ІІ. ОРГАНИ, ЯКІ ЗДІЙСНЮЮТЬ НАГЛЯД І КОНТРОЛЬ ЗА ДОТРИМАННЯМ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ОХОРОНУ ПРАЦІ.

Ще в 1992 році був створений Державний Комітет України по нагляду за охороною праці. Цей Комітет наділений широкими повноваженнями. Він зокрема, здійснює комплексне управління охороною праці на державному рівні, розробляє за участю міністерств, інших центральних органів та профспілок національну програму поліпшення безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і контролює її виконання, координує роботу міністерств, інших центральних органів державної виконавчої влади, місцевої державної  адміністрації та об’єднань підприємств у галузі безпеки та гігієни праці.

З утворенням державного Комітету по нагляду за охороною праці суттєво звужується роль і місце профспілок. На сьогоднішній день профспілки в особі виробничих органів і представників відводиться день виключно громадського контролю.

 Функції державного управління  охороною праці здійснюють Кабінет Міністрів України; міністерства та інші центральні органи державної виконавчої влади, серед яких спеціальне місце і займає Держкомітет, місцева державна адміністрація, місцеві ради.

Відповідно до ст.44 Закону державний нагляд здійснюють:

Державний Комітет України по нагляду за охороною праці; Державний Комітет України з ядерної та радіаційної безпеки; органи державного пожежного нагляду, управління пожежної охорони МВС України; органи та заклади санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров'я України. Вищий нагляд за додержанням законів про охорону праці здійснюються Генеральним Прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.

Органи державного нагляду мають досить широкі повноваження, що дає можливість ефективно здійснювати повсякденний і кваліфікований нагляд за станом справ у галузі охорони праці. Цьому сприятиме і норма ст.45 Закону, згідно з якою органи державного нагляду не залежать від будь-яких господарських органів, громадських об'єднань, політичних формувань, місцевих державних адміністрацій і  місцевих Рад .

Повноваження органів державного нагляду за охороною праці реалізуються через права посадових осіб цих органів (державних інспекторів).

Державні інспектори мають право:

1) безперешкодно в будь-який час відвідувати підконтрольні підприємства для перевірки дотримання законодавства про охорону праці;

2) отримувати від власника необхідні пояснення, матеріали та інформацію; .

3) надсилати керівникам і посадовими особам підприємств, керівникам структурних підрозділів місцевих Рад народних депутатів, міністерств та інших центральних органів обов'язкові для виконання розпорядження (приписи) про усунення порушень і недоліків в галузі охорони праці;

4) зупиняти експлуатацію підприємств, окремих виробництв, цехів, дільниць, обладнання до усунення порушень щодо охорони праці;

5) притягати до адміністративної відповідальності працівників, винних у порушенні законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці;

6) надсилати власникам, керівникам підприємств подання про невідповідність окремих посадових осіб займаній посаді, передавати в необхідних випадках матеріали органам прокуратури.

Громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці здійснюють: 1) трудові колективи через обраних ними уповноважених; 2) професійні спілки в особі своїх виборних органів і представників.

Повноваження трудових колективів і професійних спілок сформульовано окремо ст.ст.47, 48 Закону. Характерною рисою цих повноважень (як трудових колективів, так і профспілок) є те, що вони носять рекомендаційний характер. Ні трудові колективи, ні профспілки не можуть прийняти з питань охорони праці обов'язкові для власника (керівника) рішення. Звертає на себе увагу та обставина, що уповноважені трудових колективів мають право вносити обов'язкові для розгляду власником пропозиції про усунення виявлених порушень. Що стосується профспілок, то така обов'язковість розгляду Законом не передбачена. Правда, профспілки мають право вносити власникам, державним органам управління подання з питань охорони праці та одержувати від них аргументовану відповідь. Очевидно, в даному випадку це положення Закону слід тлумачити так: якщо профспілки мають право на аргументовану відповідь, то цьому праву відповідає юридичний обов'язок .власника, інших органів таку відповідь дати.

Повертаючись до уповноважених трудових колективів, підкреслимо, що в Законі нарешті вирішено питання, яке довгий час залишалося відкритим в плані його нормативного закріплення. Йдеться про збереження середнього заробітку за працівниками, котрі як уповноважені трудових колективів в робочий час пере¬віряють на підприємстві додержання законодавства з питань охорони праці. Тепер встановлено, що власник звільняє уповноваженого від роботи на передбачений колдоговором строк із збереженням за ним середнього заробітку. Крім того, власник за свій рахунок організовує навчання цих працівників.

На жаль, гарантії збереження середнього заробітку на час перевірок дотримання законодавства про охорону праці не встановлені для профспілкових працівників. Але ці гарантії (звільнення на певний час від роботи із збереженням середнього заробітку) повинні бути, на нашу думку, встановлені в колдоговорі.

Профспілки і уповноважені трудових колективів наділені правом безперешкодно контролювати стан умов і безпеки праці на виробництві. Профспілки, крім того, з цих питань перевіряють виконання колдоговорів (угод).

Законом від 14 жовтня 1992 року передбачено розробити типове положення, яке більш детально визначить права і обов'язки уповноважених трудових колективів з питань охорони праці.

На завершення слід підкреслити, що в Законі збережено норми чинного законодавства, які стосуються відповідальності працівників за порушення вимог щодо охорони праці. Це може бути (залежно від конкретних обставин) дисциплінарна, адміністративна, матеріальна або кримінальна відповідальність, при чому не тільки за порушення законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці, але й при створенні перешкод як в діяльності посадових осіб органів державного нагляду, так і представників професійних спілок.