19. Еволюція класичної ПЕ в Англії в 1-ій пол. 19ст. Т.Р.Мальтус.

Історичними передумовами еволюції класичної ПЕ в 1-ій половині 19ст. були: - ек-ні (завершення пром-ого перевороту та подальший розв-к кап-зму, поява періодичних ек-них криз надВ => заго-стрення ек-них протиріч кап-зму); - соц-но-ек-ні (вихід на історичну арену робочого класу, який усвідомив себе як соц-ну силу; завоювання бур-жуазією політичної влади);- виникнення критич-ного напряму ПЕ та пролетарської ПЕ. Ек-тів но-вої хвилі ПЕ відносили до представників класич-ної школи: в центрі уваги все ще залишаються проблеми ек-ого розв-ку, росту масштабів В, але вони привнесли нові ідеї в класичну теоретичну сис-му. Визначали, що значну роль у процесі сус-ого В відіграє суб’єктивний фактор, більше уваги приділяли проблемам відтворення, реалізації та криз, нагромадження та інвестування. Нові теорії породжували хвилю критики як суто теоретичних положень, так і практичних прикладних аспектів з боку прихильників абстрактного, вартісного ана-лізу ек-них явищ, оск не зовсім вписувались у ра-мки класичних уявлень. Досл-нями представників нової хвилі класичної ПЕ були закладені основи системного, багатофакторного методу досл-ня, які з часом стали джерелом розв-ку нового нео-класичного напряму в ПЕ. Слід зазначити, що особливості ек-ого розв-ку кожної країни сприяли тому, що класичні ідеї адаптувалися авторами для вирішення теоретичних та практичних зав-нь соц-но-ек-ного розв-ку своїх країн.Томас Роберт Мальтус (1766-1834) Поділяв погляди Рікардо і Сміта і разом з тим критично їх переосмислював. В 1798 анонімно видав памфлет «Нарис про з-н народонаселення у зв’язку з майб. удосконален-ням сус-ва», де викладає свої погляди на закон-ті і взаємозалежності ек. і демограф. процесів. Критикував ідею побудови сус-ної ідеальної рів-ності за умов держ. втручання в сферу розподілу сус-них доходів. Петті і Сміт в багато чисельному працездатному нас. вбачали передумову ба-гатства країни, але Мальтус каже, що важлива не лише к-ть, а і якість нас., тобто воно повинно бу-ти сильним і здоровим. Причина, що перешкод-джає нормальному відтворенню нас., вбачає у природному з-ні народонас.: «існує постійне прагнення, притаманне всім живим істотам, плодитися швидше, ніж це допускається к-тю харчів, що знах. в їх розпорядженні». Тобто дово-дить, що приріст нас. саморегул. перш за все об-меженістю засобів існування. Як тільки к-ть цих засобів зростає - збільш і нас., якщо цьому не пе-решкоджають надзвичайні обставини (моральні перепони, пороки та нещастя, які не мають об’єк-тивно-ек-ної природи, але можуть бути наслідком надмірного зростання нас.). Вважає, що сус-во повинно втручатися і регул. процес зростання нас., знаючи , що воно не здатне забезп. Без-межний приріст засобів існування. і держава теж, використовуючи ек-ні важелі, спрямовані на стри-мання росту нас. Вказує на необхідність якісного відтворення і тому різко проти будь-якої дер-жавної чи приватної благодійності, вважає, що злидні породжують лише злидні. Доводить, що нерегульоване зростання нас. завдає шкоди сус-ву і ек-ці: провокує війни за додаткові території і блага, скупченість нас. викликає епідемії, над-лишок працездатного нас. породжує безробіття та падіння зар-пл, а отже, і життєвого рівня. В це-нтрі теорії народонаселення була проблема об-межених ресурсів землі. Формулює тезу про спадаючу віддачу ресурсів по відношенню до потреб зростаючого нас. та з-н спадаючої родю-чості грунтів, суть, якого в тому, що основою В. продуктів спож-ня для зростаючої к-ті населення є наявність земельних ресурсів, родючість землі та прод-сть праці в с-г. Оск існує обмеженість зе-мельних ділянок з достатнім рівнем родючості грунтів, то під тиском зростаючого нас. до обігу включаються землі з низьким рівнем родючості. Витрати капіталів на обробіток таких земель-менш прод-ні, ніж ті, що пов’язані з обробітком родючих земель, послідовні дод. витрати капіта-лу ведуть до зменшення їх віддачі, тобто відбу-вається відносне зниження їх прод-сті. Отже прод-ність в с-г має не тільки фіз. границю (зем. потенціал), а й ек-ну. Це призводить до зростан-ня цін на с-г продукцію. Різниця в прибутках, коли при неоднаковій родючості земель вкладені однакові капітали і відповідно отримано неодна-кову к-ть продукту, і є основою ренти на користь власника більш родючої землі. Отже, теорія диференційної ренти формулювалась на основі тверджень, що рента виникає тільки в зв’язку з переходом до обробітку гірших земель, який є наслідком зростання народонас. Досліджує про-блему ефективності використання капіталів у землеробстві. При додаткових вкладеннях капі-талів з метою штучного поліпшення якості грунтів також існує різниця в розмірах отриманого про-дукту, отже, рента. Але цей вид ренти, пов’яза-ний з ек-ною діяльністю залежить від ефектив-ності додаткових вкладень капіталів, яка також має свою межу, адже всяке наступне вкладення капіталу дає меншу віддачу, ніж попереднє, приріст родючості грунтів відносно приростом ін-вестицій знижується. Ця рента виступає стиму-лом для інвестування капіталів, але таким, що має обмежену дію. Але рента привласнюється по різному, в 1-ому випадку вона належить землі, у 2-ому - власнику капіталу. Крім того, землевлас-ник отримує плату за використання землі - ренту, яка відрізняється за природою від ренти, похідної від плодоріддя. Така рента є проявом власності на землю.

У своїй теорії народонаселення. стверджує, що зростання нас. викликає проблеми з за безпе-ченням необхідними засобами існування і вва-жає, що криза надВ можлива, її причина пов’яза-на з реалізацією виготовленого продукту. Робіт-ники можуть придбати лише частину вироблено-го продукту, яка визначена розміром зар-пл, отже реалізація решти пов’язана з використанням до-ходів капіталістів та землевласників. Доход капі-таліста виступає у формі прибутку, який Мальту визначає як надлишок праці, витраченої на В то-вару, як породження витрат В, рез-т прод-ної зді-бності авансованого капіталу. Прибуток присво-юється капіталістом як плата за його вклад у В. Щоб отримати прибуток, капіталіст має продати продукт, а для цього потрібен платоспроможний спож-ч, яким виступає «третій» клас сус-ва (зем-левласник з рентою). Прибуток є мотивом В. Прибуток виступає основою розширення В засо-бів існування для зростаючого нас. та визначаю-чим чинником врівноваження сукупного попиту і пропозиції, досягнення сус-но-ек-ної рівноваги. Мальтус прийшов до висновку, що класична ПЕ залишає поза увагою механізм розподілу чистого доходу капіталіста на спож-ня та нагромадження. Отриманий прибуток капіталіст розподіляє на 2 частини - ту, що є основою подальшого розши-рення В, і ту, що йде для особистого спож-ня. Ос-новним стимулом до нагромадження (інвестуван-ня) називав природний потяг капіталіста до збіль-шення прибутку. Зростання прибутку буде, якщо буде зростати попит на товари, високий попит га-рантує отримання прибутку і стимулює виробни-чу діяльність і, отже, зумовлює попит на інвести-ції. Сподіваючись на високі прибутки, капіталісти використовують заощадження для розширення В. Умовою зростання попиту є високий рівень спож-ня, що забезпечується за рахунок зростан-ня зайнятості нас., зростання зар-пл та ін. дохо-дів, тобто платіжної спроможності. Зв’язок між цими чинниками обернений. Позитивним наслід-ком нагромадження вважає зростання сус-ого продукту, обсягів пропозиції товарів, попиту на робочу силу, рівня спож-ня, але потім відбуває-ться “перенагромадження” ринка товарами, спа-дає попит на них, ціни знижуються, В призупиня-ється, падає зайнятість і зар-пл. Але зростання зар-пл призводить до зменшення частки прибут-ку, що є основою інвестицій, до обмеження їх об-сягів, тобто обсягів В, до зростання безробіття, спадання попиту тощо. Усе це спричиняє цикліч-ність ек-ого розв-ку. Основний висновок: для за-безпечення рівномірного розв-ку В необхідна ста-білізація попиту, який забезпечується за рахунок зар-пл, ренти, частини прибутку, що йде на задо-волення потреб капіталіста, а також частини зао-щаджень, котрі не знайшли об’єкта застосування. Під час аналізу попиту в центр уваги потрапляє зар-пл, як 1-а із складових попиту. Всі інші види доходів впливають лише на еластичність попиту, то Мальтус вказує на тісний зворотній зв’язок зар-пл з розмірами прибутку, отже, з інвестиція-ми. Розрізняє номінальну (грошову) та реальну зар-пл, вважаючи, що сукупність необхідних за-собів існування, які робітник може придбати на свою зар-пл, визначає її реальну величину, а но-мінальна зар-пл - це сума отриманих робітником грошей, яка менше пов’язана з обсягом життєвих засобів, відносно самостійна і змінюється під впливом ряду чинників. Підвищення ставки реал. зар-пл передбачає падіння норми прибутку, капі-таліст втрачає стимул до нагромадження, звужу-ється В, зменшується зайнятість і попит. За Ма-льтусом зар-пл повинна максимально відповіда-ти кільком вимогам: не ставати на перешкоді наг-ромадженню, сприяти реалізації тієї частини сус-ого продукту, яка необхідна. для відтворення пе-вної, визначеної обсягами В, к-ті роб. сили, спри-яти стабілізації відтворювального процесу. Формулює з-н падіння зар-пл: перенаселення викликає зниження зар-пл до рівня прожиткового мінімуму. Тобто зар-пл розглядає як ек-ний чин-ник, що сприяє обмеженню приросту нас.

Мальтус приділяв увагу проблемі впливу між-народної торгівлі на внутрішній ек-ний розв-к. Відстоюючи право на вільне під-цтво як основну умову саморегулювання ек-ки, одночасно був прихильником втручання держави в сферу між-народної торгівлю (обмежувальні з-ни на ввіз продуктів харчування), пояснюючи це негатив-ним впливом на ціни та зар-пл конкуренції інозе-мних виробників в разі менших витрат В чи кра-щої родючості земель за кордоном.