38. Доктрини політичного екстремізму

Політика як практична діяльність завжди має ідеологічне обгрунтування, тобто здійснюється під впливом певної сукупності поглядів та ідей, що виражають інтереси тих чи інших соціальних спільностей людей.

Зв'язок політики з ідеологією простежується з переходом від феодалізму до капіталізму; він проявляється в діяльності політичних партій, які за своєю природою є не тільки носіями влади, а й ідеологічними спільностями. Ідеї і погляди партій та інших політичних сил стають ідейно-політичними доктринами (від лат. Dосtгіnа) і реалізуються в державній політиці, визначаючи той чи інший її тип.

Відмінності між різними типами ідеологічного обгрунтування політики стосуються:

Організації економічної та інших сфер суспільного життя,

Місця і ролі держави в суспільстві,

Взаємодії особи, суспільства й держави,

Шляхів та засобів суспільних перетворень

Досягнення політичних цілей

Відповідно можна виокремити чотири основних ідейно-політичних доктрини: лібералізм, консерватизм, комунізм, соціал-демократизм.

Екстремістські політико-ідеологічні доктрини.

Екстремізм - складне соціально-політичне та ідейно-психологічне явище. Екстремізм - схильність до крайніх політичних поглядів (як "правих", так і "лівих"), прибічники яких вдаються до радикальних (у тому числі насильницьких, терористичних) засобів з метою загострення політичної ситуації, дестабілізації політичного життя. Найчастіше він виникає в середовищі тих соціальних верств, значення економічних і політичних функцій яких у суспільстві спадає й вони відчувають загрозу своєму соціальному статусові.

В ідеологічно-доктринальному відношенні для екстремізму характерне вибіркове користування тими цінностями, що містяться в доктринах основних класів.