71. Посткейнсіанство. Дж.Робінсон і П.Сра-ффа, Н.Калдор.
2-а пол. 60-х рр. і особливо 70-ті рр. хар-ся різ-ким посиленням критики кейнсіанської концепції циклу та заснованій на ній політики регулювання ефективного попиту. Останню стали розглядати як дестабілізуючий фактор з причини несвоєчас-ності застосування заходів, помилковості їх вибо-ру, надмірних масштабів держ. втручання. Нео-кейнсіанська модель почала вступати у більші суперечності з об”єктивними з-нами кап-зму і сприяла загостренню окремих проблем.
Державне регулювання ек-ки неспроможне дося-гти повної зайнятості й рівноваги, як того прагнув Кейнс. На базі кейнсіанських концепцій і моделей не вдалося розв”язати проблеми реалізацій і без-кризового розв-ку. Це викликало критику кейнсіа-нства як з боку його противників, так і послідов- ників. Ініціаторами критики виступили прихильни-ки неокласичної школи.
У 60-70 рр. на арені ек-ної думки з”явився такий напрям як посткейнсіанство. Історично воно сфо-рмувалося на основі злиття 2-х потоків. З 1-го бо-ку, це було англ. ліве кейнсіанство, центр якого знаходився у Кембріджі. З 2-го боку, приблизно з середини 60-х рр. критична переоцінка кейнсіан- ства почалася у США. Вони виступили з крити-кою кейнсіанської ортодоксії як теорії рівноваги з певною зайнятістю. Версія кейнсіанства, розроб-лена старшим поколінням, спотворила справж- ній зміст теорій Кейнса.
Найяскравішим представником лівих кейнсіанців є Джоан Вайолет Робінсон (1903-1983), а також Н.Калдор, П.Сраффа, продовжують критику нео- класицизму і особливо маржиналізму. Основним своїм завданням вони вважають оновлення вчен-ня Кейнса та доведення до логічного кінця пова-лення неокласичної сис-ми. Ліві кейнсіанці не об-межувалися тільки теоретичними постулатами Кейнса. У своїй концепції вони синтезували ідеї Д.Рікардо, Кейнса, інституціоналізм, вчення ра-дикалів і водночас запозичили деякі марксиські положення. Ліве кейнсіанство – реформістський, дрібнобуржуазний варіант кейнсіанської теорії, спрямований на захист інтересів немонополісти-чного капіталу, фермерів, інтелігенції, службовців та робітників. Висувають свої варіанти реформу-вання кап-зму, прагнучи зміцнити їх більш реаліс-тичну теорію. Корінь зла вони бачать у недостат-ності ефективного попиту, наслідками якого є безробіття та кризи. Головною причиною недос-татнього попиту вони вважають нерівномірність і несправедливість у розподілі нац-ого доходу. Ро-бінсон зробила спробу пов’язати теорію Кейнса з марксизмом і включити в неї соц-но-ек-ні факто-ри. Проблему ефективного попиту Робінсон по-в’язує із здійсненням деяких соц-них реформ – підвищенням зар-пл і визнанням ек-ної боротьби профспілок за її зростання, більш радикальними програмами держ. перерозподілу доходів, із ско-роченням військових витрат, обмеженям влади монополії. Висувають ряд антимонополістичних вимог, що обумовило їх підтримку прогресивними силами західних країн, зокрема робітничим ру-хом. Виступають за ек-не зростання, вирішення деяких соц-них проблем, ліквідацію нерівності у розподілі доходів і підвищення купівельної спро-можності населення. Висловлюють негативне ставлення до гонки озброєнь, вимагають заміни військових видатків на такі видатки, як житлове будівництво, охорона здоров’я, соц-не страхува-ння. З іменами Дж.Робінсона та Н.Калдора по-в’язана розробка концепції розподілу, яка спира-ється на теорію відтворення та зростання Кейнса
У посткейнсіанських теоріях розподілу отримав подальшу розробку кейнсіанський постулат про рівність чистих інвестицій та добровільних зао-щаджень. На відміну від Кейнса, основний аспект при аналізі механізму надається змінам у сис-мі розподілу, що склалася. Сис-ма розподілу за Калдором повинна бути такою, що забезпечити відповідний рівень заощаджень. Вирішення про-блеми розподілу Калдора можна подати у вигля-ді такої схеми – якщо заощаджень недостатньо, то необхідно збільшити доходи тих, хто більше заощаджує. Головним фактором, що формує хар-р взаємозв’язків між ек-ими змінними, техно- логічні умови В. Ці умови впливають і на величи-ну капітального коефіцієнта і необхідний для йо-го підтримки обсяг інвестицій.
Важливу роль у формуванні теоретичної концеп-ції лівого кейнсіанства, яке виступає під гаслом антимаржиналістської революції, відіграв 1-н з представників кембріджської школи П. Сраффа. Його концепцію, викладену в книзі “В товарів за допомогою товарів” (1960), прихильники лівого кейнсіанства оцінюють як логічну основу для по-будови нової теорії розподілу. Сраффа відкидає неокласичну теорію формування в-сті й розподі-лу, пориває з концепціями граничної кор-сті й граничної прод-сті й повертається до теорії в-сті Д.Рікардо. Сраффа піддав гострій критиці розпо-дільчу ф-цію вільної конкуренції, яка стихійно призводить до одержання кожним з факторів В своєї частки у створеному доході відповідно до граничної прод-сті. Він вважає, що криву руху ці-ни і доходу не адекватні кривим руху граничної прод-сті, не забезпечують умов рівноваги вироб-никам. Межами подальшого розширення В для під-ця є проблеми реалізації виробленого товару. Якщо існує можливість зниження цін окремими продавцями, то ні про яку вільну конкуренцію мо-ва йти не може. Згідно з класичною теорією ціна є основною умовою вільної конкуренції. Ціна на товари не є єдиним привілеєм для покупців. Фак-торами є його якість, торговельна марка тощо.
25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49
50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 Наверх ↑