7. Договір комісії.

Договір комісії опосередковує відносини, як правило, по наданню торговельних послуг шляхом вчинення угод однією особою для другої (торгове посередництво). Договір комісії має широку сферу застосування у внутрішньому, а також і у зовнішньому оборотах. Він укладається комісійними магазинами з громадянами на продаж у порядку роздрібної торгівлі товарів широкого вжитку, антикваріату. Організації споживчої кооперації укладають договори комісії з виробниками щодо продажу лишків сільськогосподарської продукції. Договори на комісійних засадах укладаються також з підприємствами, товарними біржами для реалізації матеріалів, устаткування тощо. Шляхом договору комісії виробничі кооперативи та громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю, реалізують товари, що виготовляються ними, через комісійні магазини державної торгівлі, споживчої кооперації. Комісійна форма відносин використовується і в зовнішньоторговому обороті, коли зовнішньоторговельні об'єднання виконують комісійні доручення організацій на закупівлю імпортних товарів за кордоном.

За договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за винагороду вчинити одну або кілька угод від свого імені за рахунок комітента (частина перша ст.395 ЦК України). Договір комісії є консесуальним, двостороннім (взаємним) і сплатним. Сторони в договорі називаються комітентом і комісіонером. Комітент — це особа, яка дає комісійне доручення, а комісіонер — особа, яка приймає комісійне доручення. Комітентом можуть бути як громадяни, так і юридичні особи. Комісіонерами, як правило, виступають відповідні організації в межах своєї спеціальної правоздатності, наприклад: державні та кооперативні комісійні магазини, зовнішньоторговельні організації тощо. Комісіонер, виконуючи доручення комітента, укладає угоди з особами, які називаються третіми особами. Спорідненість договору доручення та договору комісії полягає у тому, що в договорі доручення є третя особа, а також на підставі цих договорів одна сторона (повірений чи комісіонер) укладає угоди в інтересах другої особи (довірителя або комітента). Проте між ними існують суттєві відмінності. Якщо за договором комісії комісіонер укладає угоди від свого імені, то за договором доручення повірений виступає від імені довірителя. Правовим наслідком даної відмінності є те, що внаслідок угод, укладених повіреним з третіми особами, права та обов'язки набуває безпосередньо довіритель, тоді як за договором комісії угоди, укладені комісіонером з третіми особами, для комітента будь-яких прав і обов'язків не породжують, бо це права та обов'язки самого комісіонера (ст.397 ЦК України). Зобов'язання, що виникають між комісіонером і третіми особами — автономні зобов'язання, хоча, в основному, їх зміст визначається змістом комісійного доручення (наприклад, щодо предмету, ціни тощо). Договір комісії завжди оплатний, а договір доручення може бути сплатним і безоплатним. Хоча договір комісії між громадянами може бути безоплатним, однак, не тому, що це передбачається законом, а тому що на це є воля сторін.

В статті 395 ЦК України визначено, що предметом комісійного доручення є угода чи угоди, що комісіонер укладає з третіми особами за рахунок комітента. Чинний Цивільний кодекс України не дає переліку угод, які можуть бути предметом договору комісії. Тому такими угодами можуть бути будь-які угоди, що відповідають вимогам цивільного законодавства. На практиці предметом договору комісії найчастіше бувають угоди купівлі-продажу речей.

Договір комісії незалежно від складу його учас¬ників і від суми укладається в письмовій формі (ст.396 ЦК України). Згідно з цим мається на увазі проста письмова форма. Недодержання даного правила тягне за собою наслідки, передбачені статтею 46 ЦК України. Залежно від виду договору комісії, комісійні доручення можуть оформлятися різними документами, наприклад, квитанцією, накладною, замовленням, нарядом тощо.

Сторони договору комісії пов'язані взаємними правами та обов'язками. Обов'язки однієї сторони водночас є й правами другої сторони. Комісіонер зобов'язаний виконати взяте на себе доручення відповідно до вказівок комітента і на умовах, найбільш вигідних для комітента (ст.399 ЦК України). Комісіонер має право відступити від вказівок комітента у тих випадках, що і повірений за договором доручення (ст.388 ЦК України). Якщо комісіонер укладе угоду на умовах вигідніших, ніж ті, що були зазначені комітентом, то вся вигода надходить комітентові, якщо в договорі не передбачено інше. Нерідко відступи від вказівок комітента стосуються ціни, за якою комісіонер має продати чи купити майно. Комісіонер, який продав майно за нижчою ціною, зобов'язаний відшкодувати комітентові різницю, якщо він не доведе, що не було можливості продати майно за призначеною ціною і продаж за нижчою ціною запобіг ще більшим збиткам. Інакше вирішується питання, коли комісіонер купить майно за ціною вищою, ніж призначена йому комітентом. Комітент, який не бажає прийняти таку покупку, зобов'язаний заявити про це комісіонерові без зволікань, одержавши повідомлення про укладення угоди з третьою особою. У противному разі купівля визнається прийнятою комітентом. Комісіонер, який купив майно за ціною вищою, ніж була обумовлена комітентом, може прийняти різницю в ціні на свій рахунок. Внаслідок цього комітент не несе збитків від підвищення ціни і тому не вправі відмовитися від укладеної для нього угоди (ст.400 ЦК України). Комісіонер повинен виконати всі обов'язки і здійснити всі права, що випливають з угоди, укладеної ним з третьою особою (частина перша ст.402 ЦК України). Проте може статись так, що укладена комісіонером угода не виконується самою третьою особою. Частина друга статті 402 ЦК України передбачає, що комісіонер не відповідає перед комітентом за виконання угоди третьою особою. Перед комітентом комісіонер відповідає лише за дійсність угоди, але не за її виконання третьою особою. Тільки в окремих випадках, коли комісіонер приймає на себе поруку за виконання зобов'язань третьою особою, він буде нести відповідальність перед комітентом. Ця порука називається делькредере (частина друга ст.402 ЦК України) і застосовується, як правило, в операціях зовнішньої торгівлі, коли, наприклад, експортно-імпортна організація на зовнішньоторговельному ринку залучає як комісіонера іноземну фірму чи особисто діє як комісіонер.

У випадку порушення третьою особою угоди, укладеної з нею комісіонером, останній зобов'язаний без зволікання повідомити про це комітента, зібрати і забезпечити необхідні докази, а комітент, який отримав таке повідомлення, вправі вимагати передачі йому вимог, що має комісіонер до цієї особи. Проте для третьої особи контрагентом залишається комісіонер, а комітент виступає лише як особа, якій комісіонер передав свої права (уступка вимоги).

Після виконання доручення комісіонер повинен передати комітенту все одержане по виконаному дорученню, а також за вимогою комітента передати йому всі права щодо третьої особи, що випливають з угоди, укладеної комісіонером з цією третьою особою. Окрім того, комісіонер зобов'язаний представити комітентові звіт про виконання доручення (ст.404 ЦК України). Якщо у комітента існують заперечення проти поданого звіту, він зобов'язаний повідомити про них комісіонеру протягом трьох місяців, з дня одержання звіту. В противному разі звіт вважається прийнятим при відсутності іншої угоди між комісіонером і комітентом.

Майно, що надійшло до комісіонера від комітента або набуте комісіонером за рахунок комітента, є власністю останнього (ст.398 ЦК України). Внаслідок цього ризик випадкової загибелі чи зіпсування даного майна несе комітент як його власник (ст.130 ЦК України). На комісіонера покладається обов'язок забезпечувати охоронність майна комітента і вживати заходів щодо охорони його прав (ст.403 ЦК України). За втрату або пошкодження майна комітента комісіонер несе відповідальність, зобов'язаний відшкодувати заподіяні збитки, якщо не доведе, що втрата або пошкодження майна сталися не з його вини.

За умовами договору або в силу закону на комісіонера може бути покладений обов'язок застрахувати майно комітента. Якщо комісіонер цього не зробить, а незастраховане майно загине чи зіпсується внаслідок випадкових обставин, то він зобов'язаний відшкодувати заподіяні комітентові збитки в межах тієї суми, що органи страхування мали виплатити, якщо б майно було застраховане.

Комітент, згідно з статтею 405 ЦК України, зобов'язаний прийняти від комісіонера все виконане за дорученням (гроші, речі), оглянути майно, придбане для нього комісіонером, і про виявлені недоліки сповістити комісіонеру без зволікання, звільнити комісіонера від зобов'язань, взятих ним на себе по виконанню доручення перед третьою особою (наприклад, взяти на себе борг, що виник у комісіонера за кредитними угодами, тощо).

Комісійний договір — сплатний, у зв'язку з цим одним із обов'язків комітента є виплата винагороди за послуги комісіонера (ст.406 ЦК України). Якщо комісіонер прийняв на себе поруку за виконання угоди третьою особою (делькредере), то за цю поруку комісіонер одержує від комітента окрему винагороду. Розмір комісійної винагороди, а також винагороди за делькредере визначається погодженням сторін, якщо інше не встановлено законом. Комітент зобов'язаний компенсувати витрати комісіонера, пов'язані з транспортуванням, упаковкою речей, проведенням вантажних робіт тощо. Комісіонер не має права на відшкодування витрат по зберіганню майна комітента, що знаходиться у нього, якщо у законі або договорі не передбачено інше. Щоб забезпечити надходження комісіонерові платежів, йому надається право утримати належні йому за договором комісії суми з усіх сум, що надійшли до нього за рахунок комітента (ст.408 ЦК України).

Договір комісії може бути скасований комітентом в односторонньому порядку в будь-який час. У зв'язку з цим він зобов'язаний сплатити комісіонерові комісійну винагороду за укладені ним до скасування доручення угоди, а також відшкодувати йому понесені перед цим витрати. Комісійна винагорода не сплачується, якщо комітент скасує доручення до укладання комісіонером відповідних угод з третіми особами. Комісіонер у такому разі має право лише на відшкодування зроблених ним витрат, а комісійний магазин у тому числі і витрат по зберіганню речі (ст.412 ЦК України).

Скасувавши доручення, комітент повинен протягом місяця з дня одержання відмови розпорядитися майном, що є у комісіонера (частина друга ст.411 ЦК України). Якщо комітент у зазначений строк не розпорядиться майном, яке знаходиться у комісіонера, комісіонер вправі здати це майно на зберігання за рахунок комітента чи з метою покриття своїх вимог до комітента продати його за можливо більш вигідною для комітента ціною.

Комісіонер, на відміну від комітента, не може вільно і безпідставно відмовитись від виконання прийнятого доручення. Він вправі це зробити тільки за наявності однієї з трьох умов: якщо це передбачено договором, коли це викликано неможливістю виконання доручення або порушенням комітентом договору комісії (частина перша ст.410 ЦК України). Якщо комісіонер відмовиться від виконання прийнятого доручення внаслідок порушення договору комісії комітентом, він може одержати як відшкодування понесених витрат, так і комісійну винагороду (частина третя ст.410 ЦК України). За будь-яких обставин комісіонер зобов'язаний письмово повідомити комітента про свою відмову. Договір комісії зберігає свою чинність протягом двох тижнів з дня одержання комітентом такого повідомлення (частина друга ст.410 ЦК України). Комітент, зі своєї сторони, в межах місячного строку з дня одержання відмови, зобов'язаний розпорядитися майном під загрозою його продажу комісіонером або здачі на зберігання третім особам за рахунок комітента. Комісійне доручення припиняється також у разі смерті комітента, визнання його недієздатним, обмежено дієздатним, безвісно відсутнім, а також внаслідок припинення юридичної особи, яка виступає як комітент. Проте комісіонер зобов'язаний продовжувати виконання даного йому доручення до того часу, поки від правонаступників чи представників комітента не надійдуть відповідні вказівки (ст.409 ЦК України).

Комісійна торгівля здійснюється за допомогою кількох видів договорів, які різняться між собою за суб'єктним складом, предметом, формою і порядком укладання чи розірвання договору та за іншими ознаками. Комісійна торгівля поділяється на такі основні види: комісійна торгівля непродовольчими товарами; комісійна торгівля продовольчими товарами; комісійна торгівля продукцією виробничо-технічного призначення тощо. Крім норм ЦК, кожне з названих видів регулюється спеціальними нормативними актами. Наприклад, Правила комісійної торгівлі непродовольчими товарами (1995 р.).