22. ек-на теорія у Франції у 1-ій пол. 19ст. Ж. Б. Сей.

ПЕ у Франції мала свою специфіку: вона хоч і ус-падкувала класичні традиції, але не поставилася ортодоксально до абстрактної теорії в-сті, з праг-матичних позицій вирішувала проблеми розв-ку буржуазного сус-ва.

Представники - Жан Батист Сей (розвінчав мер-кантилізм та фізіократію), Фредерік Бастіа (абсо-лютизував ідеї лібералізму).

Ж. Б. Сей (1767-1832). Праці: " Трактат ПЕ, або Простий виклад способу, яким формуються, роз-поділяються та спож-ся багатства", "Англія та ан-глійці", "Повний курс практичної ПЕ".

ПЕ Сея в основному наслідувала ідеї А. Сміта, але він звертав увагу на помилки та суперечності останнього, намагаючись їх виправити. Сей по-пуляризував класичне вчення, збагативши його власними ідеями. Його вважають засновником нового напряму в ек-ній теорії.

Предмет ПЕ. ПЕ визначає як науку, що дає змо-гу пізнати природу багатства, способи його ство-рення, порядок розподілу, та феномени, що спричиняють його зникнення. Це наука, яка базу-ється на кількох фундаментальних принципах і переважну більшість висновків виводить із цих принципів. Власне досл-ня будує за логічною схемою, яка згодом стає стандартною для більш-ості навчальних посібників з ПЕ: В - розподіл - спож-ня.

В. Стверджує, що не лише земля є фактором ба-гатства, бо під багатством слід розуміти будь-які рез-ти В, що приносять кор-сть, мають реальну внутрішню цінність. У зв`язку з цим переглядає тезу Сміта про прод-ну та непрод-ну працю. Вва-жає, що будь-яка праця є прод-ною, якщо вона здійснюється з допомогою сил природи, капіталу та праці людей і дає корисні рез-ти. Визначав на-явність категорії людей, які своєю працею не створюють мат. благ, але роблять послуги іншим (немат. блага), сприяючи розв-ку В (лікарі, учите-ля-наставники). Послуги мають мінову цінність і є наслідком поєднання праці з капіталом та зем-лею. В означає продукування корисних послуг, які можуть виступати в мат. і немат. вигляді та обмінюватись 1-а на 1-у завдяки однаковій внут-рішній цінності. Тоді поділ праці на прод-ну і не-прод-ну не має сенсу.

Теорія в-сті. Під в-стю розуміє кор.-сть. Зазна-чає, що метою його аналізу в межах проблеми розподілу є досл-ня з-ів, які регулюють розподіл в-сті. Однак відмовляється від трудової теорії в-сті. Розуміння витрат В збігається із визн-ням чи-нників ціни: собів-сть. Що включає витрати виро-б-их послуг (капіталу і праці), ренту та прибуток. Обмін вироб-ими послугами визначає ситуацію на ринку. Попит на ці послуги, як основу цінності всіх інших послуг, зумовлює їхня власна цінність.

Трудову теорію в-сті Сей розуміє досить плюра-лістично: в-сть розгл-ся як ціна, тобто залежить від корисності товару, витрат на його В, а також від попиту і пропозиції.

Теорія 3-х факторів. Людина, капітал та земля - основні агенти В, чинники зростання багатства в сус-ві. Вони доставляють прод-ні послуги. На них існує попит пром-их під-ців. Під-ці комбінують ви-роб-чи послуги з метою задоволення попиту на продукти спож-ня.

Під-ць - це людина, що наділена особливими якостями, котрі дають їй змогу вести В вибраним свідомо курсом, панувати у сфері розподілу (вва-жається 4-им фактором В). Засоби В, “вироб-ча послуга” як необхідний агент процесу створення послуг є капіталом, що безперервно зростатиме за умови ощадливості власника та постійного функ-ня у сфері В. В розглядає кризь призму ін-дус-ції і вказує, що пром-сть з кожним роком стає все більш значущою порівняно з с-г.

Розподіл. 3-ом видам факторів В відповідають 3-и види доходів, що залежать від послуг цих факторів: зар- пл, прибуток та рента і процент. Визнає особу під-ця організатора В, однак відок-ремлює власника капіталу від під-ця, тобто роз-межовує “пром-вий прибуток, або процент на ка-пітал” та “ прибуток, зумовлений використанням капіталу”. Процентний дохід намагався розгляда-ти як зар-пл. У с-г землевласник отримує ренту, а орендар - під-кий дохід. Теорії ренти не надав-ав виняткового значення, бо вона залежить від попиту на землю та її продукти і пропозиції таких, а також від розмірів вкладеного в землю капіталу

Ціноутворення. Ціна формується на ринку під впливом попиту та пропозиції.

З-н попиту та пропозиції регулює ціну послуг і продуктів, розміри прибутків, ренти, процента, зар-пл. Ціна - точка рівноваги, де закінчується дія 1-о чинника й починається дія іншого, тобто зростання ціни прямо пропорційне попиту і обер-нено пропорційне пропозиції. Розглядає відноси-ни між ек-ими суб`єктами - продавцями і покуп-цями, що проявляються у суб`єктивному визн-ні ціни послуг, як наслідок протиборства споживача та виробника, у суб`єктивному впливі під-ця як особистості на процес В та розподілу, а спож-ча - на обсяги В й розміри прибутків.

Теорія ринків. Товари і послуги обмінюються на інші товари та послуги, тому В 1-их зумовлює по-требу в інших, постійно забезпечуючи потенцій-ний попит. Завдяки цьому кризи надВ неможливі.

Формує 3-и з-ни ринку:

  Зростання виробників та екстенсивності ринку - зростання спож-чів - прибуткові ший ринок;

  Успіх 1-єї галузі сприяє успіху інших, сти-мулює загальний розв-к. Розквіт пром-ті супроводжується процвітанням с-г;

  Імпорт благотворно впливає на розв-к об-міну.

Зав-ня доброго уряду - стимулювання В, погано-го - попиту. Для вирішення проблем реалізації не потрібне існування 3-ох осіб, бо В самостійно створює свій ринок.

Теорія Сея знаменувала перехід Франції до кап-зму, проповідувала прогресивну ідею свободи під-тва й торгівлі.