, що визначається працею і роз-поділяється на доходи. На цінність товарів впли-ває не лише пра­ця, безпосередньо витрачена на їх В, а й капітал, тобто праця, витрачена на зна-ряддя, інструменти, будівлі, що беруть участь у В. Ототожнює капітал із засобами В, але не зв'я-зує його з кап-ним способом В, існуванням най-маної праці. У нього все, що бере участь у В, на-віть зна­ряддя первісної людини, стає капіталом. Капітал у нього — нагро­маджена праця. А звідси й висновок про правомірність прибутку на капі-тал. Решта цінності йде на оплату праці. У Рікар-до теорія цінності переплітається з теорією роз-поділу: зміни в зар-пл не спричиняють відповід-них змін цінності товару, а лише позначаються на величині прибутку. У вирішенні проблеми ціннос-ті на кап-ній основі (якщо товари обмінювались лише відповідно до витрат живої праці, то галузі, де основний капітал є незначним або швидко об-ертався, мали б переваги перед галузями, де ос-новний капітал займає більшу частку або обер-тається повільніше) модифікує свою теорію цін-ності. Відмовляється від твердження, що зар-пл не впливає на ціни: зростання номінальної зар-пл збільшує цінність благ, виготовлених за допо-могою капіталу з коротким строком служби, або з допомогою ма­лої к-ті техніки, відносно благ, виго-товлених за допомогою «дов­говічного» капіталу або великої к-ті техніки. Саме в такий спосіб урів-нюється норма прибутку незалежно від статей витрат. Але значно важливішим є збільшення або зменшення к-ті праці. Рікардо також розріз-няє «природну» й «ринкову» ціну. Під при­родною він фактично розуміє цінність, під ринковою — ціну. Рин­кові ціни зазнають випадкових і тирча-сових коливань. Короткочас­ний вплив на відхи-лення ринкових цін від природних справляють попит і пропозиція. Проте за умов вільної конку-ренції та перели­вання капіталів ринкові ціни не можуть надовго відхилятись від природних. У довготривалому аспекті зміна цін пояснюється змі­ною витрат В. Гроші. Рікардо багато уваги приділяв аналізу грошей і грошово­го обігу: нама-гається теоретично обгрунтувати проблему гро-шового обі­гу. Теорію грошей Рікардо будує на ос-нові своєї теорії цінності. Гроші він розглядає як товар, що має цінність. Основою грошової сис-ми є золото. Цінність золота і срібла, як і будь-якого ін. товару, визначається витратами праці. За да-ної цінності грошей їхня к-ть в обігу залежить від суми товарних цін. Проте використання золота вважає дорогим і нерозумним і розробляє про­ект сис-ми паперового грошового обігу. Паперові гро-ші не мають внутрішньої цінності. Для надання їм цінності необхідно, щоб їхня к-ть «регулювалась згідно з цінністю металу, який служить грошовою од.». Пізні­ше, однак, відійшов від цієї правильної концепції і виступив як прихильник к-сної теорії грошей. Він заявив, що в обігу може бути будь-яка к-ть не лише паперових знаків, а й золотих монет, якій протистоятиме сукупна маса товарів. Співвідношення цих вели­чин і визначає як рівень цін, так і цінність самих грошей. Теорія розподі-лу. Основною проблемою ПЕ називав розподіл, основу якого становить теорія зар-пл, прибутку й ренти. Зар-пл - це дохід робітника, плата за пра­цю. Праця як товар також має природну й рин-кову ціну. Природна ціна праці визначається цін-ністю засобів спож-ня робітника і його сім'ї, а са-ме до ціни мінімуму засобів існування. Ринковою ціною праці є та, що фактично виплачується ро-бітни­кам. Рікардо ставить її в залежність від по-питу і пропозиції, тобто узалежнює рух зар-пл від руху народонаселення. За умов швидкого зрос-тання населення попит на робочі руки відстає від про­позиції і зар-пл знижується. Якщо ж внаслідок уповільнення приросту населення на ринку буде бракувати робочих рук — зар-пл зростатиме. От-же, під впливом руху народонаселення ринко­ва зар-пл має тенденцію до зближення з природ-ною. Вважав, що становище робітників із розв-ком сус-ва буде погіршуватись: зростання насе-лення і збільшенням потреби в продуктах с-г зро-статиме цінність останніх. Грошова зар-пл якщо й зростатиме, то значно повільніше від зростання цін на продовольчі товари. А оск зар-пл має регу-люватись з-ном попиту й пропозиції, то вона буде зменшуватись. Прибуток. Прибуток — це пере-вищення цінності над зар-пл. Він не має жодних сумнівів, що робітник створює своєю працею цін-ність більшу, ніж одержує у вигляді зар-пл. Го-ловне, що цікавить Рікардо, — це проблема ве-личини при­бутку і його співвідношення із зар-пл. Підкреслював, що рівновеликі капітали дають од-накові прибутки незалежно від того, яку к-ть пра-ці вони приводять у дію. Але водночас визнавав, що на величину прибутку впливає зро­стання прод-сті праці. Відтак прибуток у нього є то поро-дженням капіталу, то породженням праці. Цієї су-перечності Рікардо навіть і не помічав. Він дета-льно аналізує питання співвідношення зар-пл і прибутку як 2-х складових цінності. Якщо зростає зар-пл, то відповідно зменшується прибуток ка-піталіста. Цю думку він проводить досить послі-довно. Крім того, він підкрес­лює, що рух зар-пл є визначальним у співвідношенні за­р-пл і прибутку. Це зумовлено тим, що праця є джерелом ціннос-ті, а її функ-ня потребує витрат на утримання робіт­ника і його сім'ї. Проте зар-пл не мо­же зрос-ти настільки, щоб нічого не лишилося на прибу-ток. Велику увагу приділяє Рікардо проблемі зни-ження норми прибу­тку. Із розв-ком сус-ва норма прибутку має тен­денцію до зниження. Вона зу-мовлена тим, що прод-сть праці в с-г зменшує-ться (дія «з-ну спадної родючості грунту»), а це призводить до зростання цін на продукти хар-чування, отже, до зростання зар-пл й відповід-ного зниження прибутку. Фактором, що протидіє спаданню норми прибутку, Рікардо вважає розв-к прод-них сил. Зменшення прибутку у зв'язку зі зростанням зар-пл це - надзвичайно складна проблема, що загрожує на­громадженню капіталу, тому що зменшується джерело нагрома­дження і зникають стимули до нагромадження. Рікардо ан-алізує “прибуток узагалі”, тобто прибуток як ек-ну категорію. Що ж до величини прибутку в окремих галузях чи в окремих капіталістів, то вона може перевищу­вати середню норму. Такий прибуток Рікардо називає «незвичним». Але це явище буде тимчасовим. Через переливання капіталів норма прибутку постійно вирівнюється. Земе-льну ренту визначає як «частку продукту зем­лі, яка виплачується землевласнику за користуван-ня першопочатковими і такими, що не руйнують-ся силами грунту». Він відрізняє рен­ту від тієї частини орендної плати, яка виплачується за користування капіталом, витраченим на підви-щення родючості землі, будівництво госп-ких приміщень тощо. Виникнення ренти Рікардо зв'я-зує з утвердженням приватної власності на землю. Основна теза Рікардо полягає в тім, що рента виплачується за користування землею ли-ше тоді, коли к-ть зе­млі обмежена, а її якість нео-днакова. За цих умов на ліпших землях, де затрати на од. продукції менші, утворюється до-датковий дохід. Під впливом конкуренції фер-мери задовольняються середнім прибутком, а додатковий дохід привлас­нюють власники землі як ренту. Отже, рента — це перевищення цін-ності над середнім прибутком. На гірших ділянках фермер одержує лише середній при-буток, а надлишку тут не виникає. Отже, з гірших ділянок землі рента не виплачується. Динаміку ренти Рікардо правильно зв'язував із нагромад-женням капіталу, розв-ком прод-них сил, зроста-нням міського насе­лення. Зв'язуючи ренту із з-ом спадної родючості грунту, Рікардо писав, що по-рівняльна цінність сирих продуктів підвищується тому, що на В їхньої останньої добутої частки витрачається більше праці, ніж на попередні. Це призводить до підвищення цін, отже, й до зростання ренти. Так само діє і зростання капі-талу. Зрос­тання капіталу також збільшуватиме ренту, тому що збільшувати­меться різниця у прод-сті ділянок. Зменшення капіталу при­зведе до зменшення ренти, оск будуть послідовно ви-лучатись з обробітку найменш родючі землі і від-повідно зменшуватиметься рента з ліпших діля-нок. Зростання населення, за теорією Рікардо, також є неможливим за умов підвищення цін на продовольчі товари. Теорія ренти Рікардо віді-грала велику роль у боротьбі пром-вої буржуазії проти землевласників. Буржуазії імпонував вис-новок Рікардо про те, що в підтримуванні високих цін на хліб заінтересо­вані лише землевласники, тому що це забезпечує їм високу ренту. Пром-ва буржуазія використала теорію Рікардо для обгру-нту­вання вимог щодо скасування хлібних законів. Проблема відтворення і криз. Рікардо запе-речував заперечував можливість надВ і криз. Попит обмежується лише В. Кожен виготовляє продукцію або для власного спож-ня, або на про-даж. Отже, продукти завжди купуються за про-дукти чи послуги. Гроши є лише мірилом, за до-помогою якого відбувається обмін. Можливість виготовлення товару в к-ті, що значно пере-вищить попит розглядав лише як тимчасову і що не може статись одночасно з усіма товарами. Не погоджувався з Мальтусом, що проблему відтворення можна вирішити за рахунок спож-ня непрод-них верств населення (чиновники, земле-власники). Головну причину застою торгівлі вва-жав в прорахунках під-ців щодо В товарів. Теорія міжнародної торгівлі, світового ринку: вису-нув принцип порівняльними, відносних переваг, як абстрактне обґрунтування переваг міжнаро-дної спеціалізації В. Кожна країна спеціалізується на В. в якому вона має найбільші переваги або найменшу слабкість.