7.4. Оцінка запасів
У бухгалтерському обліку оцінка запасів можлива за різною вартістю.
Придбані або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.
Первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат: суми, що сплачується за інформаційні, посередницькі послуги у зв’язку з пошуком і придбанням запасів; суми ввізного мита; суми непрямих податків у зв’язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству; витрати на заготівлю, вантажно-розвантажувальні роботи, транспортування запасів до місця їх використання.
Купівельними цінами можуть бути: прейскурантні або договірні, прейскурантні зі скидкою або націнкою. До купівельних цін можна віднести й фактурні ціни, тобто вартість матеріальних цінностей, що випливає з рахунка-фактури постачальника. Фактурні ціни визначаються за прейскурантом або договором із включенням різних націнок, скидок, вартості допоміжних послуг, транспортних витрат.
Те підприємство, що використовує оцінку запасів за купівельними цінами, відображає їх на відповідних рахунках бухгалтерського обліку за фактурними цінами, а всі інші витрати, що виникають додатково, відносяться до накладних витрат того періоду, в якому вони виникли.
Облікові ціни визначаються або як середня зважена величина фактичної заготівельної собівартості за тривалий минулий період, або як планово-заготівельна собівартість, що визначається на основі прейскурантних цін і запланованого розміру транспортно-заготівельних витрат. Облікові ціни на рівні прейскурантних або договірних цін використовуються в системі внутрішнього господарського розрахунку для стабільної оцінки матеріальних затрат.
За міжнародними стандартами бухгалтерського обліку використовуються такі методи оцінки:
1) первісна вартість являє собою грошовий вираз ціни придбання конкретного предмета;
2) відновлена вартість являє собою суму коштів, яку потрібно було б виплачувати на даний момент за необхідності заміни предмета іншим таким самим;
3) чиста вартість реалізації – це ціна продажу за вирахуванням торговельних витрат у розумних межах прибутку;
4) приведена вартість – дисконтова на величина майбутніх надходжень коштів, яку може принести реалізація даного предмета у процесі звичайної комерційної операції.
У міжнародній практиці користуються такими методами оцінки матеріальних цінностей:
- метод Fifo – це метод, за яким матеріальні цінності оцінюються за ціною придбання, якщо вона менша від ціни продажу. Різниця відображає можливий прибуток. Ціна придбання визначається як середня зважена величина з усіх партій закуплених матеріальних цінностей або вартістю першої придбаної одиниці товару;
- метод Lifo – це метод оцінки за відновленою вартістю, тобто коли матеріальні цінності оцінюються за ціною реалізації, якщо вона менша від ціни придбання. Різниця відображає прихований збиток підприємства. При цьому ціна придбання визначається як середня зважена або як вартість останньої одиниці придбаного товару.
Приклад: розрахувати вартість використаної сировини різними методами.
Рух сировини за період з 01.01. По 31.12. 2003 року
Рух сировини |
Одиниця |
Кількість |
Ціна, грн. |
Сума, грн. |
Залишок на 1.06. Надійшло в І декаді Надійшло в ІІ декаді Надійшло в ІІІ декаді |
Тонни “ “ “ |
24 50 30 60 |
20 20 18 16 |
480 1000 540 960 |
Надійшло з залишком Витрати на виробництво Оцінка за Fifo Оцінка за Lifo Залишок в одиниці за Fifo Залишок в одиниці за Lifo |
“ Тонни “ “ “ |
164 120 120 44 44 |
18,17 18,97 17,50 16 20 |
2980 2276 2100 704 880 |
Розрахунок вартості використаного матеріалу за методом Fifo:
((24 +50)*20)+(30*18)+(120-(24+50+30))*16=2276 грн.
Ціна: 2276 : 120 = 18,97 грн.
Залишок матеріалу на 1.09 оцінюється: 2980 – 2276 = 704 грн.
Розрахунок вартості використаного матеріалу за методом Lifo:
((60*16)+(30*18)+((120-60-30))*20=2100 грн.
Ціна: 2100 :120 = 17,5 грн.
Залишок матеріалу на 1.09 оцінюється: 2980 – 2100 = 880 грн.
25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49
50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 Наверх ↑