3. Управління як об’єкт адміністративного права.

У широкому розумінні управління визначається як керівництво певними суспільними процесами, будь-яка цілеспрямована, організаційна дія на різноманітні процеси в природі, техніці, суспільстві. Об’єктами управління виступають: суспільна праця; державні органи та об’єднання громадян; соціальні індивіди; тваринні і рослинні організми; технічні засоби.

Технічне управління спрямовує свою дію на управління механізмами, обладнанням із метою підвищення продуктивності праці людини, забезпечення її потреб у виробництві.

Біологічне управління спрямовує свою дію на тваринний, рослинний світ з метою підвищення їх продуктивності.

Соціальне управління є провідним видом управління. Його дія поширюється на соціальну сферу, де суб’єктом та об’єктом управління виступають як окрема людина, так і колективи людей.

Державне управління – одна з головних форм діяльності держави, особливий вид соціального управління в суспільстві. Структура державного управління відрізняється складністю. Її основними елементами виступають керівні і керовані особи (системи), їхні суб’єкти та об’єкти. Це виконавчі й розпорядчі органи, їхній апарат, сфери й галузі управління, підприємства, установи, організації тощо. Державному управлінню характерні такі риси: діяльність у реалізації завдань і функцій держави; воно здійснюється спеціально створеними для цього державними органами й посадовими особами; вони діють за дорученням держави, від її імені та мають державно-владні повноваження, форми й методи роботи управлінських органів регламентуються правом.

Отже,  державне управління – підзаконна виконавча й розпорядча діяльність органів державного управління, спрямована на практичне виконання законів у процесі повсякденного та безпосереднього керівництва господарським, соціально-культурним та адміністративно-політичним будівництвом.