2. Поняття і значення господарського договору.

Цивільне законодавство не дає визначення цивільно-правового договору, хоча в цих нормативних актах є багато норм, які присвячені договором.

Таким чином, договір можна визначити як згоду 2-х і більше осіб (сторін), яка направлена на виникнення,  зміну чи припинення цивільних прав і обов’язків.

Термін “договір” часто вживається в юридичній літературі, судовій та арбітражній практиці в різних значеннях.

В одних випадках під “договором” розуміють належним чином оформлений документ, в якому закріплені права і обов’язки сторін.

Деколи термін “договір” впливають в поєднанні з терміном “зобов’язання”. Але було би невірно вважати, що поняття “договірне зобов’язання” і “договір” – тотожні юридичні категорії. Договірне зобов’язання ширше поняття “договір”, так як договір є однією з підстав виникнення зобов’язання.

Договір є основним документом, який визначає взаємні права і обов’язки сторін.

4. Види угод.

Угоди бувають одно, - дво – або багатосторонніми. Якщо для виявлення угод достатньо волевиявлення однієї сторони, вона є односторонньою ( наприклад, заповіт ) ст. 548, 549, 553 ЦК України. Якщо для виникнення угоди необхідні зустрічні волевиявлення двох сторін, то це двостороння угода. Вона називається договором.

Для виникнення багатосторонньої угоди необхідне волевиявлення трьох і більше сторін.

Залежно від способу укладання угоди поділяються на на консенсуальні і реальні.

Консенсуальні угоди – вважаються укладеними з моменту досягнення згоди сторін по всіх істотних умовах (ст.153 ЦК). Більшість угод є консенсуальними. Для укладення реальної угоди поряд із угодою сторін, необхідне вчинення фактичних дій (наприклад, передача майна). До реальних угод належать договори позики, переведення, дарування (ст.ст.243, 358, 374 ЦК України).

За особливостями мети угоди поділяються на платні і безплатні.

5. Зміст договору.

Зміст договору складає сукупність умов, які визначають права і обов’язки сторін. Умови договору можуть бути різними. В залежності від їх значення, вони поділяються на три види: істотні, звичайні і випадкові. Істотні умови складають суть, основу договору. Тільки при досяганні згоди по всіх істотних умовах, договір вважається укладеним. При відсутності угоди хоча би за однією істотною умовою, договір не можна вважати укладеним. Наприклад, для договору купівлі - продажу істотною умовою є предмет та ціна.

Звичайні умови не впливають на юридичну силу договору. Вони можуть бути включені в договір, але можуть і не включатися. Від цього юридична сила договору не змінюється.

Випадкові умови: вини відрізняються як від істотних, так і від звичайних. Від істотних вони відрізняються тим, що вони не мають значення для визначення договору укладеним. Але цим вони подібні до звичайних умов. Разом з тим, якщо звичайні умови раніше передбачені законом і для їх застосування достатньо самого факту укладення договору, то для надання юридичної сили випадковим умовам, вони повинні бути включені в договір.

Приклад: Умова про підвищення санкцій за порушення умов господарського договору відноситься до розряду випадкових. Якщо дана умова не включена в договір, то при порушенні зобов’язання будуть застосовуватися ті санкції, які передбачені законом.

6. Порядок укладення договору.

Як ми вже встановили, договір вважається укладеним коли між сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Відповідно, до укладення договору його майбутні учасники повинні провести переговори.

Процес умов договору має 3 стадії:

перша – пропозиція укласти договір;

друга  - угода по договірних умовах;

третя – загальне волевиявлення сторін (це момент, коли договір вважається укладеним).

Процес укладення договору починається з внесення пропозиції, яка називається оферта. Особа, яка внесла пропозицію, називається оферентом. Особа, якій адресована оферта, може погодитися з нею. Таке погодження називається акцептом , а особа, яка виразила згоду, - акцептантом.

Пропозиція заключити договір має юридичне значення.

Важливе практичне значення має питання про момент укладання договору, тобто про час, з якого для сторін виникають конкретні юридичні наслідки. Закон вирішує дане питання в залежності від того, чи зроблена пропозиція на укладення договору з вказівкою чи без вказівки на час для відповіді.

У деяких видах господарських відносин складанню проекту договору передають так звані переддоговірні контакти, коли, наприклад, замовник передає підрядчику необхідну проектно-кошторисну та іншу документацію для здійснення капітального будівництва, а проектувальнику – вихідні дні для проектування.

Одержавши проект договору у двох примірниках, друга сторона розглядає його і в разі згоди із запропонованими умовами договору підписує його та надсилає один примірник оференту. Договір вважається укладеним. За наявності заперечень щодо умов договору підприємство чи організація, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робить застереження в договорі, та в 20-денний строк вручає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. У цьому разі укладення договору проходить ще одну стадію – стадію переддоговірного спору.

Сторона, яка одержала протокол розбіжностей, зобов’язана протягом 20 днів розглянути його, вжити заходів щодо врегулювання розбіжностей з другою стороною. На цій стадії укладення господарського договору плідною є особиста участь керівників організацій або інших відповідальних представників у розгляді та погодженні спірних питань договору. Погоджені пункти включаються в текст договору, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передаються в цей самий 20-денний строк на вирішення господарського суду, якщо це спеціально передбачено законом або погодженням сторін (ст.10 ГПК і ст.159 ЦК).

Таким чином, ми з Вами розглянули загальні поняття про договора.

Окремі види договорів ми розглянемо в наступній лекції.