7. Адміністративні правопорушення: поняття та ознаки.

В Кодексі про адміністративні правопорушення зазначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визначається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, що посягає на державний чи громадський порядок, суспільну власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законодавством передбачено адміністративну відповідальність.

Важливою ознакою адміністративного правопорушення є наявність суспільної небезпеки. За своєю природою таке діяння є антигромадським і завдає шкоди інтересам громадян, суспільства, держави.

Адміністративне порушення завжди є протиправним, тобто до дій чи бездіяльність чітко заборонена відповідною нормою адміністративного законодавства.

Вина, тобто психічне ставлення особи до дії поведінки та наслідків, виступає у двох формах: у вигляді умисної та необережної.

Поняття складу адміністративного правопорушення

Склад адміністративного правопорушення – це передбачена нормами права сукупність об’єктивних і суб’єктивних ознак, за наявності яких те чи інше діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення.

Об’єкт адміністративного правопорушення – це сукупність суспільних відносин, що охороняються адміністративним правом, а також регулюються нормами трудового, цивільного, фінансового права, за порушення яких накладаються адміністративні стягнення.

Об’єктивна сторона адміністративного правопорушення знаходить прояв у дії чи бездіяльності, що заборонені адміністративним правом, вона залежить від місця, часу, обставин і способу скоєння адміністративного правопорушення.

Суб’єктами адміністративних правопорушень виступають громадяни чи посадові особи. Адміністративні відповідальності підлягають осудні особи, яким на момент скоєння правопорушення виповнилося 16 років.

Суб’єктивна сторона адміністративного правопорушення охоплює вину, мотив і мету поведінки правопорушника. Адміністративне правопорушення може бути вчинене як умисно, так і з необережності.

Отже, тільки за наявності складу адміністративного правопорушення особа, яка його вчинила, може бути притягнута до адміністративної відповідальності.

8. Адміністративна відповідальність: поняття та особливості.

Під адміністративною відповідальністю слід розуміти застосування уповноваженим органом чи посадовою особою адміністративного стягнення до особи, яка вчинила правопорушення, що за своїм характером не тягне за собою відповідно до чинного законодавства кримінальну відповідальність.

Особливість адміністративної відповідальності полягає в тому, що адміністративні стягнення накладаються спеціально уповноваженими органами виконавчої влади.

Отже, адміністративна відповідальність має особливості, що вирізняють її з поміж інших видів відповідальності. Причому основна особливість –(є наявність) це те, що необхідною підставою для її застосування є наявність адміністративного правопорушення, а заходом впливу має бути адміністративне стягнення..

Адміністративні стягнення: поняття і види.

Адміністративне стягнення – захід відповідальності, що застосовується з метою виховання особи, яка скоїла адміністративний проступок, а також попередження скоєння нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Адміністративне стягнення проявляється в моральному чи матеріальному впливі на правопорушника. Мету стягнення складають: покарання правопорушника, припинення протиправного вчинку, відновлення порушених правовідносин, виправлення правопорушника. Види адміністративних стягнень закріплено в Кодексі про адміністративні правопорушення (статті 23-32).

Попередження є заходом виховного характеру, що засвідчує офіційну негативну оцінку поведінки правопорушника з боку державного органа про порушення скоєння протиправних дій.

Штраф – вид стягнення за будь-яке скоєне адміністративне правопорушення, цей вид стягнення впливає на матеріальний стан правопорушника.

Оплата вилучення предмета, що став знаряддям вчинення чи безпосереднім об’єктом адміністративного правопорушення, полягає у примусовому вилученні предмета з подальшою реалізацією та поверненні суми колишньому власникові з утриманням суми.

Конфіскація предмета, що став безпосереднім засобом скоєння чи об’єктом адміністративного правопорушення, полягає у примусовій безоплатній передачі цього предмета на користь держави.

Позбавлення спеціального права застосовується на термін до трьох років. Це стягнення не може застосовуватись на осіб з огляду на їх інвалідність.

Виправні роботи застосовуються на строк до двох місяців із відбуванням їх за основним місцем роботи особи, яка вчинила адміністративне правопорушення.

Адміністративний арешт установлюється і застосовується лише у виняткових випадках за окремі адміністративні правопорушення на строк до 15 діб і накладається виключно судами. Адміністративний арешт не може бути застосований до вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до 12 років, до осіб які не досягли 18-річного віку, до інвалідів І та ІІ груп.

За вчинення адміністративних правопорушень до неповнолітніх у віці від 16 до 18 років можуть бути застосовані такі заходи впливу: зобов’язання публічно чи іншій формі просити вибачення у потерпілого; застереження; догана чи сувора догана; передача неповнолітнього під огляд батькам чи особам які їх заступають, або під нагляд педагогічному чи трудовому колективові за їх згодою, а також окремим громадянам на їхнє прохання.

Наявність у системі адміністративних стягнень різних за характером і ступенем тяжкості санкцій дає можливість зважити на суспільну небезпеку правопорушення та особу правопорушника.