7. Основні положення правовідносин в суспільстві; законність та  правопорядок.

Правовідносини – це врегульовані нормами права суспільні відносини, учасники яких виступають як носії суб’єктивних прав і юридичних обов’язків, що забезпечуються державою.

Правосвідомість – це сукупність ідей, поглядів, в яких виражається відношення до діючого права. Правосвідомість – це форма суспільної свідомості, вона дуже близька до моралі.

Правовідносини мають складну будову і охоплюють: суб’єкти, об’єкти, зміст правовідносин.

Суб’єктами правовідносин можуть бути громадяни, державні органи, суспільні відносини, громадянське суспільство.

Щоб бути суб’єктом правовідносин, необхідно володіти правосуб’єктністю, тобто здатністю бути носіями прав та обов’язків, здійснювати їх від свого імені та нести юридичну відповідальність за свої дії.

Між учасниками правовідносин встановлюється юридичний зв’язок, який виражається в тім, що вони є носіями взаємозв’язаних суб’єктивних прав і юридичних обов’язків.

Об’єктами правовідносин – є матеріальні блага: речі, цінні папери, нематеріальні блага – честь, здоров’я, а також дія людей та організацій.

В державі діяльність всіх учасників суспільних відносин повинна відповідати вимогам законності.

Законність – це режим відповідності суспільних відносин законам і підзаконним нормативно-правовим актам держави, який утворюється в результаті їх неухильного здійснення всіма суб’єктами права.

Законність – явище багатогранне. Розрізняють наступні принципи законності:

- єдність – однаковість нормативно-правового регулювання на всій території країни;

- соціально-демократична доцільність – відповідність закону цілям забезпечення прав людини і прав нації;

- реальність – забезпеченість законності дійовими, досконалими гарантіями.

Результатом законності виступає правопорядок.

Правопорядок – це режим (стан) упорядкованості, організованості суспільних відносин, який складається за умов законності.

Необхідною ознакою правопорушення є його протиправність, тобто заборона зі сторони закону.

Суб’єктами правопорушення можуть бути громадяни чи організації.

По степені соціальної небезпечності правопорушення діляться на злочини і проступки.

Злочин – це діяння, заборонених кримінальним законом і тягне за собою кримінальне покарання, яке передбачене в Кримінальному Кодексі України.

Проступок- не передбачене кримінальним законом діяння в результаті якого настає адміністративна відповідальність.