49. Ліберально-буржуазні погляди на державу і право у концепціях С.Десницького і М. Сперанського

З 2-оїполовини 60-х pp. XVIII ст. У Росії почала складатись ідеологія Просвітництва. Семен Юхимович Десницький (1740—1789) - автор новітньої теорії держави і права пропонував здійснити реформи державного правління і правової системи. У становленні такого суспільного явища, як держава, Десницький вирізняв чотири стадії.

Перша стадія — це первісний стан, у якому сім'я відсутня, а основними промислами були лови звірів та збирання плодів. На цій стадії поняття власності відсутнє.

На другій стадії люди почали впорядковувати свій промисел, перейшли до скотарства. У людей виникли перші уявлення про колективну власність.

Остання стадія розвитку суспільства — комерційна. На цій стадії завдяки об'єднанню сімей виникла держава (на думку Десницького, феодальна), остаточно сформувалося поняття приватної власності, відносини між людьми  почали регулюватися законом.

Десницький пропонував реформувати державу, її політичні інститути й правову систему. Він вважав, що закон має отримати зверхність у суспільстві та обмежити владу монарха.

Пропонувалися зміни в організації судової влади і здійсненні правосуддя. Суддів мав призначати імператор довічно і зміщувати з посади тільки за порушення законів. Підвищувалися вимоги до кваліфікаційного рівня суддів. Проектом передбачався розгляд справ у судах за участю присяжних засідателів. Компетенція судів не обмежувалася розглядом лише кримінальних справ.

Одним із перших представників ліберальної інтелігенції, які запропонували здійснити незначні буржуазно орієнтовані державні реформи, був державний діяч, радник олександраі  Михайло Михайлович Сперанський (1772—1839). У своїх працях ("Записка про основні закони", та ін.) Мислитель доводив, що наявна система правління не відповідала станові "суспільного духу", а кріпосне право порушувало природні права людини. Він пропонував обмежити законодавчу монархію та створити умови для участі різних станів суспільства в управлінні державою і, зокрема, в органах законодавчої влади.

Сперанський зробив несміливу спробу втілити відому концепцію поділу влади, але з дозволу імператора. Монарх уособлює "єдину державну владу"; він, на думку мислителя, об'єднує всі три гілки влади і є верховним законодавцем, виконавцем і гарантом правосуддя. Законодавчу владу мала репрезентувати Державна дума, сформована триступінчатими виборами в такий спосіб: з-поміж державних селян і володарів нерухомості мали обиратися представники до волосної думи, які зі свого складу обирали б представників до окружних дум, а останньою обиралися б депутати Державної думи.

Виконавчу владу в державі належало здійснювати галузевим міністерствам під контролем думи. Для цього М. М. Сперанський пропонував звіти міністрів на засіданнях думи.

Систему судової влади повинен був уособлювати сенат, склад якого за поданням губернських дум затверджувався б імператором. Загальне об'єднання всіх гілок влади мала здійснювати Державна рада, функціями якої було б затвердження рішень згаданих інститутів держави. Члени ради мали призначатися імператором і підпорядковувалися безпосередньо йому.

Проект Сперанського допускав елементи місцевого самоврядування, базою якого мали стати 5областей Росії (Сибір, Кавказ, Оренбурзький, Новоросійський краї, Дон), а також губернії.

Сперанський передбачав розширення прав громадян. Він розрізняв загальні й політичні права. До перших він відносив свободу власності, призначення покарання тільки судом, законодавче затвердження податків. Політичними правами в його проекті наділялися тільки власники нерухомості. Політичні права полягали в участі в органах законодавчої, виконавчої та судової влад.