76. Виникнення і загальна хар-ка неолібералі-зму. Школи неолібералізму.
Неолібералізм прийшов на зміну старому ек-ому лібералізму 30рр. ХХст; причиною краху якого стали ек-на криза 1929-1933рр. Він увібрав у се-бе такі основні ознаки класичного лібералізму: 1) обстоювання ідей природного порядку та природ-них прав; 2) підтримка політики вільної торгівлі; 3) забепечення будь-якого розширення держав-ного регулювання; 4) розв-к автономного місце-вого самоврядування та добровільних організа-цій на противагу зростанню впливу центральних органів влади. Ідейні корені ек-ого ліб-зму сяга-ють А.Сміта. У 1-ій 1/3 ХХст. існували 3 основні групи ек-тів, які розвинули ліберальну традицію й заклали фундаментальні основи сучасного неолі-берального мислення. Лондонська школа нео-лібералізму Є.Кеннана – Л.Роббінса зробила су-часним класичне трактування завдань і цілей ек-ної думки, функ-ня ринкових механізмів в умовах обмеженості ресурсів. Віденська школа Л.Мізе-са – Ф.Хайека поєднала марженалістські принци-пи австрійської школи граничної кор-сті з англ. неоклас. теорією, що надало їм ще більшої суб”є-ктивістсько-психологічної спрямованості та умож-ливило зосередження уваги на аналізі умов і про-цесу конкуренції. В свою чергу Чиказька школа Ф.Найта – М.Фрід-мена так само досліджуючи ос-обливості недосконалої конкуренції, основну ува-гу звертала на поведінку господарюючих суб”єк-тів за умов невизначеності, ризику, інфляційних сподівань, відкривши при цьому шлях монетарис-тсткій інтерпретації сучасного неолібералізму. Представники цих 3-х груп неолібералів були од-ностайні в розумінні ролі ринку й тих загроз для нього, які приховані в монополізації ек-ки й дер-жавному інтервенціонізмі. Проте представники англомовного лібералізму були досить далекі від усвідомлення необхідності втручання держави в ек-ку з метою підтримки конкурентного ладу та соц-ної переорієнтації ринкового госп-ва.
Вирішенням цих питань зайнялися нім. неолібе-рали, які в період між 2-ма світовими війнами безпосередньо зіткнулися з гострими соц-ими наслідками саморуйнування ринкового госп-ва, тоталітарною диктатурою фашизму, з виникнен-ням, розв-ком і цілковитим крахом ценрально-ке-рованої примусової еко-ки. У Німеччині також ві-докремились 3 групи неолібералів. Найстаршу групу нім. неолібералів очолили В.Репке та А.Рю-стов, які приділяли особливу увагу теоріям ек-ого ладу та ек-ної політики, розмежування та взаємо-зв”язку цих питань. 2-а група сформулювалася навколо В.Ойкена та Ф.Бьома у фрайбурському університеті. Органічно засвоївши й розвинувши найважливіші положення історичної школи в Нім-еччині, ця група зайнялася визначенням стадій ек-ого й історичного розв-ку, трактуваням ек-ної сис-ми. 3-тя група нім. ек-тів, представлена А.Мюллером-Армаком, Л.Ерхардом і їх учнями, стала відомою як кельнська школа неолібераліз-му. Нею було розроблено концепцію сучасного ринкового госп-ва. Термін “соц-не ринкове госп-во” запропонував А.Мюллер-Армак після 1946р. ля характеристики форм переходу від мілітари-зованої, надіндустріальної фашистської ек-ки до мирної. Спочатку ці заходи він розглядав як тим-часові, призначені для пожвавлення госп-ого жи-ття та вирішення проблем відбудови народного госп-ва. Лише потім означене поняття наповни-лося новим змістом і перетворилося на концеп-цію нового ек-ого ладу для ФРН.
75. Неокласичні теорії ек-ого зростання. Р.Со-лоу, Дж.Мід.
Теоретичні засади неоклас. виробничої ф-ції як моделі ек-ого росту були сформульовані Р.Солоу і Дж.Мідом. Вони виходили з граничного аналізу 2 виробн. факторів – праці та капіталу, які вико-ристовуються для В однорідного продукту, при-пускаючи, що к-ть праці зростає постійно і рівно-мірно, що в умовах вільної конкуренції відшкоду-вання витрат факторів відбуваються відповідно граничним продуктам, тобто за в-стю. Ціни фак-торів змінюються під впливом динаміки праці та капіталу, всі ресурси використовуються повністю, вся неспожита частина продукту інвестується, проблеми попиту не існує. Вони вказували, що аналіз передбачає умови, коли зростання обсягів В не впливає на ефективність В, діє з-н “спадаю-чої віддачі” виходячи з цих умов, вони побудува-ли лінійну залежність, при якій еластичність взає-мозаміщення факторів = 1, тобто зміна співвідно-шення між прибутком і зар-пл викликає ідентичну зміну між працею і капіталом. Ця виробн. ф-ція була покликана продемонструвати механізми врі-вноваження попиту і пропозиції та показати дже-рела ек-ого зростання.
Основна ідея виробн. ф-ції - ек-ка функціонує за принципом співставлення витрат та рез-тів, і процес саморегулювання ек-ого росту базується на постійному контролі за рівнем віддачі окремих факторів В.
Згодом у роботах ек-тів-неокласиків ф-ція Кобба-Дугласа модифікується введенням інших факто-рів росту: враховується вік основного капіталу, масштаби В та ін. Вони намагались відобразити вплив НТП та змінність ефективності використо-вуваних факторів з ростом масштабів В
Багатофакторні моделі ек-ого росту ілюстрували рівень впливу кожного з факторів на зростання обсягів В, але не піддавались кількісному виміру.
25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49
50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 Наверх ↑