65. Основні напрямки розв-ку ек-ної теорії у ХХ ст. та їх еволюція.
Сучасна західна ек-на теорія хар-ся неоднорідні-стю, наявністю багатьох напрямків, шкіл, течій. Така різноманітність є наслідком розбіжностей у визначенні предмета досл-ня й теоретичного трактування ек-них явищ, методу вивчення, з'я-сування основних способів впливу на соц-но-ек-ні процеси та ролі держави у їх здійсненні. У сучасній ек-ній теорії видокремлюють 3 основні напрямки: неокласичний, кейнсіанство та інституціонально-соц-ий.
Основа неокласичного напрямку - принцип нев-тручання держави в ек-ку. Прихильники цього на-прямку вважають, що вільна ринкова ек-ка («дос-коналий» ринок) без будь-якого зовнішнього втручання досягає ефективної алокації ресурсів. Можливість вільного вступу в обмінні відносини забезпечує досягнення на ринку стану рівноваги, тобто такої ситуації, коли за існуючих у кожний конкретний момент цін величина попиту на кож-ний із створюваних в ек-ці товарів = величині йо-го пропозиції. Ця рівновага хар-ся тим, що жоден з агентів уже не може виграти в рез-ті нових об-мінних операцій (на конкурентному ринку в пов-ній мірі реалізується потенціал відносин вільного обміну і кінцева ринкова рівновага є ефективною) Втручання ж держави у відносини, що формують-ся на засаді вільної ринкової взаємодії ек-них су-б'єктів, може спричинити порушення рівноваги, зниження ек-ної ефективності. Тому неокласики виступають за свободу приватного під-тва, рин-кових сил. Об'єктом досл-ня - ринок, ринкова ек-ка (її статична модель, яка розглядається на рівні взаємодії окремих спож-чів та фірм. У нео-класичній моделі передбачається, що індивіди поводять себе раціонально і прагнуть максимі-зації власного добробуту, а метою фірм є мак-симізація прибутку, причому і фірми, і індивіди можуть без будь-яких перешкод вступати 1-н з 1-м у різні ек-ні відносини. Фундаментальною ос-новою неокласичного напрямку є теорія гранич-ної кор-сті та граничної прод-сті, їхніми авторами створено солідний математичний інструментарій, який з успіхом використовується для к-ного ана-лізу ек-них явищ. У цей же час зароджується інституціоналізм, прихильники якого в основу досл-ня беруть позаек-ні фактори.
7.Меркантилізм: його суть, основні риси та еволюція.
1-им проявом ек-них ідей буржуазного сус-ва став меркантилізм. У Зах. Європі він зародився вже у XV ст., але великого поширення набув у XVII ст. Головна передумова появи меркантиліз-му - розклад феодалізму та зародження кап-зму.
Прискорило розв-к кап-ого В виникнення світово-го ринку. (зі здійсненням великих географічних відкриттів XV — XVI ст). Після відкриття Америки й морського шляху навколо Африки почалося не-бувале пожвавлення зовнішньої торгівлі країн Зах. Європи. Меркантилізм відображав інтереси торгової буржуазії.
У центрі уваги меркантилістів опиняється «поро-дження» грошей грошима. Предмет досл-ня – сфера обігу. Навіть сам термін «меркантилізм», що виник у XVII ст., походить від італійського слова купець. Метод досл-ня — збирання й опи-сування реальних фактів та часткова їх класифі-кація, тобто вони прямують від конкретного до абстрактного.
Ідеологію меркантилізму розкривають такі го-ловні положення:1). багатством є лише те, що може бути реалізованим і справді реалізується у грошах, тобто багатство — це не що інше, як на-громадження грошей; 2). В створює потрібні пе-редумови для утворення багатства, а тому пот-ребує постійного заохочення й розвитку; 3). Без-посереднім джерелом багатства є сфера обігу, тобто сфера, де продукти перетворюються на гроші; 4). сфера обігу є водночас і джерелом при-бутку, що утворюється завдяки продажу товарів за більш високою ціною, ніж ціна купівлі; 5). не будь-який обіг товарів і грошей є джерелом бага-тства - джерелом багатства є лише зовнішня тор-гівля; 6). баланс зовнішньої торгівлі має бути ак-тивним, тобто треба менше купувати в іноземців і більше їм продавати (проте щодо розуміння ак-тивного балансу погляди ранніх та пізніх меркан-тилістів дуже різнилися).
Конкретна меркантилістська політика і теорія пройшли 2 етапи у своєму розв-ку. Це ранній ме-ркантилізм, (монетарна система), і розвинутий меркантилізм (мануфактурний).
Ранній виник іще до епохи великих географічних відкриттів. Представники - Вільям Стаффорд в Англії та Гаспар Скаруффі в Італії. Ранній мерка-нтилізм грунтувався на теорії грошового балансу, яка мала 2 зав-ня: по-1-е, залучити в країну яко-мога більше грошей з-за кордону; по-2-е — збе-регти гроші в самій цій країні. Відтак поставала вимога якнайменшого витрачання і якнайбільшо-го нагромадження грошей у країні з одночасною забороною їх вивезення.
Мануфактурний досяг свого розквіту у XVII ст. Представниками - Томас Мен у Англії, Антуан Монкретьєн у Франції, Антоніо Сєрра в Італії. Виникла власне сис-ма меркантилізму, для якої хар-рною є теорія торгового балансу. Пізні мер-кантилісти центр ваги перенесли зі сфери грошо-вого обігу у сферу товарного обігу. Вони ставили своїм зав-ням забезпечення активного торгового сальдо.
Отже, в центрі уваги всіх меркантилістів була проблема збагачення країни. У головному й ран-ні, і пізні меркантилісти єдині — основою основ всієї системи їхніх поглядів було уявлення, що єдиним справжнім багатством країни є гроші. Всі меркантилісти виступають на захист максималь-ного нагромадження грошей. Основна відмінність полягала у різних поглядах на суть активного балансу.
25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49
50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 Наверх ↑