4. Поняття форм і методів державного управління.

Під формою треба розуміти окремий варіант відображення змісту певного виду діяльності. Стосовно до виконавчої влади форма є способом вираження змісту (певного виду діяльності) виконавчо – розпорядчої діяльності однієї з гілок державної влади. Форми державного управління мають як внутрішнє, так і зовнішнє спрямування. Зміст зовнішньої діяльності органу державного управління полягає в безпосередньому впливі того чи іншого органу виконавчої влади на відповідний об’єкт, що потребує в його підпорядкуванні.

Отже, під формами державного управління слід розуміти зовнішнє вираження змісту конкретних однорідних дій, що неперервно виконуються органами державного управління та їхніми представниками (посадовими особами) з метою реалізації функцій державного управління.

Сучасна система державного управління складається з таких видів: видання правових актів управління; здійснення організаційних дій; проведення матеріально-технічних операцій; здійснення юридичнозначимих дій. Правові акти управління є найважливішою формою управлінської діяльності. Їх видання необхідне для забезпечення юридичних наслідків конкретних управлінських дій.

Організаційні дії – найважливіша частина неперервної роботи апарату органів управління. Це – розроблення, обговорення, обговорення та узгодження проектів правових актів, напрацювання рекомендацій, надання практичної допомоги підлеглим органам.

Матеріально-технічні операції необхідні для обслуговування всіх стадій управлінського процесу. До них належать: складання інформаційних довідок, звітів; готування та узагальнення матеріалів для розроблення проектів актів управління; обробка статистичної інформації; діловодство.

Юридично значимі дії знаходять вияв у правовому оформленні державними нотаріусами різноманітних угод, посвідчень документів і фактів, провадження органами ЗАГС реєстрації актів громадського стану, видачі громадянам відповідними підрозділами державних адміністрацій та іншими органами довідок.

У методах управління відображається воля держави та юридично-владні повноваження органів управління. Отже, під методами державного управління слід розуміти спосіб реалізації завдань і функцій виконавчої влади органами державного управління (посадовими особами) через вплив їх на волю і свідомість підпорядкованих органів, а також громадян.

Метод переконання є провідним в управлінській діяльності, за його допомогою здійснюється вплив на свідомість людей та дотримання з їхнього боку певної поведінки. Він формує у громадян правосвідомість, внутрішню готовність сприймати і виконувати загальнообов’язкові правила поведінки.

Метод примусу – спосіб впливу на суб’єкти управління (громадян), нездатних керувати власною поведінкою відповідно до волі держави. Засоби примусу застосовуються тоді, коли вичерпано засоби переконання до тих осіб, які не дотримуються чи порушують вимоги законів та інших нормативних актів, дисципліну.

Адміністративний метод полягає в тому, що органи управління безпосередньо встановлюють підпорядкованим суб’єктам певну поведінку.

Економічний метод не передбачає адміністративних заходів, а здійснює вплив на суб’єкти управління через застосування до них різноманітних форм економічного стимулювання, зокрема цінового й тарифного регулювання, прибутку, вартості, матеріальних санкцій, кредитів, субсидій.