9.4. Облік витрат собівартості продукції.

Для визначення виробничої собівартості випущеної з виробництва продукції (ВСП) слід користуватися формулою

ВСП = нвп + ввп – ЗВ – ПП – СП ± БП – нвк, грн.

Нвп – незавершене виробництво на початок періоду;

Ввп – виробничі витрати періоду;

ЗВ – зворотні відходи і витрати;

ПП – побічна продукція ;

СП – супутна продукція;

БП – брак продукції (технічний і з вини працівників);

Нвк – незавершене виробництво на кінець періоду.

         ОПЕРАЦІЯ 1.

Оприбуткована за плановою собівартістю виготовлена за звітний період:

Продукція «В» 400 шт. По 175 грн. На 70000 грн.

Продукція «Д» 100 шт. По 340 грн. На 34000 грн.

 Усього 104000 грн.

Указану операцію слід записати на дебет рахунка 26 «Готова продукція» і кредит рахунка 23 «Виробництво». У такій оцінці оприбутковану продукцію відображують у поточному обліку протягом місяця як на синтетичних так і на аналітичних рахунках.

Після завершення звітного періоду, коли на рахунках відображено всі витрати на виробництво (прямі, непрямі), а також повністю оприбутковано вироблену готову продукцію, приступають до визначення її фактичної собівартості. Для цього складають калькуляцію за кожним видом продукції.

Джерелом даних для складання калькуляції є аналітичні рахунки з обліку витрат і випуску кожного виду продукції.

Важливою передумовою виконання калькуляційних розрахунків є розмежування поточних виробничих витрат між випуском продукції та незавершеним виробництвом. Для визначення незавершеного виробництва та його оцінки керуються галузевими положеннями, виходячи з конкретних умов виробництва на даному підприємстві, специфіки його технології та організації. Найпростішим і найпоширенішим є інвентарний метод, коли для кожного об’єкта, що перебуває в незавершеному виробництві, встановлюють процент готовності, а оцінюють об'єкт, виходячи з планової собівартості та її структури. Наприклад, на кінець місяця в незавершеному виробництві залишився виріб “А”, його готовність (встановлює комісія за участю технолога) 70%, а планова собівартість виготовлення 300 грн. Відтак вартість незавершеного виробництва виробу “А” становить Якщо в плановій собівартості виробу “А” заробітна плата становить 20%, то в незавершеному виробництві її сума становитиме  У такому самому порядку визначається вартість незавершеного виробництва за всіма видами (статтями) витрат. Після цього визначають витрати на випуск готової продукції або її фактичну собівартість. Для цього до вартості незавершеного виробництва на початок місяця додають поточні витрати за місяць (дебетовий оборот за рахунком 23) і віднімають вартість незавершеного виробництва на кінець місяця. Виходячи з нашого прикладу, за даними наведеного синтетичного рахунка 23 “Виробництво”, фактична собівартість усього випуску продукції становитиме 26560+101660-25220=103000 грн.

Порівнявши визначену фактичну собівартість (103000) випуску продукції з її плановою собівартістю знаходимо відхилення: 103000–104000= = - 1000. Отже, щоб відобразити випуск продукції за фактичною собівартістю, необхідно планову його оцінку зменшити на 1000 грн., тобто записати від'ємне число. У бухгалтерському обліку такий запис (від'ємного числа) робиться червоним кольором.

ОПЕРАЦІЯ 2.

Відображення суми відхилення фактичної собівартості від планової щодо випущеної і оприбуткованої продукції на дебеті рахунка 26 “Готова продукція” і кредиті рахунка 23 “Виробництво” – 1000.

Унаслідок цієї операції одержана продукція і витрати на її випуск будуть відображені за фактичною собівартістю.

На підставі даних аналітичних рахунків до рахунка 23 “Виробництво” розраховують (калькулюють) фактичну собівартість кожного виду продукції (табл.3,4). Для цього за кожною статтею визначають витрати на весь випуск продукції та на одиницю її і розраховують відхилення щодо виробництва продукції “В” становитиме – 2000 (-5·400) грн., а щодо виробництва продукції “Д” – 1000 [(350-340)·100] грн.

КАЛЬКУЛЯЦІЯ ФАКТИЧНОЇ СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ “В”

Статті калькуляції	Фактичні витрати на всі вироби 400 шт. (весь випуск), грн.	Витрати на одиницю продукції, грн.
		За Планом	За звітом	Відхилення
				Економія	Перевит- Рати
Сировина і матеріали Оплата праці Відрахування на соціальні заходи Електроенергія на технологічні цілі Інші витрати Загальновиробничі витрати	28650 14180 7090 9190 90 8800	82,00 38,00 10,00 20,80 0,20 15,00	71,62 35,45 17,72 22,98 0,23 22,00	- - - 2,18 0,03 7,00	10,38 2,55 1,28 - - -
Усього виробнича собівартість, грн.	68000	175,00	170,00	9,21	14,21

 

АЛЬКУЛЯЦІЯ ФАКТИЧНОЇ СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ “Д”

Статті калькуляції	Фактичні витрати на всі вироби 400 шт. (весь випуск), грн.	Витрати на одиницю продукції, грн.
		За Планом	За звітом	Відхилення
				Економія	Перевит- Рати
Сировина і матеріали Оплата праці Відрахування на соціальні заходи Електроенергія на технологічні цілі Інші витрати Загальновиробничі витрати	16466 6200 3100 4674 10 4550	149,90 60,00 30,00 50,00 0,10 50,00	164,66 62,00 31,5 46,74 0,10 45,50	- - - 3,26 - 4,50	14,76 2,00 1,00 - - 4,50
Усього виробнича собівартість, грн..	35000	340,00	350,00	7,76	17,76

 

Саме калькуляцією, розрахунком фактичної собівартості завершується облік процесу виробництва. Це дає можливість не лише оприбутковувати виготовлену продукцію за фактичною собівартістю, а й створює важливу передумову для визначення фактичних фінансових результатів роботи підприємства.

Реалізація продукції, робіт і послуг є важливим і завершальним етапом кругообігу засобів підприємства. Тут натуральна їхня форма набирає характеру грошової.

Значення і роль процесу реалізації суттєво зростають за умов ринкової економіки. Саме завоювання ринків, можливості реалізації продукції визначають відповідні обсяги її виробництва. Виробляють лише ту продукцію і в таких розмірах, в яких її можна реалізувати.

Основними завданнями обліку процесу реалізації є забезпечення інформації про обсяг реалізованої продукції в розрізі її окремих видів та виявлення фінансових результатів як щодо підприємства в цілому, так і щодо окремих видів продукції, а також забезпечення контролю за формуванням повної собівартості проданої продукції та рівнем реалізаційних цін.

Процес реалізації завжди передбачає, з одного боку, передачу відповідної продукції від виробника покупцеві, а з другого – проведення розрахунків згідно з договірною ціною цієї продукції. Отже, кожен вид продукції, що реалізується, матиме дві оцінки: одну для самого виробника – виробничу собівартість, іншу – для покупця (ціну реалізації). Облік процесу реалізації відображується на рахунках класу 7 і 9. На дебеті рахунків класу 9 відображають виробничу собівартість реалізованої продукції, а на кредиті рахунків класу 7 – її реалізаційну вартість, суму виручки. При цьому на дебеті цих рахунків (класу 7) відображають податки, що підлягають оплаті, та вирахування доходів, як-от: знижки, надані покупцеві, повернення ним уже оплачених товарів і т.п. Порівнювання цих двох оцінок продукції уможливлює визначення фінансових результатів її реалізації.

Готова продукція на промислових підприємствах щоденно, чи з певною періодичністю протягом місяця, надходить з виробництва. У цей же період її відпускають (реалізують) відповідним покупцям за встановленою конкретною ціною.

Оскільки готова продукція в поточному обліку відображається за плановою собівартістю, то на кінець місяця виникає необхідність розрахувати та списати відхилення фактичної собівартості від планової щодо реалізованої частини продукції.

Наприклад, за операцією 3 підприємство відпустило за плановою оцінкою покупцям продукцію:

“В” 300 шт. По 175 грн., тобто всього на 52500 грн.

“Д” 70 шт. По 340 грн., тобто всього на 23800 грн.

 Разом 76300 грн.

Указану операцію слід записати на дебет рахунка 90 “Собівартість реалізованої продукції” і кредит рахунка 26 “Готова продукція” – 76300. Якщо виходити з того, що на початок місяця на даному підприємстві залишок готової продукції становив за плановою собівартістю продукції “В” 30000 грн., продукції “Д” 16000 грн., а відхилення фактичної собівартості від планової становило щодо продукції “В” – 1000 грн. Економії а щодо продукції “Д” – 2000 грн. Перевитрат, то з урахуванням операцій 1 і 2 (оприбуткування продукції і визначення відхилень)забезпечуються необхідні дані для розрахунку відхилень на реалізовану частину продукції (табл.4)

РОЗРАХУНОК ФАКТИЧНОЇ СОБІВАРТОСТІ ВІД

ПЛАНОВОЇ ЩОДО РЕАЛІЗОВАНОЇ ПРОДУКЦІЇ

Показник	Продукція “В”			Продукція “Д”
	Планова оцінка, грн.	Відхилення, грн.	Фактичнасобівартість грн.	Планова оцінка, грн.	Відхилення, грн.	Фактичнсобівартість грн.
Залишок на початок місяця Надійшло за місяць	30000 70000	1000 2000	29000 68000	16000 34000	2000 1000	18000 35000
Усього Середній % (відношення суми відхилень до планової оцінки продукції) Реалізовано (операція 3) Залишок на кінець місяця	100000        3000    97000     52500           1575 50925  47500 1425 46075			50000 3000 53000     23800 1428 25228  26200 1572 27772

Як видно з наведеного розрахунку, щодо продукції “В” була економія, а щодо продукції ”Д” – перевитрати. Відтак планову оцінку собівартості раніше списаної реалізованої продукції слід збільшити на суму перевитрат [продукція “Д” (23800x6):100)-1428грн.] І зменшити [продукція “В” (52500x3):100] на суму економії – 1575 грн. Як уже зазначалось, сума економії відображається червоним кольором.

147

Операція 4. На підставі розрахунку списують суму відхилень фактичної собівартості від планової щодо реалізованої продукції. На синтетичних рахунках такі відхилення відображаються к різниця між сумою економії і

Перевитрат. У нашому прикладі вона становить -      (1575-1428).

147

Цю суму треба записати на дебет рахунка 90 “Собівартість організації” і кредит рахунка 26 “Готова продукція”. В аналітичному обліку економія і перевитрати відображаються в повному обсязі окремо за кожним видом продукції.