9.5. Методи калькулювання собівартості продукції.

Калькуляція – це обчислення собівартості одиниці продукції (товарів, послуг) або виконаної роботи за встановленою номенклатурою затрат (галузева) з урахуванням місця їх виникнення і призначення.

Основними методами калькулювання собівартості продукції є :

Попередільний метод. Переділ – це визначена сукупність технологічних операцій, внаслідок виконання яких одержують продукт праці, готовий для цієї сукупності (напівфабрикат, напівпродукт). При цьому методі витрати облічуються в розрізі технологічних переділів, видів продукції або напівфабрикатів. Цей метод обліку затрат застосовують на тих промислових підприємствах, де продукція виготовляється при послідовній переробці висхідної сировини за окремими стадіями (переділами, фазами) технологічного процесу.

Попередільний метод має два варіанти: одно - та багатопередільний.

Однопередільний метод. При застосуванні цього методу технологічний процес не поділяється, а від першої операції до останньої становить єдине ціле, наприклад, хлібопечення тощо.

Багатопередільний метод. Його застосовують, коли технологічний процес поділяють на декілька технологічних фаз (стадій, переділів) і наприкінці кожного переділу одержують напівфабрикат, який визначають за кількістю і вартістю, тобто калькулюють собівартість напівфабрикатів. Готовий продукт одержують наприкінці останнього переділу.

Попередільний метод обліку витрат має у різних галузях свої особливості. Вони пов'язані з особливостями технології, організації виробництва та незавершеного виробництва. Наприклад, на підприємствах чорної металургії повний технологічний цикл складається з таких виробництв: доменне, сталеве, прокатне. Перші два переділи виготовляють напівфабрикати – чавун, сталь, які переробляють на наступному переділі, і лише третій переділ (прокатний) випускає готову продукцію.

В усіх випадках синтетичний облік ведуть на № 23 “Виробництво”. Аналітичний облік обмежують переділами та фазами. В дебеті рахунку № 20 відображують прямі витрати. Усі непрямі витрати облічують на рахунках в цілому по підприємству, а потім розподіляють пропорційно параметрам, які найбільш відповідають тій чи іншій галузі. Після зведення витрат розпочинають калькулювання собівартості продукції. Для цього визначають незавершене виробництво по кожному переділу або фазі технологічного процесу, оцінюють його за відповідальністю галузевим рекомендаціям та згідно діючому законодавству про оцінку ресурсів.

Позамовний метод обліку витрат на виробництво застосовують в основному в індивідуальних та дрібносерійних виробництвах. Об'єктами обліку при цьому методі є окреме замовлення. До таких виробництв належать: судо-, турбо-, авіабудівні та інші виробництва.

Кожному замовленню присвоюють окремий номер, який вказують в усіх документах про витрати на це замовлення.

Фактичну собівартість окремих замовлень (виробів, робіт, послуг) визначають або після передачі на склад, або перед здачею замовникові безпосередньо.

Нормативний метод обліку витрат на виробництво застосовують для щоденного виявлення відхилень від діючих норм на виробництво з метою запобігання надмірних витрат коштів підприємства.

Сутність нормативного методу зводиться до того, що витрати на виробництво облічуються з поділом їх на три елементи обліку:

Витрати в межах норми (плану, кошторису, квоти тощо);

Зменшення (економія) або збільшення (перевитрати) витрат порівняно з нормою (квотою, кошторисом тощо) внаслідок зміни норми під впливом технічного прогресу;

Відхилення витрат порівняно з нормою (квотою, кошторисом, планом тощо) до зменшення (економія) або збільшення (перевитрати).

Важливим елементом нормативного методу обліку витрат на виробництво є складання нормативної калькуляції. Нормативна калькуляція складається на основі діючих на початок року норм витрат на конкретний вид продукції у розрізі елементів собівартості (статей витрат).

Калькулювання – це спосіб визначення собівартості продукції, робіт, послуг. Воно має суттєве значення в діяльності підприємства і застосовується там, де безпосередньо відбуваються процеси виробництва. Виготовлення будь-якого виду продукції, надання будь-якого виду послуг чи виконання робіт не можна розпочинати доти, доки попередньо не буде визначено, яких витрат це потребуватиме.