3. Систему цивільного права слід відрізняти від систематизації цивільно-правових норм. Формами систематизації є кодифікація та інкорпорація.

Відповідно, цивільні правовідносини – це конкретні суспільні відносини які виникають відповідно з нормами цивільного права за юридичною системою та територіальною ознакою джерела цивільного права поділяються на:

- закони та підзаконні акти.

Закон є основною формою правотворення в Україні. За ступенем юридичної сили закони поділяються на основні (Конституційні) і звичайні, тобто ті, що приймаються на підставі Конституції. Для цивільного права особливе значення мають ст.ст. 13,14,41 Конституції, в яких встановлюються цивільно-правові засади регулювання відносин власності, та ст.ст. 21-24, 27-34, які визначають основні права і обов’язки громадян України.

Підзаконними, або іншими нормативними актами в цивільному праві є також Укази Президента України, Постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативні акти міністерств та відомств. Законом України від 11 грудня 1991 р. “Про дію міжнародних договорів на території України” встановлено, що “укладені і не належним чином ратифіковані Україною міжнародні договори становлять невід’ємну частину національного законодавства України і застосовуються в порядку, передбаченому для норм національного законодавства”. Коли такий порядок не встановлено, пріоритет, згідно з нормами міжнародного права, мають норми міжнародних договорів.

 Відповідно до ст. 4 ЦК України цивільні правовідношення виникають: з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

з адміністративних актів, у тому числі для державних, кооперативних та інших громадських організацій – з актів планування;

   в результаті відкриттів, винаходів, раціоналізаторських пропозицій, створення творів науки, літератури і мистецтва;

внаслідок заподіяння шкоди іншій особі, а так само внаслідок придбання або збереження майна за рахунок коштів іншої особи без достатніх підстав;

внаслідок інших дій громадян і організацій;

внаслідок подій, з якими закон пов’язує настання цивільно-правових наслідків.

Угоди являють собою дії громадян і організацій, які направлені на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов’язків (ст.41 ЦК Укр.).

Форма угод може бути усною, письмовою і нотаріальною.

Письмова форма може бути простою чи нотаріальною. Повинні укладатися у письмовій формі наступні угоди:

1. Угоди державних, кооперативних та інших громадських організацій між собою і громадянами;

2. Угоди громадян між собою на суму понад 100 грн;

3. Інші угоди громадян між собою, відносно яких закон вимагає додержання письмової форми.

Недодержання форми угоди, якої вимагає закон, тягне  за собою недійсність угоди лише в разі, якщо такий наслідок прямо зазначено в Законі (ст.45 ЦК Укр.).

Недодержання простої письмової форми що вимагається законом (ст. 44 ЦК Укр), позбавляє сторони права в разі спору посилатися для підтвердження угоди на показання свідків, а у випадках, прямо зазначених у законі, тягне за собою недійсність угоди з наслідками, а саме: по недійсній угоді кожна з сторін зобов’язана повернути другій стороні все одержане в натурі – відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угод не передбачені законом.

Недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемляє особисті або майнові права неповнолітніх дітей .

Щоб угода була визнана дійсною, вона повинна відповідати відповідним умовам.

Умови дійсності угод наступні:

1. Угода не повинна протирічити інтересам держави і суспільства.

2. Угода повинна укладатися дієздатними і правоздатними особами;

3. В угоді повинна бути виражена воля сторін.

Мнимі вважаються угоди, які здійснюються для вигляду, без наміру створювати юридичні наслідки.

Удавані є угоди, які здійснюються з метою прикрити іншу дійсну угоду.

При визнанні угоди недійсної наступає одне з трьох наслідків:

1. Кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при не можливості повернути – відшкодувати його вартість;

2. Майно отримане по недійсній угоді переходить в дохід держави, від однієї сторони. Другій стороні повертається майно в натурі, а якщо це не можливо зробити, то відшкодовується вартість майна (при обмані, насильстві, погрози);

3. Майно отримано по недійсній угоді, переходить в дохід держави від двох сторін. Якщо ці сторони навмисно порушили інтереси держави чи суспільства, коли укладали угоду.

3. Суб’єкти цивільного права.

Суб’єктами цивільних правовідносин перш за все є громадяни України.

Громадяни, як суб’єкти цивільних правовідносин наділені конкретними правами і несуть відповідні обов’язки. Здатність мати суб’єктивні цивільні права і обов’язки чи бути суб’єктами цивільних правовідносин прийнято називати цивільною правоздатністю (ст.9 ЦК України).

Відповідно до Конституції України та Цивільного Кодексу України цивільна правоздатність визнається в однаковій мірі за всіма громадянами. Стать, раса, національність, сімейний стан, будь які інші ознаки взагалі не мають ніякого впливу на громадян України В випадках передбачених Законом об’єктами цивільних правовідносин можуть бути іноземні підприємства, фірми, церковні общини. Але окремі винятки з цього правила можуть бути встановлені по відношенню деяких прав придбання яких можливо лише громадянам України.

Особливим суб’єктом цивільного права є держава.

Держава бере участь в цивільних правовідносинах як  усередині держави, так і з іншими державами, іноземними організаціями і громадянами.

Для цивільного правовідношення характерні три елементи:

1. Суб’єкт;

2. Об’єкт;

3. Зміст.

Під суб’єктом цивільного права розуміють носія цивільних прав і обов’язків. Щоб бути учасником цивільного правовідношення,  суб’єкт цивільного права повинен бути правоздатним і дієздатним.