3. Матеріальна відповідальність власника перед працівником.

Власник зобов'язаний відшкодувати майнову шкоду, завдану працівникові при виконанні останнім трудових обов'язків. Така відповідальність наступає у відповідності з нормами трудового права і судовою практикою у таких випадках:

1) при незаконному звільненні, переведенні, відстороненні працівника від роботи;

2)   при неможливості для працівника поступити працівником на іншу роботу у зв'язку із записом у трудову книжку неправильного формулювання звільнення;

3)   при   затримці   виконання   рішення   про   поновлення   на   роботі працівника, який був незаконно звільнений;

4)   при затримці видачі трудової книжки або кінцевого розрахунку при звільненні;

5) при   заподіянні   працівникові   каліцтва   або   іншого   ушкодження здоров'я;

6) при псуванні, знищенні або крадіжці особистих речей працівника під

час роботи.

Значна кількість трудових спорів виникає з приводу відшкодування шкоди, заподіяної в результаті трудового каліцтва на виробництві. Вони регулюються новим законодавством України:

Законом про охорону праці від 14 жовтня 1992р. і Правилами відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням ним трудових обов'язків, які були затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993р. №472 (із змін, і доп. від 18 липня 1994р., постанова №492).

Власник зобов'язаний відшкодувати працівникові шкоду, заподіяну ушкодженням здоров'я, а також матеріальну шкоду, заподіяну потерпілому внаслідок фізичного чи психічного впливу небезпечних або шкідливих умов праці. Власник звільняється від відшкодування шкоди, якщо доведе, що шкода заподіяна не з його вини, а умови праці не є причиною матеріальної шкоди.

Доказом вини власника мають бути: акт про нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання; висновок службових осіб (органів), які здійснюють контроль і нагляд за охороною праці, щодо причин ушкодження здоров'я; медичний висновок про професійне захворювання; вирок або рішення суду, постанова прокурора, висновок органів попереднього слідства; рішення про притягнення винних осіб до адміністративної або дисциплінарної відповідальності; рішення органів соціального страхування про відшкодування власником витрат на допомогу працівникові у разі тимчасової непрацездатності у зв'язку з ушкодженням здоров'я; покази свідків та інші докази.

Відшкодування шкоди потерпілому складається з:

- виплати втраченого заробітку (або його частини) залежно від ступеня

втрати потерпілим професійної працездатності;

- виплати   одноразової   допомоги   потерпілому   (членам   сім'ї   та

утриманцям померлого);

-    компенсації витрат на медичну та соціальну допомогу (посилене харчування, протезування, сторонній догляд тощо).

При наявності факту моральної шкоди потерпілому відшкодовується також і моральна шкода.

Ступінь втрати працездатності визначається медико-соціальною експертною комісією (МСЕК) у відсотках до професійної працездатності, яку мав потерпілий до ушкодження здоров'я. МСЕК встановлює обмеження рівня життєдіяльності потерпілого, причину, час настання та групу інвалідності у зв'язку з ушкодженням здоров'я, а також визначає необхідні види медичної та соціальної допомоги.

В разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди (одержання частини втраченого заробітку) мають особи, які перебували на утриманні потерпілого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Згідно з діючим законодавством такими особами є:

1. діти, які не досягли 18 років, і діти - вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти - до закінчення навчальних закладів, але не довше, ніж до досягнення ними 23 років;

2. дружини старші 55 років і чоловіки старші 60 років;

3. члени сім'ї - інваліди на час інвалідності;

4. один із батьків або дружина (.чоловік) померлого чи інший член сім'ї, якщо він не працює і доглядає дітей, братів, сестер або онуків померлого, які не досягли 18 років.

Розмір відшкодування втраченого потерпілим заробітку встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності і середньомісячного заробітку, який він мав до ушкодження здоров'я.

Втрачений заробіток виплачується власником у повному розмірі, тобто без урахування розміру пенсії по інвалідності і одержуваних потерпілим інших видів пенсій, заробітку (доходу, стипендій). Визначений розмір втраченого заробітку корегуванню у бік зменшення не підлягає.

Розмір одноразової допомоги потерпілому встановлюється колективним  договором  (угодою,  трудовим  договором).  При  стійкій втраті працездатності, яка визначається МСЕК, розмір допомоги має бути не   менше   суми,   визначеної   з   розрахунку   його   середньомісячного заробітку за кожний процент втрати ним професійної працездатності. У разі смерті потерпілого розмір одноразової допомоги його сім'ї повинен бути не менше п'ятирічного заробітку, і крім того, не менше однорічного  заробітку  потерпілого  на  кожного  утриманця,   а також  на дитину, яка народилася після його смерті. професійного захворювання.

При виїзді потерпілого або осіб, які мають право на відшкодування шкоди, на постійне місце проживання за межі України визначені суми пересилаються власником за їх адресою в порядку, передбаченому міжнародними угодами.

Власник зобов'язаний розглянути заяву про відшкодування шкоди та прийняти відповідне рішення протягом 10 днів. Рішення оформлюється наказом (розпорядженням) власника, копія якого вручається протягом  днів зацікавленим особам.

Спори між потерпілим або іншими зацікавленими особами і власником щодо права на відшкодування шкоди вирішуються в порядку, встановленому для розгляду трудових спорів (КТС, суд).