6. Характеристика представництва і довіреності.

Представництво – це здійснення юридичних дій однією особою (представником) від імені і на користь іншої особи ( представляючого ).

Існує два види представництва:

1. По закону

2. По договору

Представники по закону – це особи яким відповідним законодавчим актом надано право діяти від імені другої особи і на її користь без спеціального особливого  оформлення цих дій. Прикладом законного представництва є дія батьків від імені їх неповнолітніх дітей.

Представництво по договору здійснюється на основі довіреності, в якій визначаються повноваження представника. Представник, за загальним правилом, не може виходити за межі повноважень, встановлених в довіреності.

Представництво характеризується наступними ознаками:

- цивільні права та обов’язки належать одній особі, а здійснюються іншою;

- представник вчиняє певні юридичні дії;

- представник діє не від свого імені, а від імені іншої особи;

- представник діє виключно в межах наданих йому повноважень;

- правові наслідки настають не для представника, а для особи, яку він представляє.

Від представництва необхідно відрізняти посередництво. Мета посередництва полягає в тому, щоб досягти укладення угоди між зацікавленими сторонами. МАКЛЕР –це особа, яка займається посередництвом.

Довіреністю визнається письмове повноваження, яке видає одна особа (довіритель) іншій особі (довіреному) для представництва перед третіми особами.

Довіреність повинна бути укладена в письмовій формі і засвідчена відповідним органом.

В деяких випадках крім дотримання письмової форми довіреність повинна бути нотаріально посвідчена. Наприклад, довіреність на купівлю-продаж жилого будинку повинна бути нотаріально посвідчена, якщо хоча б однією з сторін є громадянин (ст. 227 ЦК Укр.). Довіреність може бути видана строком на три роки.

Довіреність - це одностороння угода, яка фіксує межі повноважень представника, який, діючи на підставі довіренос¬ті, створює права та обов'язки безпосередньо для довіритель.

Особа, яка видає довіреність, називається довірителем, а особа, яка отримує повноваження за довіреністю, довіреним. Подібна термінологія використовується і в договорі доручення, за яким одна сторона зобов'язується від імені і за рахунок іншої сторони виконати певні юридичні дії. Проте довіреність не тотожна договорові доручення. Співвідношення між ними таке: договір доручення є підставою видачі довіреності. В основі довіреності може бути і договір експедиції, і трудовий договір. Наприклад, матеріально відповідальній особі може бути видана довіреність для вчинення дій, пов'язаних безпосередньо з виконанням нею трудових обов’язків.

Юридична сила довіреності не залежить від згоди представника на її видачу, як і обсяг повноважень, якими довіритель наділяє довірену особу, також з нею не погоджується. А ось здійснення повноважень цілком залежить від волі довіреної особи.

За обсягом повноважень розрізняють такі види довіреностей: разова — на виконання однієї конкретної дії (наприклад, продати чи купити будинок); спеціальна — на виконання якихось однорідних дій (наприклад, довіреність на отримання авторського гонорару протягом року); генеральна (або загальна) — на загальне управління майном довірителя. Генеральна довіреність уповноважує особу на виконання не якоїсь окремої угоди чи якихось певних категорій угод, а на укладання будь-яких угод.

Наприклад, особа, яка відбуває в довготривале відрядження за кордон, може видати генеральну довіреність, на підставі якої уповноважена особа може мати право: укладати всі дозволені законом угоди щодо управління та розпорядження майном; купувати, продавати, дарувати, приймати в дар, обмінювати, заставляти і приймати в заклад житлові будинки, інше майно; проводити розрахунки по укладених угодах, приймати спадщину та відмовлятися від спадщини; отримувати належне довірителеві майно (гроші, цінні папери), а також документи від всіх осіб, установ, підприємств та організацій, у тому числі з відді¬лень банків, інших кредитних установ, установ зв'язку, пошти, телеграфу, розпоряджатися рахунками в банках, отримувати поштову, телеграфну та всіляку іншу кореспонденцію, в тому числі грошову чи посилочну; вести від імені довірителя справи в усіх судових установах з усіма правами, які закон надає позивачеві, відповідачеві, третій особі та потерпілому, в тому числі з правом повної чи часткової відмови від позовних вимог, визнання позову, зміни предмета позову, укладання мирової угоди, оскарження рішення суду, пред'явлення виконавчого листа до стягнення, отримання присудженого майна або грошей.

Закон вимагає, щоб довіреність була складена у письмовій формі тому. Довіреності, які видаються громадянам, повинні бути посвідчені уповноваженими на це особами. Так, щодо угод, які вимагають нотаріальної форми, дові¬реність повинна бути посвідчена державним чи приватним нотаріусом: До нотаріально посвідчених довіреностей прирівнюються (ст. 40 Закону України "Про нотаріат"):

1) довіреності осіб, які перебувають на лікуванні в госпіталях, лікарнях, санаторіях, будинках престарілих, — посвідчені головлікарями, начальниками госпіталів, заступниками з медичної частини, черговими лікарями;

2) довіреності громадян, які перебувають під час пла¬вання на морських суднах або суднах внутрішнього плавання, що плавають під прапором України, капітанами цих суден;

3) довіреності громадян, які перебувають у розвідувальних, арктичних та подібних експедиціях, - посвідчені начальниками експедицій;

4) довіреності військовослужбовців - посвідчені командирами частин, з'єднань, установ і закладів;

5) довіреності оси, які перебувають у місцях позбавлення волі, — посвідчені начальниками виправно-трудових установ.

Довіреності, які видаються організаціями для укладання будь-яких угод, не вимагають нотаріального по¬свідчення, оскільки вони посвідчуються самою організа¬цією шляхом підпису керівником організації та скріп¬люються печаткою.  Довіреності на одержання чи видачу грошей та інших матеріальних цінностей повинні бути також підписані головним бухгалтером.

Поруч з нотаріальною формою законодавець допускає випадки посвідчення довіреності за місцем роботи, навчання або місцем проживання довірителя. Це довіреності на: отримання заробітної плати та інших платежів, пов'язаних з трудовими відносинами; на одержання винагороди авторів та винахідників; пенсії, допомоги та стипендії; отримання грошей з Ощадбанку; одержання поштової та грошової кореспонденції. Хоча в Цивільному кодексі законодавець наводить виключний перелік випадків, коли досить простої письмової форми довіреності без її нотаріального посвідчення, у деяких нормативних актах наводяться й інші випадки. Так, відповідно до п. 13 Положення про порядок подання громадянами України заяв на придбання акцій, запропонованих до продажу на сертифікатних аукціонах, яке затверджене наказом Фонду державного майна України 10 серпня 1995 р., довіреність на виконання дій по складанню та поданню заяви на придбання акцій на сертифікатному.

 Особливості посвідчення таких довіреностей передбачені Порядком посвідчення заповітів і доручень, які прирівнюються до нотаріально посвідчених, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 1994 р., (Бюлетень законодавства і юридичної практики України, - 1998. - № 5), аукціоні не вимагає нотаріального посвідчення, за винятком, коли така довіреність складена не громадянином України.

Довіреність повинна мати всі необхідні реквізити: місце і дату складання, строк дії (прописом), прізвище, ім'я, по батькові довірителя та довіреної особи (повну назву юридичної особи), місце проживання (місце знаходження юридичної особи) представника та особи, яку представляють, а в необхідних випадках - посаду, яку вони займають, коло повноважень.

Максимальний строк дії довіреності - три роки. Якщо у довіреності не вказано строк її дії, то така довіреність зберігає силу протягом року від дня видачі. Довіреність, яка посвідчена нотаріально й призначається для дії за кордоном і яка не містить вказівок про строк дії, зберігає свою силу до її скасування особою, яка видала довіреність.

Довіреність без дати видачі недійсна. Довіреність підписується довірителем особисто. Якщо громадянин внаслідок фізичної вади, хвороби або з інших поважних причин не може власноруч підписати довіреність, то за його проханням і в його присутності та в присутності нотаріуса чи іншої посадової особи, яка посвідчує довіреність, цей документ може бути підписаний іншим громадянином, особу якого встановлює нотаріус.

Видавати довіреності без будь-яких обмежень можуть тільки повністю дієздатні особи. Якщо громадянин відповідно до чинного законодавства уклав шлюб до досягнення ним 18-річного віку, то він також має право вида¬вати будь-яку довіреність.

Довіреності від імені неповнолітніх у віці від 15-ти до 18-ти років, а також від імені осіб, які в судовому порядку визнаю обмежено дієздатними, можуть бути посвідчені лише за умови, що вони вчиняються за згодою батьків, усиновителів, піклувальників.

Неповнолітні у віці від 15-ти до 18-ти років самостійно вправі видавати довіреності лише на розпорядження їхньою заробітною платою або стипендією, якщо орган опіки і піклування не обмежив їх у праві самостійно розпоряджатися ними, та на здійснення авторських чи винахідницьких прав.

Дія довіреності може бути припинена і до закінчення вказаного у ній строку у випадках:

— скасування довіреності особою, яка її видала;

— відмови від довіреності особи, якій вона була ви¬дана;

— припинення повноважень юридичної особи;

— смерті, визнання недієздатною чи обмежено дієздатною або безвісно відсутньою особою як особи, яка видала довіреність, так і довіреної особи.

Скасовуючи довіреність, довіритель зобов'язаний повідомити про це довірену особу, а також зацікавлених третіх осіб, оскільки права та обов'язки, які випливають з довіреності, зберігають силу для довіреної особи доти, доки вона не дізнається (або повинна була дізнатися) про припинення дії довіреності. При припиненні довіреності представник чи його правонаступник зобов'язаний негайно повернути довіреність.

Представник зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки особисто. Проте законодавець передбачає випадки, коли довірена особа може передоручити здійснення наданих їй повноважень іншій особі, а саме:

— якщо передоручення передбачене в довіреності;

— якщо передоручення необхідне для охорони інтересів особи, яка видала довіреність. При цьому довірена особа не має змоги сповістити довірителя й отримати його згоду на передоручення.

Представник, який передав свої повноваження іншій особі, зобов'язаний при першій нагоді сповістити про це довірителя і надати йому відомості щодо нової довіреної особи. Невиконання цього обов'язку покладає на особу, яка передала повноваження, відповідальність за дії нової довіреної особи як за свої власні.

Передоручення може мати місце лише в межах стро¬ку дії, який вказаний в основній довіреності. Звичайно, довірена особа не може надати новому довіреному більше прав, ніж їй було надано довірителем.

Передоручення може бути скасоване у будь-який час як довірителем, так і довіреною особою, яка його видала.

Повноваження за нотаріально посвідченими довіреностями можуть бути передані телеграфом. У цих випадках телеграма-доручення складається безпосередньо з тексту доручення та посвідчувального напису нотаріуса з розшифруванням його печатки.

Свої особливості мають довіреності, які видаються організаціями працівникам на одержання певних цінностей. Умови та порядок видачі таких довіреностей — на отримання сировини, матеріалів, палива, запчастин, інвентаря, худоби, насіння, добрив, інструменту, товарів, основних засобів та інших товарно-матеріальних цінностей, а також нематеріальних активів, грошових документів та цінних паперів — встановлені Інструкцією про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, яка затверджена наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 р. № 99 (у редакції від 22 жовтня 1996 р.).

Такі довіреності видаються лише особам, які працюють на даному підприємстві. Довіреність особам, які не працюють на цьому підприємстві, може бути видана з дозволу керівника підприємства, якщо інше підприємство, де працює дана особа, видало їй довіреність на одержання тих самих цінностей і такої ж кількості з підприємства, яке видає свою довіреність.

Дані довіреності не вимагають нотаріального посвідчення, а підписуються керівником та головним бухгалтером підприємства або їх заступниками чи особами, які уповноважені на те керівником підприємства.

У довіреності необхідно вказати: найменування підприємства-одержувача та його адресу, ідентифікаційний код, номер рахунку в банку й найменування банку; дату видачі довіреності, посаду, прізвище, ім'я, по батькові особи, документ, який посвідчує особу (серія, номер, дата видачі, організація, яка видала документ; найменування організації, у якої потрібно одержати цінності, підстави їх одержання (номер, дата наряду); перелік цих цінностей; зразок підпису особи, яка буде їх одержувати; підписи керівника та головного бухгалтера, печатка організації.

Строк дії довіреності встановлюється залежно від можливості одержання та вивозу відповідних цінностей за нарядом, рахунком, накладною або іншим документом, що їх замінює, на підставі якого видана довіреність, однак не більше як на 10 днів.

Якщо довіреність видається на одержання цінностей, розрахунки за які здійснюються у порядку планових платежів, або доставка яких здійснюється централізовано — кільцевими перевезеннями, то допускається видавати довіреність строком на один календарний місяць.

Особа, якій була видана довіреність, зобов'язана не пізніше наступного після кожного випадку доставки на підприємство одержаних за довіреністю цінностей, незалежно від того, одержані цінності за довіреністю повністю або частково, подати працівникові підприємства, який здійснює виписування та реєстрацію довіреностей, документ про одержання нею цінностей та їх здачу на склад чи матеріально відповідальній особі.

Невикористані довіреності повинні бути повернуті не пізніше наступного дня після закінчення строку дії довіреності.

Представництво без повноважень - це той випадок, коли одна особа виступає від імені іншої особи без повноважень або без належних повноважень» Наприклад, особа вважає, що вона представляє інтереси довірителя по довіреності, але довіреність не має юридичної сили (закінчився строк її дії; довіреність нотаріально не по¬свідчена в тих випадках, коли за законом таке посвідчення обов'язкове; громадянина, який видав довіреність, визнано обмежено дієздатним або безвісно відсутнім тощо).