3. Органи, уповноважені розглядати колективний трудовий спір.

Закон виділяє 2 основних органи.

1. Примирну комісію яка може розглянути спори щодо встановлення чи зміни умов праці і щодо укладення чи зміни колективного договору.

2. Трудовий арбітраж – який розглядає трудові спори щодо невиконання колективного договору і вимог законодавства про працю та спори, по яких примирна комісія не змогла вчасно прийняти рішення.

Примирна комісія.

Національна служба  посередництва і примирення затвердила положення про примирну комісію від 4.05.95р  №36.

Примирна комісія – тимчасовий орган, який створюється за ініціативою однієї із сторін представників в однаковій кількості.

Строки створення:

На виробничому рівні – 3 дні

На галузевому і територіальному – 5 днів

На національному – 10 днів.

Основні завдання:

1. Консультації;

2. обмін думками;

3. обговорення і вибір варіанту вирішення колективного трудового спору;

4. в разі необхідності залучає до своєї діяльності незалежного посередника, який сприяє проведенню переговорів.

Строки розгляду:

На виробничому рівні – 5 днів

На галузевому і територіальному – 10 днів.

На національному – 15 днів.

Трудовий арбітраж – орган, який складається із залучених сторонами колективного трудового спору фахівців, експертів і інших осіб і приймає рішення по суті спору.

Строк створення.

3 – дні

Склад: можуть бути представники органів державної влади, народні депутати.

Завдання: вирішення спору по суті:

Строк розгляду: 10 днів з дня створення, може бути продовженим до 20 днів.

Рішення органів, які розглядають колективні трудові спори є обов’язковими для сторін   жодна   з яких не має права ухилятися від участі у примирній процедурі.

5. Національна служба посередництва і примирення  Створена Указом Президента від 17.11.98р. з метою сприяння поліпшенню трудових відносин і запобігання колективним трудовим спорам.

Рішення Національної служби посередництва і примирення мають рекомендаційний характер.

Компетенція Національної служби посередництва і примирення:

- реєстрація висунутих працівниками вимог;

- аналіз вимог, та узагальнення причин колективних трудових спорів, пропозицій по їх усуненню;

- підготовка посередників та арбітрів, що спеціалізуються на вирішенні колективних трудових спорів.

5. Право на страйк та його реалізація.

Визнання страйку незаконним.

Якщо в ході примирних процедур сторони не змогли досягти спільного рішення чи власник не виконує вимог, у найманих працівників відповідно до ст.44 Конституції виникає право на страйк.

Страйк – це тимчасове колективно добровільне припинення працівниками роботи з метою вирішення колективно трудового спору.

Рішення про страйк приймається загальними зборами (конференцією) найманих працівників, якщо за нього проголосувало більшість найманих працівників чи 2/3 делегатів конференції і оформляється протоколом.

Орган чи особа, яка очолює страйк зобов’язані письмово повідомити про його оголошення власника чи уповноваженого ним органу не пізніше як за 7 днів до початку страйку, а на безперервно діючому підприємстві за 15 днів.

Власник попереджає замовників, постачальників і інш. Якщо проводяться збори, мітинги, пікети за межами підприємства, то повідомляється і виконавчий орган місцевої влади чи самоврядування не пізніше як за 3 дні.

Визнання страйку незаконним:

1. Оголошені з вимогами зміни конституційного ладу, адміністративно-територіального устрою, державних  кордонів чи з вимогами, що порушують права людини.

2. Оголошені без дотримання встановленого порядку.

3. Оголошені під час проведення примирних процедур.

 

Заборона проведення страйку:

1. Якщо припинення роботи загрожує життю, здоров’ю людей чи довкіллю.

2. Працівниками органів прокуратури, збройних сил, органів державної влади, безпеки та правопорядку (крім технічного і обслуговуючого персоналу).

3. В умовах надзвичайного стану може бути заборонено проведення страйків строком до 1 місяця.

4. В умовах воєнного стану.

5. Поняття індивідуальних трудових спорів, їх вирішення.

Трудові спори – це неврегульовані шляхом  переговорів розбіжності між працівником (колективом працівників) і власником чи уповноваженим ним органом з приводу застосування норм трудового законодавства, а також встановлення нових чи зміни існуючих умов праці.

Види трудових спорів:

1. За суб’єктами:

- індивідуальні

- колективні

 Індивідуальні трудові спори – це розбіжності між працівником і власником підприємства, установи, організації чи уповноваженим ним органом.

Моментом виникнення індивідуальних трудових спорів є звернення працівника із заявою до органу, який розглядає спір.

1. Класифікація індивідуальних трудових спорів:

1. За характером:  - спори про застосування норм трудового права (поновлення на роботі і інш.);

- спори про встановлення чи зміну умов праці (наприклад, про присвоєнння кваліфікаційного розряду).

2. За порядком вирішення:

- спори, які вирішуються спочатку –Комісією трудових спорів, а в разі незгоди судом;

- спори, які підлягають безпосередньому розгляду в судах;

- в особливому порядку.

3. За характером правовідносин:

- в галузі робочого часу;

-  часу відпочинку;

- оплати праці;

- охорони праці і т.п.

2. Розгляд індивідуальних трудових спорів комісію трудових спорів.

КТС – це первинний орган розгляду трудових спорів. (В КЗпП обов’язковий первинний орган, однак це не відповідає нормам Конституції України).

Комісія по трудових спорах –утворюєтьсяся на підприємствах з чисельністю працюючих не   менше 15 чоловік. Обирається комісія по трудових спорах загальними зборами трудового колективу.

Порядок обрання, чисельність, склад, строк повноваження комісії по трудових спорах визначається загальними зборами, але робітників у комісії повинно бути не менше половини її складу.

Комісія по трудових спорах обирає їз свого складу голову, секретаря та заступників голови.

Обов’язок огрганізаційно технічного забезпечення  комісії по трудових спорах – це обов’язок власника.

Компетенція комісії по трудових спорах:

- Комісія по трудових спорах розглядає трудові спори, які належать до її компетенції після того як працівник не врегулював розбіжності при безпосередніх переговорах із власником.

Працівник може звернутися до комісії по трудових спорах у тримісячний строк з дня коли він дізнався чи повинен був дізнатися про порушення свого права.

Якщо, строк пропущено з поважних причин комісія по трудових спорах може його поновити. Працівник, який бажає щоб його спір розглянула комісія по трудових спорах звертається до неї із заявою.

Заява працівника підлягає обов’язковій реєстрації. Для розгляду заяви комісії по трудових спорах закон встановлює десятиденний строк з дня надходження заяви.

Щодо порядку розгляду, то закон встановлює такі правила:

- заява розглядається в присутності працівника, (крім випадків коли є письмова заява працівника про розгляд спору без нього) представників, власника чи уповноваженого ним органу. Засідання комісії правомочне за наявності не менше 2/3 складу. Можуть заявлятися відводи;

- в разі неявки працівника чи його представника комісія по трудових спорах відкладає розгляд спору до наступного засідання;

- при повторній неявці працівника без поважних причин комісія по трудових спорах може винести рішення про зняття заяви з розгляду, але це не позбавляє працівника права подати її ще раз в межах тримісячного терміну з часу, коли працівник дізнався чи повинен був дізнатися про порушення свого права;

- комісія по трудових спорах має право викликати свідків, доручати спеціалістам проведення технічних, бухгалтерських та інших перевірок, вимагати від власника чи  уповноваженого ним органу відповідні  розрахунки чи документи. На засіданні комісії ведеться протокол, який підписується головою і секретарем.

Прийняття рішень комісії по трудових спорах:

- більшістю голосів присутніх членів.

В рішенні зазначається:

- повне найменування  Підприємства, установи, організації;

- прізвище, ім’я, по батькові працівника;

- дата звернення до комісії;

- дата розгляду спору;

- суть спору;

- прізвища членів комісії, власника чи уповноваженого ним органу;

- результати голосування, мотивоване рішення комісії.

Копія рішення в 3-денний строк вручається працівникові, власникові чи уповноваженому ним органу.

Оскарження рішення комісії по трудових спорах:

Працівник чи власник (уповноважений ним орган), які незгодні з рішенням комісії по трудових спорах можуть оскаржити її рішення до суду в 10 денний строк з дня вручення копії протоколу.

Пропуск вказаного строку не є підставою для відмови у прийнятті заяви. Визнавши причини пропуску строку поважними суд може поновити цей строк і розглянути заяву по суті. Якщо пропущений строк не буде поновлено, заява не розглядається і залишається в силі рішення комісії по трудових спорах.

Рішення комісії по трудових спорах підлягає обов’язковому виконанню власником чи уповноваженим ним органом в 3-денний строк з дня закінчення 10 днів на його оскарження.

Якщо власник чи уповноважений ним орган не виконує рішення комісії по трудових спорах у встановлений строк, комісія по трудових спорах видає працівникові посвідчення, що має силу виконавчого листа.

На підставі цього посвідчення за умови, що воно пред’явлено не пізніше тримісячного строку до районного (місцевого) суду державний виконавець виконує рішення комісії по трудових спорах в примусовому порядку.

В разі пропущення вказаного строку з поважних причин комісія по трудових спорах, яка видала посвідчення може поновити цей строк.

Розгляд індивідуальних спорів судом.

1. Працівник має право звернутися про розгляд трудового спору до комісії по трудових спорах або до суду, або в разі, якщо він не згоден з рішенням комісії по трудових спорах оскаржити його до суду.

2. Працівник має право звернутися до суду, якщо він вважає, що рішення комісії по трудових спорах суперечить законодавству. КЗпП України передбачає категорію трудових спорів, які можуть розглядатися лише в судовому порядку:

- якщо комісія по трудових спорах на підприємстві не обирається;

- справи про повноваження на роботі за заявами працівників;

- за заявами працівників підприємств, установ, організацій, відокремлених підрозділів, заступників, головних бухгалтерів, а також службових осіб окремих державних органів з питань звільнення, зміни дати, причини звільнення, переведення на іншу роботу, накладення  дисциплінарних стягнень;

- власника чи уповноваженого ним органу про відшкодування працівниками матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації;

- працівників  у питанні застосування законодавства про працю, яке відповідно до чинного законодавства попередньо було вирішено власником чи уповноваженим ним органом.

Безпосередньо в судах розглядаються спори про відмову в прийнятті на роботу:

- працівників, запрошених на роботу в порядку переведення;

- молодих спеціалістів направлених на роботу не вказане підприємство, установу, організацію;

- вагітних жінок, жінок, які мають дітей віком до 3 років чи дитину – інваліда, а одиноких матерів при наявності дитини віком до 14 років;

- виборних працівників після закінчення строку повноважень;

- працівників, яким надано право, поворотного прийняття на роботу;

- інших осіб, з якими відповідно до чинного законодавства власник або уповноважений ним орган  зобов’язаний укласти трудовий договір.

Працівник може звернутися до суду в 3-місячний строк з дня коли дізнався, або повинен був дізнатися, що його право порушено, а в справах про звільнення – в місячний строк з дня вручення копій наказу або з дня видачі трудової книжки.

Для звернення власника чи уповноваженого ним органу про стягнення з працівника матеріальної шкоди – один рік з дня виявлення шкоди.

Особливості рішень по трудових спорах:

- рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника підлягає негайному виконанню;

- суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов’язок покрити шкоду, заподіяну підприємством, установою, організацією в зв’язку з оплатою працівникові вимушеного прогулу або часу виконання нижче оплачуваної роботи.

Такий обов’язок покладається, якщо звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якщо власник чи уповноважений ним орган затримав виконання рішення про поновлення на роботі.