5. Об’єкти цивільного правовідношення.

Зміст цивільного  правовідношення складають права і обов’язки, які зв’язують між собою суб’єктів правовідношення.

Об’єкт цивільного правовідношення – це те, з приводу чого суб’єкти вступають в правовідносини.

Об’єтами цивільного правовідношення можуть бути:

1. Речі, майно

2. Нематеріальні блага (честь, здоров’я, гідність)

3. Дія (отримати гроші, зробити зачіску в перукарні);

4. Право (право по придбаному квитку подивитися спектакль).

В одних випадках під майном розуміють певні речі або їхню сукупність, в інших випадках надання послуг ст.13,22,23 Закону України “Про власність”.

Законодавчими актами встановлюється правовий режим речей. Правовий режим складає: порядок користування речами, способи і межі розпорядження ними та інші правомірні дії.

В залежності від особливостей правового режиму речей їх поділяють на рухомі і нерухомі, індивідуально визначені й невизначеній родовими ознаками: подільні і неподільні; споживчі й неспоживчі.

До об’єктів цивільного права відносяться також цінні папери. Можна виділити основні ознаки цінних паперів.

По-перше, будь який цінний папір повинен відповідати вимогам щодо форми, яка визначається законом.

По-друге, цінні папери, за загальним правилом можуть вільно передаватися однією особою іншій.

По-третє, у кожному цінному папері повинна бути точно визначена юридична можливість здійснити ту дію на яку має право законний утримувач паперу.

По-четверте, не може мати місце  часткова передача прав, зазначених в цінному папері.

По-п’яте, характерною ознакою цінних паперів є те, що використання їх можливе тільки при пред’явлені самих цінних паперів.

За змістом цінні папери поділяються на товарні та грошові. До товарних цінних паперів відносяться: коносамент, накладна і деякі приватизаційні папери. До грошових паперів належать: акції, векселя, ощадні сертифікати та ін.

Для встановлення цивільного правовідношення необхідні певні підстави. Такі підстави називаються юридичними фактами.

Юридичний факт – це обставина, яка тягне за собою виникнення, зміну чи припинення цивільного правовідношення.

Юридичні факти дуже різноманітні. Їх можна розбити на дві групи:

1. Дії;

2. Події.

Події – це обставини, на основі яких правовідношення виникають ( змінюються, зупиняються) незалежно від волі людей (смерть, народження, нещасні випадки, стихійні лиха і інш.).

Дії - це обставини , які тягнуть за собою виникнення правовідношення по волі суб’єктів.

Цивільне право розрізняє правомірні і неправомірні дії.

 Правомірні – це такі дії, які відповідають вимогам закону і не протирічать закону. До них відносяться різноманітні договори: купівлі-продажу, поставки, контрактації, перевезення і інш.

 Неправомірні – це такі дії, які порушують приписи, виражені в законодавчих актах. Наприклад, завдання шкоди.

Під дією в цивільному праві розуміється як дія так і утримання від дії (бездіяльність).

В житті є випадки, коли суб’єкти цивільного права при реалізації своєї правоздатності чи здійсненні своїх суб’єктивних прав і обов’язків в силу тих чи інших обставин позбавлені здатності чи можливості самостійно здійснювати необхідні юридичні дії. Ці перешкоди можуть носити або юридичний, або фактичний характер. Ці перешкоди можуть бути самими різноманітними: недієздатність громадян, хвороба, віддалена місцевість і т.д.

Юридичні – це такі обставини, які в силу закону не дозволяють особистої участі. Так, діти, які не досягли 15 – річного віку, не можуть самостійно укладати угоди.

До фактичних перешкод можна віднести такі обставини, які заважають дієздатному суб’єкту самостійно здійснювати конкретні юридичні дії. Це може бути: хвороба особи, віддаленість суб’єкта від місця укладення угоди.

Здійснення та захист цивільних прав тісно пов’язане зі ст.5 ЦКУ, де передбачає, що цивільні права охороняються законом, за винятком випадків, коли їх здійснення суперечить їхньому призначенню.

Крім надання суб’єктам права лише можливостей здійснення належних суб’єктивних цивільних прав недостатньо. Необхідно надати також можливість уповноваженій особі захищати свої права та охороняються  законом інтереси.

Право на захист належних тій чи іншій особі цивільних прав – це можливість застосування уповноваженою особою заходів правоохоронюючого характеру у разі посягання на її суб’єктивні права чи охороняючі законом інтереси, або у разі їх порушення.

Згідно зі ст.6 ЦК Укр., захист цивільних прав здійснюється в установленому порядку судом, арбітражним або третейським судом, товариськими, профспілковими та іншими громадськими організаціями. В окремих випадках і в адміністративному порядку.

Способами захисту цивільних прав визнаються заходи примусового характеру, які можуть бути застосовані до правопорушника ст.-6 ЦК України.

Цивільне законодавство передбачає кілька видів самозахисту.

По-перше, це самозахист в стані необхідної оборони (ст.444 ЦКУ).

По-друге, це захист цивільних прав у стані крайньої необхідності (ст.445 ЦК Укр.).

І в тому, і в іншому випадку при захисті своїх прав громадянин не повинен перевищувати меж дозволеного.