5. Особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх.

 

За кримінальним правом України суб'єктом кримінальної відповідальності є фізична, осудна особа, яка досягла віку 16 років (загальний вік), а за окремі тяжкі і особливо тяжкі злочини, такі, наприклад, як умисне вбивство, крадіжка, грабіж, розбій, вимагання, бандитизм, хуліганство та інші злочини, які зазначенні у ст. 22 КК, кримінальна відповідальність настає з 14 років (знижений вік відповідальності).

Неповнолітнім вважається особа, яка на час вчинення злочину не досягла 18 років.

Закон передбачає, що вчинення злочину неповнолітнім є обставиною, що пом'якшує покарання.

Поряд із загальними положеннями, що регулюють питання кримінальної відповідальності осіб, які вчинили злочини, кримінальний закон визначає певні особливості кримінальної відповідальності і покарання неповнолітніх. Ці особливості передбачені у розділі XV КК.

Кримінальним кодексом передбачено ряд видів звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності та покарання:

 Звільнення від кримінальної відповідальності та покарання із застосовуванням примусових заходів виховного характеру.

 Звільнення від кримінальної відповідальності та відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності.

 Звільнення від відбування покарання з випробуванням.

 Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.

Закон передбачає вичерпний перелік примусових заходів виховного характеру:

1) застереження;

2) обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки потерпілого;

3) передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічного або трудового колективу за його згодою, а також окремих громадян на їх прохання;

4) покладання на неповнолітнього, який досяг п'ятнадцятирічного віку і має майно, кошти або заробіток, обов'язку відшкодувати заподіяні майнові збитки;

5) направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків до його виправлення, але на строк не більше 3-х років (такими установами відповідно до Закону України від 24 січня 1995р "Про органи і служби у справах неповнолітніх" є загальноосвітні школи соціальної реабілітації, в які направляються особи від 11 до 14 років і в професійні училища соціальної реабілітації, для осіб від 14 до 18 років).

До неповнолітніх може бути застосовано кілька заходів виховного характеру. Суд може також визнати за необхідне призначити неповнолітньому вихователя в порядку, передбаченому законом.

Звільнення від кримінальної відповідальності із застосуванням цих заходів впливу не є кримінальним покаранням.

Неповнолітній, якій вчинив злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути звільнений судом від покарання, якщо буде визнано, що внаслідок щирого розкаяння та подальшої бездоганної поведінки він на момент постановлення вироку не потребує застосування покарання.

У цьому разі суд постановляє обвинувальний вирок без призначення покарання і особа вважається такою, що не має судимості. Одночасно суд призначає певні примусові заходи виховного характеру.

Неповнолітній звільняється від кримінальної відповідальності якщо з дня вчинення ним злочину і до набрання вироком законної сили минули такі строки:

 2-роки - за вчинення злочину невеликої тяжкості;

 5 років - за вчинення злочину середньої тяжкості;

 7 років - за вчинення тяжкого злочину;

 10 років - за вчинення особливо тяжкого злочину.

Особа звільняється також від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано у ті ж самі строки.

Якщо ж особа, що вчинила злочин, ухилилася від слідства і суду, вчинила новий злочин або ухилилась від відбування покарання, перебіг цих строків зупиняється або переривається і починається з дня вчинення нового злочину або з дня з'явлення засудженого для відбування покарання.

Звільнення від відбування покарання застосовується до неповнолітнього лише у разі засудження його до позбавлення волі.

Іспитовий строк встановлюється від 1 до 2-х років. Суд може покласти на окрему особу за її згодою або на її прохання обов'язок щодо нагляду за засудженим та проведення з ним виховної роботи.

Якщо засуджений не став на шлях виправлення, був притягнутий за систематичні правопорушення до адміністративної відповідальності, суд направляє його для відбуття призначеного покарання, а у разі вчинення нового злочину протягом іспитового строку суд призначає йому покарання за сукупністю вироків.

До неповнолітніх, як відбувають покарання у вигляді позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Воно може бути застосовано за умови, якщо засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці і навчання довів своє виправлення.

Застосовується воно після фактичного відбуття певного строку позбавлення волі - не менше третини; не менше половини; не менше двох третин, - залежно від характеру і ступеня тяжкості вчиненого злочину. У разі вчинення після умовно-дострокового звільнення протягом невідбутої частини покарання нового злочину суд призначає покарання за сукупністю вироків (до невідбутої частини покарання за попереднім вироком приєднується покарання за новим вироком).

До неповнолітніх судом можуть бути застосовані такі основні види покарань:

 штраф;

 громадські роботи;

 виправні роботи;

 позбавлення волі на певний строк.

Штраф застосовується лише до неповнолітніх, які мають самостійний доход, власні кошти або майно. Розмір штрафу встановлюється в межах до 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян залежно від тяжкості вчиненого злочину і його майнового стану.

Громадські та виправні роботи.

Ці види покарань можуть бути призначені неповнолітнім від 16 до 18 років. Громадські роботи призначаються строком від 30 до 120 годин з використанням їх у вільний від навчання чи роботи час, але не більш 2 годин на день. Виправні роботи можуть бути призначені за місцем роботи на строк від 2-х місяців до 1 року з вирахуванням в доход держави від 5% до 10% заробітку.

Арешт полягає у триманні неповнолітнього, який на момент постановляння вироку досяг 16 років, в умовах ізоляції в спеціальних пристосованих установах на строк від 15 до 45 діб.

Позбавлення волі на певний строк.

Покарання у вигляді позбавлення волі особам, які не досягли до вчинення злочину 18 років, не може бути призначене на строк більше 10 років, а у випадку вчинення особливо тяжкого злочину, поєднаного з умисним позбавленням життя людини - не може бути призначене на строк більше 15 років.

Позбавлення волі не може бути призначене неповнолітньому, якщо він вперше вчинив злочин невеликої тяжкості.

До неповнолітніх можуть бути застосовані додаткові покарання у вигляді штрафу чи позбавлення права обіймати певні посади або займатись певною діяльністю.