4. Оскарження судових рішень в апеляційному порядку.

Правом на апеляційне оскарження судових рішень наділені сторони, а також ін¬ші особи та прокурор, які брали участь у розгляді справи (ст. 290 ЦПК). Згідно зі ст. 98 ЦПК до «інших осіб» належать: тре¬ті особи, представники сторін і третіх осіб, органи державної влади та місцевого са-моврядування, особи, які за законом діють на захист прав і свобод інших осіб, а також заявники та інші заінтересовані особи у справах окремого провадження та спра¬вах, що виникають з адміністративно-пра¬вових відносин; Таким Правом наділені також особи, які хоча й не були залучені судом до участі в справі, проте щодо їхніх прав і обов'язків місцевий суд постановив рішення.

Також право на апеляційне .оскарження мають правонаступники сторін (ст. 106 ЦПК)

Судовий представник (адвокат, юрисконсульт тощо) вправі подати апеля¬ційну скаргу на судове рішення, якщо такі повноваження спеціально обумовлені у виданій йому довіреності. Законні пред-ставники (батьки, усиновителі, опікуни та піклувальники) можуть вчинювати від імені особи, яку представляють, усі проце¬суальні дії, в тому числі самостійно оскар¬жувати рішення, не маючи на це спеціаль¬ної довіреності.

 Згідно зі ст. 37 Закону України «Про прокуратуру» правом внесення апеляцій¬ного подання наділені прокурори та їх зас¬тупники незалежно від їх участі в розгля¬ді справи в суді першої інстанції.

Право на апеляційне оскарження зумовлене об’єктом оскарження. За загальним правилом, основним об'єктом апеля¬ційного оскарження є рішення суду пер¬шої інстанції, яке не набрало чинності. Водночас законодавством передбачені ви¬нятки з цього правила: не підлягають ос-карженню в апеляційному порядку рішен¬ня суду першої інстанції, якщо це не заз¬начено безпосередньо в нормативному ак¬ті (наприклад, у главах ЗО, 30-А, 30-Б, 31 ЦПК тощо). Об'єктом апеляційного ос¬карження можуть бути також ухвали суду першої інстанції, якщо це передбачено ЦПК або якщо постановлені ухвали пе¬решкоджають подальшому провадженню справи. Питання щодо можливості оскар¬ження ухвал врегульовано у ст. 291 ЦПК, на практиці воно викликає певні трудно¬щі, а тому радив би заінтересованим особам уважно ознайомитися зі змістом наз¬ваної статті. Слід також мати на увазі, що заперечення проти ухвал, які не підляга¬ють оскарженню, можна включити до апе¬ляційної скарги або апеляційного подання на рішення суду (ст. 291 ЦПК).

 Апеляційна скарга чи апеляційне по¬дання прокурора Можуть бути подані не лише на рішення суду в цілому, а й на йо¬го частину, наприклад, на резолютивну (з питань розподілу судових витрат між сто¬ронами, порядку й строку виконання рі¬шення та з інших вирішених судом пи¬тань).

Об'єктом апеляційного оскарження мо¬же бути й додаткове рішення суду першої інстанції, постановлене в порядку ст. 214 ЦПК. 

Чинним законодавством ряд категорій цивільних справ віднесено до розгляду апеляційних судів у першій інстанції. Такі рішення в апеляційному порядку не ос¬каржуються, а можуть переглядатися ли¬ше в касаційному порядку.

Цивільні справи у першій інстанції розглядаються не лише місцевими та апеляційними судами, а й Верховним судом Ук¬раїни. Категорії таких справ обмежені за¬конодавством. У разі, якщо цивільна спра¬ва розглянута Верховним судом у першій інстанції, її оскарження в апеляційному або касаційному порядку неможливе. Не можуть переглядатися в апеляційному чи касаційному порядку судові рішення (ух¬вали, рішення), які постановлені Судовою палатою в цивільних справах Верховного суду України в результаті перегляду в ка¬саційному порядку судових рішень (рі¬шень, ухвал) місцевих і апеляційних су¬дів. Звертаю на це особливу увагу, оскіль¬ки до Верховного суду з цього питання надходить велика кількість звернень фі¬зичних і юридичних осіб.

Визначившись з питаннями, хто має право на оскарження судових рішень в апеляційному порядку та які судові рі¬шення підлягають оскарженню, зверне¬мось до питань щодо строків. оскарження, вимог, які пред'являються до апеляційних скарг (подань), порядку подачі апеляцій.

Апеляційна скарга чи апеляційне по¬дання прокурора можуть бути подані на рішення суду першої інстанції протягом одного місяця, починаючи з наступного дня після його проголошення. Таке ж пра-вило діє в разі, якщо у справі постановле¬но додаткове рішення (ст.,292 ЦПК).

Строк на оскарження ухвал суду першої інстанції встановлено в межах 15 днів, по¬чинаючи з наступного дня після їх постановлення (ст. 292 ЦПК). Скарги або подання, які надійшли після закінчення зазначених строків, залишаються без розгля¬ду і повертаються особі, яка їх подала. Від-мова у прийнятті апеляційної скарги чи подання має бути оформлена місцевим су¬дом ухвалою, в якій суд зобов'язаний на¬вести мотиви відмови. Ухвалу про відмо¬ву у прийнятті апеляції може бути оскар¬жено в апеляційному порядку, оскільки вона перешкоджає подальшому провад¬женню справи. Установлені законом стро¬ки на подання апеляції не можуть бути скорочені чи продовжені судом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК, у випадку по¬дачі апеляційної скарги або подання поза межами строків на апеляційне оскаржен¬ня, суд повинен роз'яснити особі, яка ос¬каржує судове рішення (рішення, ухвалу), її право звернутись до суду із заявою про поновлення цього строку.

Така заява роз¬глядається з додержанням правил, визна¬чених у згаданій статті судом, який поста-новив рішення, в судовому засіданні з викликом сторін і повідомленням осіб, які беруть участь у справі, та з додержанням вимог ст. 198 ЦПК.

За наявності поважних причин, які перешкоджали своєчасно подати апеляцію (хвороба особи, яка має, право на оскарження, перебування її у від¬рядженні, несвоєчасне виготовлення про¬токолу судового засідання, стихійне лихо тощо) суд може поновити пропущений, строк.

У разі відмови в поновленні строку, постановлена з цього приводу ухвала міс¬цевого суду може бути оскаржена в апеля¬ційному порядку (ст. 89 ЦПК).

Якщо така ухвала постановлена апеляційним судом при розгляді ним справи першій інстанції, вона може бути оскаржена лише в каса¬ційному порядку

 Для виникнення апеляційного провадження необхідно також щоб сама апеля¬ційна скарга чи апеляційне подання про¬курора відповідали певним вимогам. Такі вимоги містяться у ст. 293 ЩІК і їх додер¬жання є обов'язковим, оскільки в іншому, разі це матиме негативні правові наслідки для особи, якою оскаржується рішення суду першої інстанції.

Апеляційна скарга чи подання подаються в суд з їх копіями та додатковими матеріалами у кількості примірників відповідно до числа осіб, які брали участь у справі. Зазначене правило дає можливість таким особам підготува¬тись до судового розгляду, визначити по¬зицію щодо доводів та нових доказів, на¬ведених в апеляції, викласти свої запере¬чення у письмовій формі та надіслати їх суду, зібрати й подати суду додаткові до¬кази, що спростовують викладені в апеля¬ції аргументи та вчинити інші дії, передба¬чені статтями 295-297, 299, 304 ЦПК.

За змістом і формою пояснення або запере¬чення на апеляційну скаргу чи подання повинні відповідати вимогам ст. 293 ЦПК.

Всі докази у справі повинні подаватись учасниками процесу суду, який розглядає справу по суті. Це правило є надзвичайно важливим, оскільки посилання особи, яка подала апеляцію, на нові докази. котрі не були надані нею суду першої інстанції допускається лише у випадках, коли суд першої інстанції необгрунтовано відмовив у їх прийнятті, коли неможливість їх по¬дання раніше зумовлена поважними при¬чинами або коли надані сторонами та ін¬шими особами, які беруть участь у справі, докази досліджувалися судом першої ін¬станції з порушенням правил, встановлених ЦПК.  

Таким чином, суд апеляційної інстанції досліджує нові докази, якщо виз¬нає, що вони не могли бути надані суду першої інстанції або коли відмова в їх прийнятті визнана необґрунтованою.

До апеляційної скарги чи подання, оформлених з порушенням вимог ст. 293 ЦПК або не оплачених державним митом, застосовуються правила ст. 139 цього Ко¬дексу (залишення заяви (подання) без ру¬ху з наданням строку для виправлення не¬доліків, визнання їх неподаними і повернення).

Ухвала про повернення апеляційної скарги подання) може бути оскаржена в апеляційному порядку як така, що переш¬коджає подальшому провадженню справи (ст.291 ЦПК).

Згідно з правилами ст. 294 ДІІК апеляційна скарга чи апеляційне подання прокуро¬ра подаються лише через суд першої ін¬станції, який розглянув справу. Ці вимоги закону підлягають обов'язковому вико¬нанню, оскільки в разі подачі апеляції до інших судів (апеляційного чи Верховного суду України) вона буде направлена за на¬лежністю саме в суд першої інстанції.

Судова ж практика свідчить про те, що, в її багатьох випадках вимоги закону суб'єк¬тами оскарження не виконуються, а це тягне за собою подовження строків роз¬гляду справи апеляційних судах.

Отримавши належно оформлену апеля¬ційну скаргу (подання), суд першої ін¬станції зобов'язаний: надіслати особам, які беруть участь у справі, копії апеляції та доданих до неї матеріалів для ознайом-лення; установити строк, протягом якого вони мають право надати пояснення на апеляцію; після закінчення строку на ос¬карження надіслати апеляцію разом зі справою до суду апеляційної інстанції.

Особи, які беруть участь у справі, після одержання зазначених документів мають право надати протягом установленого су¬дом строку свої пояснення або заперечен¬ня на апеляційну скаргу чи подання, а співучасники та треті особи — приєднати¬ся до скарги (подання), поданої особою, на стороні якої вони виступали. Подання заяви про приєднання можливе лише в межах строку на апеляційне оскарження.

0дним із розпорядчих повноважень, що складає зміст засади диспозитивності в цивільному процесі, є_ право відкликати апеляційну скаргу чи подання або відкликати від них. Зокрема, для апеляційної інстанції характерним є те, що особа, яка подала апеляційну скаргу чи подання, вправі не тільки доповнити або змінити їх у межах строку на апеляційне оскаржен¬ня, а й протягом усього часу розгляду справи відмовитися від них повністю або частково,

Крім того, особі, яка подала апе¬ляційну скаргу чи подання, законом нада¬но право відкликати їх як у період прове¬дення судом першої інстанції підготовчих процесуальних дій, пов'язаних із виконан¬ням вимог статей 294-297 ЩІК, так і під час знаходження справи в апеляційному суді: у першому випадку заява про відкликання скарги чи подання розглядається одноособово суддею суду першої інстанції з постановленням процесуального доку¬мента — ухвали; у другому — заява розгля¬дається суддею апеляційної інстанції з постановленням аналогічного процесу¬ального документа (частини 3, 4 ст. 298 ЛПК).

Про прийняття відмови від скарги чи подання суд постановляє ухвалу, якою закриває апеляційне провадження у спра¬ві. Прийняття відмови від апеляційної скарги чи подання не тягне за собою закриття апеляційного провадження, якщо співучасники або треті особи приєдналися до цієї скарги (подання). 

Провадження в суді апеляційної інстанції – складова частина цивільного процесу. Справа з апеляційною скаргою чи поданням, що надійшли із суду першої ін¬станції, реєструються в канцелярії, після чого в порядку черговості передається судді-доповідачу.

Протягом десяти днів цей суддя повинен підготувати справу до розгляду та доповісти колегії суддів про обсяг проведених підготовчих дій, після чого призначається дата розгляду .справи. Про день розгляду справи повідомляється особам, які беруть участь у справі.

Як уже зазначалося, апеляція є основ¬ним способом оскарження. Розглядаючи справу, суд апеляційної інстанції переві¬ряє не лише правильність застосування місцевим судом вимог матеріального і процесуального права, а й правильність встановлення ним фактичних обставин справи. При розгляді апеляції він може встановлювати нові факти, досліджувати нові докази, давати іншу оцінку доказам, ніж суд першої інстанції, самостійно вчи¬няти процесуальні дії, пов'язані з розглядом справи.

Можливості усунення допущених судо¬вих помилок в апеляційній інстанції наба¬гато більші, ніж у касаційній, оскільки ос¬тання перевіряє лише правильність додер¬жання місцевим і апеляційним судами ви¬мог матеріального і процесуального права і не вправі встановлювати або вважати до-веденими обставини (факти), що не були встановлені в рішенні чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Тому з точки зору можливості більш широкого захисту своїх прав при розгляді цивільних справ необхідно заінтересова¬ним особам використовувати саме апеляційну форму перегляду судових рішень.

Надаючи особі, яка подала апеляційну скаргу чи подання, право відмовитися від них повністю або частково (ст. 298 ЦПК), а сторонам у суді апеляційної інстанції — укласти мирову угоду (ст. 304 ЦПК), законодавець не визначив процедуру вчинення зазначених процесуальних дій, а обмежився вказівкою про необхідність додержання загальних правил щодо них, передбачених ЦПК.

Виходячи з вимог ста¬тей 103,179 ЦПК, а також судової практи¬ки, відмова від апеляційної скарги чи по¬дання або, мирова угода на стадії підготов¬ки справи судом першої інстанції чи в пе¬ріод проведення підготовчих дій суддею-доповідачем апеляційної інстанції мають бути викладені сторонами у письмовій формі, оскільки провадження підготовчих дій не передбачає ведення протоколу і здійснюється без виклику до суду осіб, які беруть участь у справі.

Заява про відмову від апеляційної скар¬ги чи подання, а також умови мирової уго¬ди сторін, якщо вони надійшли до апеля¬ційного суду разом зі справою, підлягають розгляду цим судом у порядку, визначено¬му статтями 103, 179 ЦПК.

У разі, якщо при розгляді справи апеляційним судом особа, яка подала апеляційну скаргу-чи подання, зробила усну заяву про відмову від поданих процесуальних документів, а сторони — про закінчення справи миро¬вою угодою, зазначені процесуальні дії за¬носяться до протоколу судового засідан¬ня, що підписується апелянтом або сторо¬нами. В іншому разі, за наявності письмо¬вих заяв, ці .заяви додаються до справи, про що зазначається у протоколі судового засідання. Прийняття апеляційним  судом відмови від апеляційної скарги чи подання та зат¬вердження мирової угоди позбавляє апе¬лянта і сторін права на повторне звернен¬ня до апеляційного суду. Якщо у затвер-дженні мирової угоди сторін відмовлено судом, то апеляційна інстанція перевіряє законність і обгрунтованість судового рі¬шення в загальному порядку.