44. Формування неоклас. традиції в ек-ній те-орії. Австрійська,кембрідзька, Американська школи.

У 70-ті рр. 19ст. виникла австрійська школа. За-сновник Карл Менгер (1840-1921); представни-ки Бем-Баверк, Візер.

Предмет ПЕ - поведінка і суб’єктивні мотиви госп-одарюючого суб’єкта, оцінка ним явищ госп-ого життя. Об’єктом досл-ня вони вважали окреме госп-во, яке виділялося як найпростіша од., типо-вий елемент кап-ого сус-ва. Ідеалом такого госп-ва вважали госп-во ізольованого суб’єкта – Робі-нзона. Кап-не. Госп-во розглядається як суксп-ність таких окремих госп-в; вважали, що для досл-ня ек-ки вцілому виявлення закономірності її розв-ку достатньо проаналізувати їх на прикла-ді 1-го ізольованого госп-ва. Такий метод досл-ня отримав назву “робінзонат”. Основними ек-ими відносинами представники австр.шк. вважали відносини обміну (ринкові). Центральною в ек-ній теорії була проблема цінності.

Теорія цінності австр.шк. отримала назву – тео-рія граничної кор-сті. Визначний фактор цінності – кор-сть мат благ. Під кор-стю розумілася зага-льна властивість мат благ, щодо задоволення потреб. При цьому розрізняли 2 види : 1) абстра-ктна – це кор-сть блага взагалі, тобто яку мають блага к-ть яких необмежена; 2) конкретна – це кор-сть благ запас яких обмежений, а їх змен-шення навіть на 1 відбивається на добробуті ін-дивіда. Такий поділ кор-сті пов’язаний з цінністю мат благ, її набували не всі блага, а лише ті кор- сть яких була обмежена. Кор-сть мала поєднува-тись з рідкістю, у зв’язку з цим такі блага можуть обмінюватись. Розрізнялися такі цінності : 1) су-б’єктивна – визначається оцінкою блага господа-рюючого суб’єктом. Вирішальне значення для її визн-ня має гранична кор-сть, тобто границя ос-танньої од.; 2) об’єктивна – утворюється в обміні, вона є рез-том вирівнювання суб’єктивних оцінок на ринку в процесі стихійного співвідношення по-питу і пропозиції. Основні методологічні особи-вості : 1) ідеалістичне відображення процесів і явищ ; 2) головним обєктом досл-ня є не сус-не В, а індивідуальне госп-во; 3) визнання першості обміну над В.

Спираючись на нові методологічні принципи мар-жиналісти створили цілісну теоретичну сис-му. У 90-х рр. 19ст. вона будучи доповненою А. Мар-шаллом елементами Рікардіанства, а також ос-нащена розробленим математичним апаратом одержала назву неокласичного напряму. Вважається, що Кемб.шк. поклала початок цьому новому напряму в ек-ній теорії. Головна пробле-ма – задоволення потреб людини.

Визначаючи цілі ек-ні науки неокласики говорили про вплив різних факторів на ек-ний добробут. На 1-ий план висували кор-сть благ і попит на ці блага з боку спож-ча. Виходили з того, що ек-ні з-ни є однаковими для будь-якого сус-ва, як для індивідуального госп-ва так і для сучасних досить складних ек-них сис-м.

Центральною є ідея ек-ної рівноваги, яка досяга-ється завдяки механізму ціноутворення у ринко-вому госп-ві. У цілому до вчених неокл. відносять усіх ек-тів, які починаючи з 2пол. 19ст. використо-вували постулати класичн.шк. про ек-ну свободу, про автоматичне саморегулювання ек-ної сис-ми та небажаність втручання держави.

Неокл. напрям не є однорідним. Теорія неокл. не являє собою якоїсь єдиної завершеної концепції, хоча й виробила, певною мірою, апарат загаль-них понять та спирається на деякі принципи, які визнаються більшістю її представників. Ек-ти-не-окл. займаються розробкою різних проблем і яв-ляють практично не 1-ну, а різні школи зі своїми теоріями. Вони розрізняються сферою інтересів, глибиною аналізованих проблем, висновками, рекомендаціями.

У кін. 19ст. Виникла амер.шк. Засновник Джон Кларк ( 1847-1938). Спираючись на методологіч-ні принципи австрійської школи, Кларк стверджу-вав, що основними факторами розв-ку ек-ки є те-хнологічний і моральний, а її основу становить окреме ізольоване госп-во. Претендуючи на зба-гачення метод о логічних засобів наукового досл-я, розробив власний метод. За аналогією з тео-ре­тичною механікою він поділив ек-ну науку на 3 розділи: універсальну ек-ку; ек-ну статику; ек-ну динаміку. 1-а вивчає загальні універсальні з-ни розв-ку ек-них явищ. Ек-на статика анагіізує їхню дію за умов перебування організованого госп-ва у нерухомому стані, в якому виключа­ються будь-які зміни, тобто є постійними к-ть і соц-ний склад населення, маса капіталу, соц-на організація, те-хніка і по­треби населення. Статичний стан — це уявна модель для з'ясування умов рівноваги в «чистому вигляді». Основними з-нами сус-ва він вважав саме статичні з-ни. Динаміку він трактув-ав як рез-т дії зовнішніх сил, що ускла­днюють розв-к і порушують рівновагу.

На відміну від своїх попередників Дж. Кларк розг-лядав 4 фактори В:

І) капітал у грошовій формі:

2) капітальні блага (засоби В і земля);

3) діяльність під-ця;

4) праця робітника.

1-а з головних теорій Дж. Б. Кларка — теорія граничної про­д-сті —грунтується на ідеях Т. Ма-льтуса і Й. фон Тюнсна.

З-н спадної прод-сті праці й капіталу обґрун-товував тим, що кожний новий внесок праці у В за незмінних розмірів капіталу відбувається з меншою прод-стю, ніж попередній. У свою чергу, кожний наступний приріст капіталу за незмінної к-ті робітників хар-ся мен­шим обсягом виготовле-ної продукції - нижчою ефективністю, ніж попере-дній.

Особливістю концепції Кларка є те, що його тео-рія розподілу бе­ре за вихідну точку не «витрати», не «вкладення» виробничих фак­торів, а отримані від кожного фактора рез-ти.

Дж. Б. Кларк не обійшов увагою і процес монопо-лізації кап-ної ек-ки. Монополія має місце тоді, коли наявний одноосібний контроль над ринком. Такий випадок є винят­ковим, а тому монополію трактує як тимчасове явище — і ви­значає як за-сіб грабунку сус-ва та гальмування прогресу.