4. Кримінальна відповідальність та кримінальне покарання

Кримінальна відповідальність є одним із видів юридичної відповідальності й полягає у правовому обов’язку особи, яка вчинила злочин, зазнавати державного осуду, що знаходить своє вираження у покладанні на винного позбавлень і обмежень особистого, майнового або іншого характеру (покарання), котрі покладаються на нього спеціально уповноваженими органами держави.

Підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого КК України. Склад злочину – це сукупність закріплених у кримінальному законі об’єктивних та суб’єктивних ознак, за наявності яких вчинене суспільно небезпечне діяння визнається злочином. Будь-який склад злочину містить обов’язкові елементи:

 об’єкт (те, на що посягає злочин і чому він заподіює або створює загрозу заподіяння певної шкоди);

 об’єктивна сторона (зовнішня сторона (форма) поведінки людини, котра проявляється у вчиненні злочинного діяння (дії чи бездіяльності), що заподіює чи створює небезпеку заподіяння шкоди об’єкту злочину);

 суб’єкт (особа, яка вчиняє злочин);

 суб’єктивна сторона (психічне ставлення особи до вчинюваного нею діяння, тобто ті психічні процеси, які характеризують свідомість і волю особи в момент вчинення злочину).

Отже, склад злочину є єдиною і достатньою підставою кримінальної відповідальності.

Тобто з того моменту, коли особа вчинила злочин, між нею та державою виникають певні юридичні відносини, а саме кримінально-правові відносини. Суб’єктами даних правовідносин є, з одного боку особа, яка вчинила злочин, а з іншого – держава в особі органів дізнання, слідства, прокуратури і суду. Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду (у цьому полягає принцип презумпції невинуватості). Таким чином, кримінальна відповідальність виникає з моменту набрання обвинувальним вироком суду законної сили і закінчується, за загальним правилом, моментом припинення відбування покарання.

Ніхто не може бути притягнений до кримінальної відповідальності за той самий злочин більше одного разу. Це стосується і тих випадків, коли за той самий злочин особу було раніше притягнуто до кримінальної відповідальності в іншій країні.

Порушення особою законодавства про кримінальну відповідальність (вчинення злочину) може потягти за собою притягнення даної особи до кримінальної відповідальності, однією із форм реалізації якої є кримінальне покарання.

Кримінальне покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Метою покарання є не тільки кара, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так й іншими особами. Таким чином, можна виділити ряд характерних ознак, які притаманні кримінальному покаранню:

 покарання є заходом примусу;

 застосовується від імені держави;

 застосовується лише за вироком суду;

 призначається лише для особи, визнаної винною у вчиненні злочину;

 полягає у передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

До осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, судом можуть бути застосовані лише такі види покарань (дані види покарань розташовані за ступенем їх суворості від менш суворих до найсуворіших):

1. Штраф – грошове стягнення, що накладається судом залежно від тяжкості вчиненого злочину та з урахуванням майнового стану винного в межах від тридцяти до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

2. Позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу – може бути застосовано до особи, яка вчинила тяжкий чи особливо тяжкий злочин і має дане звання, ранг, чин або кваліфікаційний клас.

3. Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю – це заборона засудженому обіймати конкретно визначені судом посади або займатися певною діяльністю у будь-яких органах державної служби, органах місцевого самоврядування, приватних, комерційних, підприємницьких або інших (незалежно від форм власності) структурах чи організаціях.

4. Громадські роботи полягають у виконанні засудженим у вільний від роботи чи навчання час безоплатних суспільно корисних робіт, які встановлюються на строк від 60 до 240 годин. Даний вид покарання не може бути призначений для окремих категорій засуджених: інвалідів першої або другої групи, вагітних жінок, осіб пенсійного віку, а також військовослужбовців строкової служби.

5. Виправні роботи встановлюються на строк від 6 місяців до 2 років і відбуваються за місцем роботи засудженого із відрахуванням в дохід держави від десяти до двадцяти відсотків із суми заробітку. Виправні роботи не застосовуються до вагітних жінок та жінок, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною, до непрацездатних, до осіб, що не досягли 16 років, та тих, що досягли пенсійного віку, а також до військовослужбовців, працівників правоохоронних органів, нотаріусів, суддів, прокурорів, адвокатів, державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування.

6. Службове обмеження для військовослужбовців застосовується на строк від 6 місяців до 2 років (із суми грошового забезпечення засудженого відраховується в дохід держави від десяти до двадцяти відсотків). Даний вид покарання не застосовується до військовослужбовців строкової служби.

7. Конфіскація майна – це примусове безоплатне вилучення у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Конфіскація є повна і часткова. Повна конфіскація майна полягає в безоплатному примусовому вилученні всього майна, що належить засудженому (додаток до КК України встановлює перелік майна, що не підлягає конфіскації за судовим вироком), а часткова – у вилученні саме вказаної у вироку суду частини майна засудженого або певних, перелічених у вироку суду, предметів у власність держави.

8. Арешт полягає у триманні засудженого в умовах ізоляції строком від 1 до 6 місяців. Військовослужбовці відбувають арешт на гауптвахті. Арешт не застосовується до осіб віком до 16 років, вагітних жінок та до жінок, які мають дітей віком до 7 років.

9. Обмеження волі полягає у триманні особи в кримінально-виконавчих установах відкритого типу без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за нею нагляду з обов’язковим залученням засудженого до праці строком від 1 до 5 років. Даний вид покарання не застосовується до неповнолітніх, вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до 14 років, до осіб, що досягли пенсійного віку, військовослужбовців строкової служби та інвалідів першої і другої групи.

10. Тримання військовослужбовців у дисциплінарному батальйоні призначається лише військовослужбовцям строкової служби на строк від 6 місяців до 2 років.

11. Позбавлення волі полягає в ізоляції засудженого та поміщенні його на певний строк у кримінально-виконавчі установи строком від 1 до 15 років.

12. Довічне позбавлення волі встановлюється за вчинення особливо тяжких злочинів і застосовується лише у тих випадках, коли суд не вважає за можливе застосувати позбавлення волі на певний строк.

Довічне позбавлення волі не застосовується до осіб, що вчинили злочини у віці понад 65 років, а також до жінок, що були в стані вагітності під час вчинення злочину або на момент постановлення вироку.

При призначенні покарання суд враховує особу винного та обставини справи, що пом’якшують та обтяжують покарання. Обставини, які пом’якшують покарання, перелічені у КК України, однак даний перелік не є вичерпним. Суд може визнати такими, що пом’якшують покарання, й інші обставини. Обставини, які обтяжують покарання, також чітко визначені у КК України.

Для неповнолітніх осіб (тобто тих, які не досягли 18-річного віку), визнаних винними у вчиненні злочину, встановлено окремий перелік видів покарань. Вони переважно не пов’язані з позбавленням волі. Детальніше про види покарань для неповнолітніх йтиметься у параграфі, що стосується особливостей кримінальної відповідальності неповнолітніх.