4. Джерела права.

Під джерелами права розуміється правотворча діяльність держави, тобто самі акти правотворчості.

Зовнішня форма права – це є джерела права. До зовнішньої форми (джерела) права відносять: нормативний акт; правовий звичай; суровий чи адміністративний прецедент; нормативний договір.

Правовий звичай – санкціоноване державою звичаєве правило поведінки загального характеру.

Правовий прецедент – рішення компетентного органу держави, якому надається формальна обов’язковість під час розв’язання всіх наступних аналогічних сурових чи адміністративних справ.

Нормативний договір – об’єктивно формально обов’язкові правила поведінки загального характеру (н-д, колективний договір).

Нормативно-правовий акт – рішення компетентних суб’єктів, що виносяться в установленому законом порядку, має загальний характер.

Нормативно-правові акти поділяють на законні і підзаконні нормативно-правові акти.

Закони – нормативно-правові акти, що видаються законодавчими органами, мають вищу юридичну силу і регулюють  найважливіші суспільні відносини в країні.

Дія закону розповсюджується на всю територію України. Закони складають юридичну базу для правотворчої діяльності всіх інших державних органів.

Ці органи видають свої акти на основі і для виконання законів чи в межах прав, які надаються їм законом. Всі акти вище перерахованих органів повинні бути сурово підзаконними, тобто чітко відповідати даному.

По своєму значенню і юридичній  силі закони поділяються на Конституційні і звичайні.

До Конституційних законів відносяться: Конституція України, а також інші закони, які вносять зміни і доповнення до Конституції.

Звичайні закони видаються по окремих найбільш важливих питаннях економічного, соціально-культурного і державного значення.

Під час прийняття закони проходять 4 стадії, які носять назву “законодавчого процесу”. Ці стадії наступні :

а) законодавча ініціатива, тобто внесення законопроекту на розгляд законодавчого органу;

б) обговорення законопроекту; відбувається на засіданнях Верховної Ради України;

в) прийняття законопроекту. Законопроект рахується прийнятим, якщо за нього проголосувала проста більшість депутатів Верховної Ради України;

г) опублікування закону.

Після прийняття закону, не пізніше, ніж через 10 днів він підлягає опублікуванню в друкованих засобах Верховної Ради, якщо інше не зазначено в законі.

Закон вступає в силу через 10 днів після опублікування чи негайно після його опублікування передачі чи з часу вказаному в законі.

Для вдосконалення правового впливу на суспільні відносини державою проводиться робота по впорядкуванню нормативних актів – систематизація законодавства, яка здійснюється в двох формах:

1) кодифікація – така форма систематизації законодавства, при якій багаточисельні, розгалуженні по окремих правових актах норми об’єднуються в єдиний кодифікований акт, при цьому відкидаються застарілі норми і приймаються нові (основи законодавства, кодекси, положення, статути);

2) інформація – така систематизація законодавства, при якій проводиться лише зовнішня обробка діючих законодавчих актів по завчасно обраному колу питань, без зміни їх змісту по суті.