8. Історичні передумови виникнення та етапи розв-ку меркантелізму.

1-им проявом ек-них ідей буржуазного сус-ва став меркантилізм. У Зах. Європі він зародився вже у XV ст., але ве­ликого поширення набув у XVII ст. Головна передумова появи меркантиліз-му - розклад феодалізму та зародження кап-зму.

Виникнення кап-ого способу В у країнах Зах. Єв-ропи датується 15-16 ст., коли в надрах феодалі-зму виникають передумови для кап-ого ладу, в епоху первісного нагромадження капіталу, коли провідною формою капіталу був торгівельний, світова торгівля, яка привела до зосередження величезних багатств у окремих осіб, передусім у купців і монопольних компаній. Розклад феода-льного устрою, розв-к товарно-грошових відно-син, зародження кап-му зачіпали інтереси всіх верств населення і надавали питанням ек-ого розв-ку все більшого значення. Ліквідація моно-полії церкви у царині ідеології. Розв-к наукових знань створили сприятливі умови для вивчення і узагальнення явищ ек-ого життя. З`явилося бага-то ек-ної літератури. Що брала за головну мету визначення хар-ру та завдань ек-ної політики.

Прискорило розв-к кап-ого В ви­никнення світово-го ринку. (зі здійсненням великих географічних відкриттів XV — XVI ст). Після відкриття Америки й морського шляху навколо Африки почалося не-бувале пожвавлення зовнішньої торгівлі країн Зах. Європи. Як 1-а спроба теоретичного поясни-ти суть кап-ого способу В виник на підставі узага-льнення досвіду первісного нагромадження капі-талу й вирішував практичні питання цього проце-су. Меркантилізм відображав інтереси торгової буржуазії.

Конкретна меркантилістська політика і теорія пройшли 2 етапи у своєму розв-ку. Це ранній ме-ркантилізм, (монетарна система), і розвинутий мерканти­лізм (мануфактурний).

Ранній виник іще до епохи великих географічних відкриттів. Представники - Вільям Стаффорд в Англії та Гаспар Скаруффі в Італії. Ранній мерка-нтилізм грунтувався на теорії грошо­вого балансу, яка мала 2 зав-ня: по-1-е, залучити в країну яко-мога більше грошей з-за кордону; по-2-е — збе-регти гроші в самій цій країні. Відтак поставала вимога якнайменшого ви­трачання і якнайбільшо-го нагромадження грошей у країні з одночас­ною забороною їх вивезення.

Мануфактурний до­сяг свого розквіту у XVII ст. Представниками - Томас Мен у Англії, Антуан Монкретьєн у Франції, Антоніо Сєрра в Італії. Виникла власне сис-ма меркантилізму, для якої хар-рною є теорія торгового балансу. Пізні мер-кантилісти центр ваги перенесли зі сфери грошо-вого обігу у сферу товарного обігу. Вони ставили своїм зав-ням забезпечення активного торгового саль­до.

9. Меркантилізм, його поширення в різних країнах.

Меркантилізм – ек-не вчення, метою якого було теоретичне обгрунтування меркантелістської ек-ної політики. Меркантилізм ще не був наукою, то-му що його основні положення є рез-том опису явищ та певної їх класифікації а не теоретичного аналізу.

Головна передумова появи меркантиліз-му - розклад феодалізму та зародження кап-зму.

Прискорило розв-к кап-ого В ви­никнення світово-го ринку. (зі здійсненням великих географічних відкриттів XV — XVI ст). Після відкриття Америки й морського шляху навколо Африки почалося не-бувале пожвавлення зовнішньої торгівлі країн Зах. Європи.

Голландія, у XVII ст. досягла надзвичайного розквіту та збагачення, розвиваючи судноплавст-во, зовнішню торгівлю та коло­ніальну експансію. Її було проголошено ідеалом меркантилізму. Ме-р­кантилісти закликали вчитися у Голландії, і пос-тупово на цей шлях ставали Англія, Франція, По-ртугалія, Іспанія. Меркантилізм виник в Англії, потім поширився у Франції, Італії та ін. країнах Зах. Європи. У кожній країні політика меркантилі-зму мала свої особливості.

Меркантилізм став досить поширеним в Англії. До 1764 р. , було оприлюднено приблизно 2000 ек-­них праць меркантилістів. 2 сторіччя (1651—1849) меркантилізм був офіційною політикою дер­жави (діяв «Навігаційний акт» Кромвеля). Представники - В. Стаффорд, Томас Мен, Самуїл Фортрей.

У Франції меркантилізм також ві­дігравав важли-ву роль у ек-ній політиці, особливо у XVII ст., хо-ча буржуазія тут була слабшою, ніж в Англії, а французький аб­солютизм — суто дворянською диктатурою. Політику меркантилізму взяв на оз-броєння вже Генріх IV, всіля­ко стимулюючи торгі-влю. Ще більшого розв-ку політика меркантилізм-му набула за Людовіка XIV, завдяки заходам ви-датного державного діяча, міністра фі­нансів Жа-на Батіста Кольбера Представником теоретичної школи мерканти­лізму у Франції є Антуан Мокре-тьєн.

В Італії для практичного запровадження полі­тики меркантилізму не було належних політичних і ек-них умов.

Ідеї меркантилізму у тій чи тій формі позначали-ся на формуванні й розв-ку ек-ної політики Іспа-нії, Німеччини, Австрії та ін­ших країн як Зах., так і Східної Європи. Ідеї меркантилізму на­були розв-ку і в Росії. Своєрідність меркантилізму в Росії полягала в тім, що там не бу­ло чистого монета-ризму, його елементи перемішувалися з більш зрілими принципами «торгового балансу». Мер-кантилізм в Росії відображував переважно інте-реси купецт­ва, проте джерелом багатства вважа-ли розв-к прод-них сил країни. Російські меркан-телісти не ототожнювали багатство з грошима і благород­ними металами. В Україні певні риси меркантилізму були властиві за часів ек-ної по-літики Б.Хмельницького.