44. Формування неоклас. традиції в ек-ній те-орії. Австрійська,кембрідзька, Американська школи.
У 70-ті рр. 19ст. виникла австрійська школа. За-сновник Карл Менгер (1840-1921); представни-ки Бем-Баверк, Візер.
Предмет ПЕ - поведінка і суб’єктивні мотиви госп-одарюючого суб’єкта, оцінка ним явищ госп-ого життя. Об’єктом досл-ня вони вважали окреме госп-во, яке виділялося як найпростіша од., типо-вий елемент кап-ого сус-ва. Ідеалом такого госп-ва вважали госп-во ізольованого суб’єкта – Робі-нзона. Кап-не. Госп-во розглядається як суксп-ність таких окремих госп-в; вважали, що для досл-ня ек-ки вцілому виявлення закономірності її розв-ку достатньо проаналізувати їх на прикла-ді 1-го ізольованого госп-ва. Такий метод досл-ня отримав назву “робінзонат”. Основними ек-ими відносинами представники австр.шк. вважали відносини обміну (ринкові). Центральною в ек-ній теорії була проблема цінності.
Теорія цінності австр.шк. отримала назву – тео-рія граничної кор-сті. Визначний фактор цінності – кор-сть мат благ. Під кор-стю розумілася зага-льна властивість мат благ, щодо задоволення потреб. При цьому розрізняли 2 види : 1) абстра-ктна – це кор-сть блага взагалі, тобто яку мають блага к-ть яких необмежена; 2) конкретна – це кор-сть благ запас яких обмежений, а їх змен-шення навіть на 1 відбивається на добробуті ін-дивіда. Такий поділ кор-сті пов’язаний з цінністю мат благ, її набували не всі блага, а лише ті кор- сть яких була обмежена. Кор-сть мала поєднува-тись з рідкістю, у зв’язку з цим такі блага можуть обмінюватись. Розрізнялися такі цінності : 1) су-б’єктивна – визначається оцінкою блага господа-рюючого суб’єктом. Вирішальне значення для її визн-ня має гранична кор-сть, тобто границя ос-танньої од.; 2) об’єктивна – утворюється в обміні, вона є рез-том вирівнювання суб’єктивних оцінок на ринку в процесі стихійного співвідношення по-питу і пропозиції. Основні методологічні особи-вості : 1) ідеалістичне відображення процесів і явищ ; 2) головним обєктом досл-ня є не сус-не В, а індивідуальне госп-во; 3) визнання першості обміну над В.
Спираючись на нові методологічні принципи мар-жиналісти створили цілісну теоретичну сис-му. У 90-х рр. 19ст. вона будучи доповненою А. Мар-шаллом елементами Рікардіанства, а також ос-нащена розробленим математичним апаратом одержала назву неокласичного напряму. Вважається, що Кемб.шк. поклала початок цьому новому напряму в ек-ній теорії. Головна пробле-ма – задоволення потреб людини.
Визначаючи цілі ек-ні науки неокласики говорили про вплив різних факторів на ек-ний добробут. На 1-ий план висували кор-сть благ і попит на ці блага з боку спож-ча. Виходили з того, що ек-ні з-ни є однаковими для будь-якого сус-ва, як для індивідуального госп-ва так і для сучасних досить складних ек-них сис-м.
Центральною є ідея ек-ної рівноваги, яка досяга-ється завдяки механізму ціноутворення у ринко-вому госп-ві. У цілому до вчених неокл. відносять усіх ек-тів, які починаючи з 2пол. 19ст. використо-вували постулати класичн.шк. про ек-ну свободу, про автоматичне саморегулювання ек-ної сис-ми та небажаність втручання держави.
Неокл. напрям не є однорідним. Теорія неокл. не являє собою якоїсь єдиної завершеної концепції, хоча й виробила, певною мірою, апарат загаль-них понять та спирається на деякі принципи, які визнаються більшістю її представників. Ек-ти-не-окл. займаються розробкою різних проблем і яв-ляють практично не 1-ну, а різні школи зі своїми теоріями. Вони розрізняються сферою інтересів, глибиною аналізованих проблем, висновками, рекомендаціями.
У кін. 19ст. Виникла амер.шк. Засновник Джон Кларк ( 1847-1938). Спираючись на методологіч-ні принципи австрійської школи, Кларк стверджу-вав, що основними факторами розв-ку ек-ки є те-хнологічний і моральний, а її основу становить окреме ізольоване госп-во. Претендуючи на зба-гачення метод о логічних засобів наукового досл-я, розробив власний метод. За аналогією з тео-ретичною механікою він поділив ек-ну науку на 3 розділи: універсальну ек-ку; ек-ну статику; ек-ну динаміку. 1-а вивчає загальні універсальні з-ни розв-ку ек-них явищ. Ек-на статика анагіізує їхню дію за умов перебування організованого госп-ва у нерухомому стані, в якому виключаються будь-які зміни, тобто є постійними к-ть і соц-ний склад населення, маса капіталу, соц-на організація, те-хніка і потреби населення. Статичний стан — це уявна модель для з'ясування умов рівноваги в «чистому вигляді». Основними з-нами сус-ва він вважав саме статичні з-ни. Динаміку він трактув-ав як рез-т дії зовнішніх сил, що ускладнюють розв-к і порушують рівновагу.
На відміну від своїх попередників Дж. Кларк розг-лядав 4 фактори В:
І) капітал у грошовій формі:
2) капітальні блага (засоби В і земля);
3) діяльність під-ця;
4) праця робітника.
1-а з головних теорій Дж. Б. Кларка — теорія граничної прод-сті —грунтується на ідеях Т. Ма-льтуса і Й. фон Тюнсна.
З-н спадної прод-сті праці й капіталу обґрун-товував тим, що кожний новий внесок праці у В за незмінних розмірів капіталу відбувається з меншою прод-стю, ніж попередній. У свою чергу, кожний наступний приріст капіталу за незмінної к-ті робітників хар-ся меншим обсягом виготовле-ної продукції - нижчою ефективністю, ніж попере-дній.
Особливістю концепції Кларка є те, що його тео-рія розподілу бере за вихідну точку не «витрати», не «вкладення» виробничих факторів, а отримані від кожного фактора рез-ти.
Дж. Б. Кларк не обійшов увагою і процес монопо-лізації кап-ної ек-ки. Монополія має місце тоді, коли наявний одноосібний контроль над ринком. Такий випадок є винятковим, а тому монополію трактує як тимчасове явище — і визначає як за-сіб грабунку сус-ва та гальмування прогресу.
25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49
50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 Наверх ↑